Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Статті Інформація

Автори / Міла Вольнова / Sziget: острів відриву

Що воно Sziget? По-перше, це острів, адже саме так перекладається з угорської назва одного з найпотужніших європейських фестів. По-друге, це – найбільший за кількістю відвідувачів (500 тис за тиждень), найкрутіший за складом гуртів (на що впливає особистий смак організаторів), найрізноманітніший за додатковими розвагами фестиваль. По-третє, Sziget це – найвідривніше місце у Східній Європі, де кожен може робити все, що забажає.

На одній з перших сторінок інформаційного буклету Sziget’y – попередження про те, що за так званий „body surf” тебе можуть видалити з концерту, а за повторну спробу – навіть геть з фестивалю. Проте стрибки у натовп, після яких людину починають передавати на руках, все ще залишаються однією з улюблених розваг „островітян” під час концертів на Sziget’і, так само як і безліч інших безумств. Ти можеш цілодобового переміщатися між концертними сценами, майже цілодобово танцювати під techno drum’n’bass або рокабіллі, причому танцювати можна навіть на столах у кафешках. Можеш спати в ambient-наметі, вчитися капоейри у справжніх бразильців, збирати гігантські пазли, стрибати на батуті, кататися у надувній кулі або ліпити з гліни. Можеш купувати різнокольорові суверіни у растаманів в Afro-Latin Village, над якою завжди витає солодкуватий дим їхньої вітчизни. Взагалі-то на фестивалі він витає майже всюди. Процент безумно одягнених людей на одиницю площі сягає таких величин, що рожевий ірокез, або спідниця з гольфами на парубкові вже сприймається як належне. На Szigeti можна навіть одружитись (так і зробили наші сусіди-французи – два лисих, татуйованих та пірсингованих молодця). Взагалі французів ми не злюбили бо вони умудрялися горланити і о 5-й, коли ми лягали спати, і о 8-й коли намагалися ще трохи поспати, але одного прекрасного ранку коли ми влаштували війну пляшками з водою, один з французів, побачивши це, просто... почав допомагати мені „замочити” мого друга. Через п’ять хвилин обидва наші табори майже в повному складі поливалися водою. Так просто. А коли на фестивалі пішов дощ, островітяни ходили босоніж і вигадували нові розваги: якісь відчайдухи купалися голими у грязюці, вистрибуючи з калюж наче пінгвіни та з криками кидаючись на людей, що намагалися їх фотографувати. Якось ми зустріли компанію з табличками „Поаплодуємо Вам за 200 форінтів”. В це важко повірити, але дійсно: на Sziget’і ти можеш робити Все Що Завгодно. І хтось обов’язково тебе підтримає. Людині, що не була на цьому фестивалі це майже неможливо зрозуміти. Та що там! Навіть ті, хто їздить сюди п’ять чи десять років поспіль іноді не можуть сформулювати за що ж вони люблять цей часопростір – цей тиждень з 8 по 15 серпня на острові Обудай посеред Дунаю. Проте Sziget’івський дух повної свободи, радості та абсолютного відриву захоплює тебе одразу як тільки ти перетинаєш міст, що з’єднує острів з витонченим та чопорним Будапештом...

Якщо чесно, я просто терпіти ненавиджу таку форму розповіді як „щоденник фестивалю”... Це нагадує мені щось таке совкове-совкове... А ще чомусь всі щоденники фестивалів, в яких автор намагається передати якомога більше особистих цікавинок, виявляються найтупішими і найменш інформативними, і в підсумку цікавими лише самому автору. І ще я твердо впевнена, що вести щоденник Sziget’у – це безглуздя, оскільки Sziget – це екзистенціал. Він – просто відчуття, яке ти розділяєш з усіма і одночасно створюєш сам, а потім марно намагаєшся зберегти після повернення додому, наче приємний сон, який після пробудження весь день прокручуєш у свідомості. На Sziget’і навіть немає часу в традиційному розумінні: день може початися о 8-й і закінчитися о 6-й майже через добу, або взагалі не закінчитись. Єдиною точкою відліку є розклад концертів, на які ти намагаєшся не спізнитись. Там не прийнято домовлятись про зустрічі. Навіщо? Адже своїх друзів ти зустрінеш все одно, оскільки ви прийдете на той самий концерт, а якщо ні – то просто зустрінеш нових друзів, які будуть стояти поруч на концерті вашого улюбленого гурту.

Можливо ви вже чули скептичні і навіть нецензурні відгуки про те, що програма фестивалю порівняно з минулим роком просто непотріб. Я, мабуть, до них приєднаюсь. Адже Radiohead, Iggi Pop, Therapy?, Prodigy не йдуть ні в яке порівняння з Pink та Killers, що були заявлені хедлайнерами цього року.

Проте Main Stage (головна сцена) Sziget-2007 подарувала меломанам кілька годин (якщо сумарно) задоволення. Першого дня всі стрибали під Manu Chao, які грали бадьоре ска, а не сонливе реггі на кшталт „Мі густас ту”. Під час їхнього виступу двічі вимикався струм, але всі, в першу чергу музиканти, не звертали на це уваги, продовжуючи молотити по інструментах.

У Kaizers Orchestra на сцені одночасно знаходились піаніст у протигазі та контрабасист у класичному костюмі. Англійці грали на бочках, банках, колонках та моніторах, не кажучи вже про гітари та барабани, випромінюючи дух британського рок-н-роллу.

Того ж вечора нас чекало шоу від батьків клубної культури – the Chemical Brothers. Зосередившись на матеріалі останнього альбому, зі старих очікуваних бойовиків хлопці створили один великий мікс і зіграли, по суті, діджейський сет, а не концерт. Хоча живцем їх варто було почути.

Багато хто приїхав на 15-й Sziget заради Nine Inch Nails. Це була не найгірша мотивація – якісний індастріал, виразне шоу, спів Трента Резнора через решітку та поламана гітара – кожен міг отримати максимум задоволення на свій смак.

Якщо більшість виконавців - відіграла концерт, то Faithless – підірвали зал, відправивши у натовп кіловати енергії. Найвідвертіший виступ на Main Stage, яка перетворилася на суцільний танцпол.

...На цей концерт ми з друзями прийшли окремо (оскільки всі соромилися зізнатися що їм таке цікаво), але Пінк відіграла справді здорово, створила програму з хітів і не помилилася. У натовпі можна було помітити людей далеко не попсової зовнішності. Що ж, хлопцям з дредами після важкої електроніки та гучного року теж хотілося розслабитися. Пінк відпрацювала з публікою „на ура”, чого не скажеш, наприклад, про Шинед О’Коннор: під час її виступу складалося враження що вона співає сама для себе, або взагалі розспівується з групою, експериментуючи зі звуками, замість того щоб на повну використати міць свого голосу у мікрофон. Виглядало це досить інтимно і не хотілося порушувати тонку атмосферу підспівуваннями під час „Nothing compares 2 U”. Небо було прозорим як голос Шинед, пухнасті хмари злегка підсвічені сонцем, як настрій публіки... Гармонія та спокій – ось чого іноді не вистачає, особливо після пересичення басами, щоденними денсами та енергетиками.

Але окрім Main stage на Szigeti було де розважатись: розповідь про танцювальну складову фестивалю заслуговує на окрему статтю, а зараз – продовжимо про концерти що найбільш запам’ятались мені та моїм друзям. Побачити все було неможливо, тому моя розповідь на 100% суб’єктивна, обмежена часом, простором і моїм специфічним смаком . Взагалі то, можна послухати десяток розповідей різних людей, і у кожного Sziget буде свій. Отже, до діла. Вечори ми проводили на wan2 stage. Розшифровка цієї назви так і залишилась для мене загадкою, проте дорогу в місце, де в завжди лунала найкраща електронна музика, ми протоптали з першого ж дня.

Саме там виступили Unkle – вражаючі, дахозривні електронщики з Британії. Діджик за вертушками, вокалісти з холоднуватою англійською манерою та качові рифи. Їх музика на диво годиться і для вдумливого прослухування, і для танців одночасно. Один з найкрутіших концертів фесту, як на мене.

Одразу після них вийшовYonderboi,– з Applebook’oм (усі на Sziget’i виступали з ними) та під кайфом. Знаменитий електронщик стрибав під власний сет, викликаючи своїм позитивом щасливі посмішки в залі, та головне відіграв справді якісно і відверто, а не просто відпрацював гонорар. Він був до речі, одним з небагатьох справді відомих місцевих музикантів на фестивалі.

Французам Cassius, що грають такий собі прифанкований танцювальний acid jazz, у своїй імпровізованій виборці найвидатніших концертів я би віддала приз за найзгуртованішу публіку та найпозитивніший виступ: мало того, що їхнє „оу-оу” стало фірмовою фішкою цьогорічного фестивалю. ТАКОГО ми справді не бачили ні на одному концерті: усі стрибали та підспівували в єдиному пориві – весь зал наче прийшов на концерт однією великою компанією. Причому разом з музикантами, що відривалися під власну музику.

З інших концертів на wan2 слід відмітити тріп-хоп команду Hooverphonic – тепла атмосфера, м’який вокал та невелика порція розкручених хітів.

Металічна сцена HammerWorld Stage не користувалася серед нашої компанії популярністю, проте одного вечора ми все ж зазирнули до „Світу молотків” заради виступу канадців Skinny Puppy. Навіть Трент Резнор, вокаліст NIN, зізнався що приїхав на Sziget заради їхнього концерту. Так ми і повірили . Skinny Puppy стали одним з моїх особистих відкриттів цьогорічного фесту. Приємно, що наші з Резнором смаки співпали. Канадці явили публіці індастріал у найякіснішому виконанні та у супроводі стильного відеоряду Ударні, діджей та вокал – максимум мінімума. Харизматичний вокаліст гурту то бігав по сцені в масці, то взагалі співав через забризкану штучною (сподіваюсь) кров’ю ширму.

Одного вечора абсолютно випадково я потрапила на концерт, на який давно мріяла потрапити. Уявіть мої почуття, коли я дізналась, що прямо зараз іде виступ Tiger Lillies!!! Англійські „клоуни” не розчарували: вони влаштували справжнє театралізоване шоу у жанрі кабаре. Цікавий факт: на цьому концерті було дуже багато російськомовної публіки.

Підбираємось до наболілої теми нарешті... Зізнаюсь, я не проявила належного патріотизму та з-поміж Esthetic Education та „Ленінграду”, що грали одночасно, вибрала російський гурт. І не пошкодувала: по-перше „естетиків„ я вже чула вживу, по-друге „Ленінград” кілька років поспіль збирає на Szigeti величезний натовп на своїх виступах – і тепер я знаю чому. Французи, німці, угорці та англійці, не кажучи вже про росіян та українців – усі однаково весело танцювали, підспівуючи. Ми лише шкодували що не можемо, навіть досконало знаючи англійську, донести до іноземців зміст творів Сергія Шнурова належним чином. Ну, справді „Когда тормозит меня мусор” це зовсім не „When a cop stops me”.

Отже, концерт ЕЕ через російських колег відвідало дуже мало людей, але хлопців це не засмутило – за свідченнями наших спільних знайомих вони непогано проводили час на фестивалі. Щодо інших земляків... З концерту ТНМК мої друзі повернулися з різним настроєм. Саша, що має пряме відношення до столичної музіндустрії, був обурений тим, що Танки були єдиними, хто звертався до публіки не зрозумілою усім англійською, а українською, та ще й закликали створити окрему сцену для українських груп, в той час як Sziget є символом об’єднання Східної та Західної Європи. Інший приятель повернувся у протилежному настрої: після виступу ТНМК він з Фаготом та ще кількома українцями дуже славно провів час за популярною на Szigeti цигаркою, знаходячи щось неймовірно смішне у тому факті що після Танків виступав гурт під назвою Popivan.

В один прекрасний момент, певне під час виступу Skinny Puppy для мене стало остаточно очевидним, що особливістю Sziget’y є те, що організатори вибирають гурти не лише за звучанням, але й за критерієм якісного шоу. І справді на фестивалі було на що подивитись, не кажучи вже про суперякісний „правильний” звук, яким можна було насолоджуватися незалежно від виконуваної в даний момент музики.

Остаточно в цьому мене переконав останній день і концерт Killers: один з найкращих за якістю та енергетикою, хоча меломани можуть зараз дружно „фукати”. Американські брит-рокери підтвердили свій статус хедлайнерів на 100%: завели багатотисячний натовп, влаштували видовищне шоу, вийшли на біс, зіграли всі свої хіти, які крутились у мене в голові ще кілька днів після повернення в Україну...

... Так, я ще досі намагаюся жити з Sziget’івським настроєм та зберегти його до наступного літа, коли Обудай знову заселять безумні „островітяни”.

 
 

Додав Міла Вольнова 06 жовтня 2007

Про автора

В роду у неї точно був багаторукий Шива. Пише, фотографує, подорожує… і знову пише. Танцює, займається йогою (себто йожить) і взагалі з ентузіазмом захоплюється всякою новою фігнею? - корисна риса для журналіста. Подорожує Європою.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска