Учасники

Автори / Дарина Важинська / Поезії — 2

Подрузі

Твоє місто, місто мрії,
Місто кнайп, кав’ярень, веж —
Мить тобі не подарує,
І мені, здається, теж.
Шкода бачити кохання
у такім незвичнім часі —
Простір учить обирати
Де і як вам бути разом.
Хочеш — мить, щоб як година,
День — неначе напіврік.
В серці є одна людина,
Хід до неї — як потік.
Мріяти, щоб бути разом,
бачитись лиш навесні.
Може, буде все відразу,
але мабуть-таки ні.

1.04.06


Лемберґу

Потрапляючи до цього міста,
крокуючи його хідниками,
втрачаєш будь-який зв’язок з попереднім,
хоч і рідним.

Не відчуваєш жодного дискомфорту.
І назавтра по приїзді
вже мимоволі орієнтуєшся у ньому,
як у рідному.

Потім, коли вже час від’їжджати,
ти не відчуваєш туги за ним.
Бо знаєш, що повернешся до нього,
як до рідного.

01.04.06


*****

Поролонові ранки поглинають своєю тишею.
Пінопластові дні не дають згадати те, що було зранку.
Вінілові вечори і ночі заштовхують у себе.
Потім буде повітряний проміжок.
Моверонові ранки забувають нагадати, хто ти є.
Клопіксолові дні додають шансів дожити до вечора.
Первітинові вечори і ночі вже не лишають жодної надії.
Потім буде повітряний проміжок.

02.04.06


*****

Адреси, міста і шляхи,
години, люди, всі знайомства -
Усе біжить, біжиш і ти ,
неначе тінь твоя від сонця.
Не бачити нічого — мить,
Не бачити усе — нещастя.
Воно бринить на самоті,
урветься — не побачиш настіл
твоїх думок, що в напівсні
літають у прозорих хвилях.
Летять слова, летять думки,
Закарбувавшись в льоду брилах.

1.05.2006


*****

І дві душі не стали жити разом,
Бо вже занадто різними були.
Не стали, бо занадто вже образи
Тягнули легкі душі до землі.
Не стали, бо затьмарилося небо
Сумних надій на краще, хибних снів.
І голос, що долинув ледь до тебе,
Долинути до нього не зумів.

1.05.2006


*****

Раніше жити було важче.
Це зараз на уроці укрліт
я можу казати те, що хочу.
Дивуватися,
чому не вивчаємо Андруховича
та цитувати Жадана.
І не отримувати за це нічого,
крім оцінок.
Це зараз я можу давати
читати вчительці Бондаря
І не чути за це нічого окрім :
«Сначала мнє захотєлось отбросіть ету кнігу потом вознікло желаніє
прочітать чєм же ето всьо продолжится а после трєтьєго
проізвєдєнія вознік живой інтєрєс».
Так, мене не виключать з комсомолу,
не відберуть партквиток,
не відішлють до Сибіру.
Мені зовсім нічого не буде.
Бо в нас свобода слова, свобода сексу і незалежність.
А я взагалі неповнолітня.

14.05.06


*****

Я ненавиджу літо у місті.
Не переношу його тому,
що влітку неможливо
просто знаходитись у місті,
не те що
їздити в громадському транспорті.
Міські плейбої одягають
майки-сіточки.
Пахтять себе густими ароматами
східних парфумів.
А користуватися банальним дезодорантом
чомусь не ризикують.
І от уяви собі, ти залазиш до автобуса,
(о, нарешті, цей жаданий транспорт!)
хапаєшся за поруччя,
(як не стану, так може хоч повишу)
і над тобою нависає
волохата смердюча пахва.
І з нею ти повинен миритися всю дорогу!
Всю дорогу
до твоєї зупинки
тебе супроводжує сморід чужих виділень.
І справа не в тому, що тобі неприємно,
ні , через деякий час
ти просто звикаєш до цього запаху,
тобі стає байдуже, тому що навколо тебе
ще десятки таких пахв,
і лише дві чи три з них
їх турботливі хазяї намастили
антиперспірантом.
Вони піддалися рекламі
і тепер їх шкіра ніжна, гладенька
і зовсім не впріває?
То що ж,
виходить, що реклама антиперспіранту,
що так довго і ретельно розроблялась рекламниками,
не діє?!
То що ж,
виходить, що багатогодинну працю рекламників
убили своїми пахвами
ці мачо-мени у сітчастих обладунках?!

Так, саме так і є.

Робота рекламників пішла під пахву.
Кошлату і смердючу.

15.05.06


*****

Хочу кометою бути.
Збирати
вогники світла
у твоїй галактиці.
Хочу галактикою існувати —
бачити зорі — вісників щастя.
Хочу зорею літати у небі,
грітись під сонця промінням засмаглим.
Але не хочу бути я сонцем —
бути тобою ніколи не прагла.

31.07.06

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Народилася в серпневому Дніпропетровську. Студентка, поетка. За дитинства ходила до безлічі гуртків, де нічого так і не навчилася. Не гребую прозою, але все-таки пишу вірші, пробую перекладати поляків.