Автори / Сашко Ушкалов / Стирання
***
як доля обирає за нас міста
як блакить водоспадів залива тобі очі
коли на світанку читаєш у небесах
зникомий і нерозбірливий божий почерк
це поєднання підсоння та лісостепу
дощу, депресивних синдромів, галюцинацій
що падає з неба на спальні райони
в пору твоїх нічних медитацій
***
Златі Л.
ти чуєш, як потемки
хтось полює на риб
у порожніх мотелях
в опівнічному порно
ти так стрімко пірнаєш
в небесні сади
щоб дістати перлини
химерної форми
***
Анжелік Ковач
перекриваючи
всі можливі підступи
до серця й голосу
перебираєш чотки вечора
куриш і молишся
передчуваючи
західний вітер
і спраглі вуста
передивляєшся на долонях
ріки й міста
перемножаючи
хвилі чекання
на букви імейлів
залишаєшся передостаннім
яблуком на тарелі
***
нори золотих лисенят наче вени
мова соняшних риб як волошки чиста
хоч нічого не вийшло за тисячу років
я й досі вірю в твоє підводне місто
я й досі приношу тобі на різдво помаранчі
щоби ти бачила в снах далматинців і море
я стираю на мапі крихітні станції
нехай сонце і далі тобі семафорить
***
В. Є.
усе це поволі стирає наші видимі межі
межі карміну вуст, межі
в тебе очі стають, як у малої дитини
авангарди сліпого дощу окуповують місто
шепіто, як і завше, кудись вирушає
і коли ми помрем, то зробимо це ненавмисно
подамось автостопом до самого раю
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Сашко Ушкалов — український письменник генерації-2000, народився в Харкові 1983 року. Поет, драматург, прозаїк, авантюрний велосипедист-дальнобійник.
