Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Статті Інформація

Автори / Міла Вольнова / Смерть по-ірландськи

Ірландський паб – це особливе місце, де прийнято проводити вечори за бесідою зі знайомими та незнайомими, де грає національна музика і де не подають нічого, крім пива та віскі. У нас було майже все це: душевна атмосфера «Рок-кафе», в якій знайомі і незнайомі танцювали, взявшись за руки, багато літрів випитого пива та більш міцних напоїв і, звичайно, головний компонент цього незабутнього п’ятничного вечора – щира ірландська музика у виконанні харківського фолк-гурту Spiritual Seasons.

Конферансьє Андре розпочав ірландський вечір, як годиться, з келиха пива та конкурсу на згортання «сосисок» з повітряних куль. До речі, тільки англійці ходять у паб, щоб грати в дартс. Для ірландців навіть це – занадто інтелектуальна розвага. Вони збираються по п’ятницях у подібних закладах в основному для того, щоб пити. Словом, ми були майже у межах традиції. Позмагавшись у конкурсах на знання кіноіндустріі та правил змішування коктейлів (які можна і треба було порушувати!), публіка все ж очікувала на музикантів, бо без ірландського паб-року, як не крути, атмосферу пабу не створити…

…Не знаю звідки у нас цей стереотип, але я чомусь була впевнена, що ірландський гурт повинен бути сімейним (мінімум три покоління) і щоб половина інструментів - скрипки. Частково Spiritual Seasons справдили мої очікування – хлопчина-флейтист прийшовся рідним сином вокалістові гурту, а чарівна танцівниця, як виявило постфактум упереджене журналістське розслідування, – дружиною. Але насправді я геть забула про якісь там очікування та й взагалі про те, що маю писати статтю про концерт. Просто коли Spiritual Seasons вийшли на сцену – я якось одразу впевнилася, що вони зараз заграють справжній ірландський фолк і просто згорнула на своєму робочому столі віконце «музична критика», заливши в оперативці лише «Танці.exe». Так буває – група виходить і ти одразу їй віриш. І все.

Окрім мови рудоволосих нащадків кельтів, хлопці співали англійською, фінською (рімейк фінської польки що його крутили по телику - це фігня, повірте! Ми чули справжню версію!), шведською, норвезькою, бретонською, овернською… При цьому частину творів Spiritual Seasons власноруч перекладають російською. Авторка літературних перекладів ірландських пісень – Лідія Смірнова – та сама дівчина, що вчила нас танцювати ірландські танці та задавала настрій усій вечірці (не в образу музикантам).

Отже, ми відпливли у своєрідний музичний круїз Скандинавськими країнами, найчастіше швартуючись біля берегів Ірландії. І, хоча з плином вечора все більш актуальною ставала пісня «What shell we do with the drunken sailor», танцпол все ж зберіг дух ірландської культури, не перетворившись на інтернаціональне безкультур’я.

Найбільше на цій вечірці мене здивувала навіть не сама музика – вона була чудовою, більше нічого додати. Мене приємно вразила наша публіка, яка поступово уся зібралася в єдине коло, відбиваючи тридольні та чотиридольні джиги. Танцювали, поклавши руки на плечі сусідам, водили хоровод, кружляли по парах, підспівували, аплодували і просили ще. Танцювали, без перебільшень, відчайдушно, як востаннє. До речі, якщо ми вже зачепили цю тему…

Зігравши ірландську поминальну пісню, під яку ноги самі починали пританцьовувати, хлопці зі Spiritual Seasons наглядно підтвердили, що вираз «ірландські поминки» з’явився недаремно. Взагалі, ставлення до смерті у ірландців дуже специфічне: усі знають, що смерть неминуча, але лише нащадки кельтів не бояться відкрито і спокійно про неї говорити. Смерть не можна обдурити, вважають вони, тому її прихід треба сприймати спокійно і радісно.

До речі, найпопулярнішим тостом у Ірландії є «Bas!», буквально - побажання смерті своєму співрозмовнику. Насправді - це скорочена форма більш довгої фрази «Щастя, здоров’я, та смерті в Ірландії». Ми ж піднімали свої келихи з пивом під запропонований Spiritual Seasons менш екстравагантний ірландський тост з побажанням здоров’я – «Slainte!»

 
 

Додав Міла Вольнова 06 жовтня 2007

Про автора

В роду у неї точно був багаторукий Шива. Пише, фотографує, подорожує… і знову пише. Танцює, займається йогою (себто йожить) і взагалі з ентузіазмом захоплюється всякою новою фігнею? - корисна риса для журналіста. Подорожує Європою.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска