Автори / Євген Чесанов / Зі збірки «Залізо» (2006 рік)

Пісня пісень

Неначе хрущ в ясних кучерях,
Вітрець плутає у вербі
Гудуть над шляхом голуби.
За парканом куркуль вечеря.

Згасає день в очеретах,
Ковтнув червоне сонце обрій,
До двору входить вечір добрий,
Цокоче ложка по мисках.

Мугика радіво у хаті,
Немає місця в ній журбі.
— Ах! Та-ане сало на губі!
І губить слинку пес кудлатий.

Ланцюжний гавчику! Тобі
Не куштувати ласе диво.
— Дивитись в рота — некрасиво.
Ганяй-но луччє бліх собі!

Над стежкою тополі плинуть,
Мов полум’я смеркання тьмяне
Курча, дурне, невинне й невблаганне,
До столу лине.

Лиша дрібні слідки на скатертині,
Дзьоба вишиваний виноград
Й мальованих полумисків парад.
— Ай-но, тікай! Пірната свине!

Суворий газда мача підливку,
Й скида курча: — До столу вспінеш!
Ось кіт — чухра об газду спину.
— Брись, ну-мо! Ще проллю наливку!

Ставок жонглює коропами,
Пахнить вечірняя імла.
Хоч птиця соловей мала,
І бугая сп’янить піснями!

Куркуль бурчить: — Даремна птиця!
Ізнову сон мені збива!
…Комар миліше завива!
Навіщо спродав я рушницю!

Бринить повітря варганцями,
Що цвіркуни дістали знов,
Вони співають про любов,
І нею діляться із нами.

Веселий місяць вирина,
Кумкає жаба у криниці
Таке Бровкові полювання сниться -
Аж киця спину вигина!

Щось в хаті глухо чавка. — Тьху-ти!
…Дружино! …Ні, хропе рівненько…
Та це ж куркульченя — гарненько
Жере під подушкою цукор!

Гармонія всім сущим править,
І множить суще божий твір!
Людина, птах, а чи то звір -
Усяк по-свому бога славить!


Місто

Красиві бачив я картини
Сумних, та гордих краєвидів.
Однак, на тлі архітектурнім
Рекламу луччє б я не видів!

Я ж чув хрипкий орлячий спів
Під небом осені глибоким!
Боги ж мої ви сивоокі!
Неоном кожен кут пробздів!

Не хижа ластівка серпами
Весінній вітер обжинає —
Це смайл-брехло, немов стреч-плівка,
Кайданом вулиці стискає!

Не люмінат, не розенкрейцер
З кампрачікосовим ножем —
Народ позбавив від проблем
Простий барига з щирим серцем!

Не кам’янії — голі баби
Лярвисто туляться до ока,
З бігбордів линуть на всі боки
І душать обрій! Чиї це вроки!

Тепер прозорий небокрай
Штрикають не лише церквами.
Ось місто — сяє між ланами,
Немов зігрітий пеклом рай.

Насравши посеред могил,
Нам хитрий Сем девіз направив:
Не будь дебілом чесних правил —
Прішол, увідєл, потрєбіл!


Знак честі

Бетмен викакав ракету,
Підірвав нам туалет
Совісті у нього нєту,
Хоч мужчина взрослих лєт!

Совість требує старатьця,
Щоб людей не зобижать,
Треба думать намагатьця,
Де чого не зіпсувать

Пан культурний — зна моменти
Прикладання рук і сили,
Бо космічні елементи
Напастять — лише дибіли!

Страсть до зовнішніх ехвектів
Підвела америкоса,
Хромосом набір дехвектний
Звів його по-під одкоса.

Хоч герой, та все намарно
Хоч крутий, однак задарма,
Спортив спорт хлопчину модний,
Ще й зіпсув майно народне.

Совість, міра — честі знаки!
Раз живемо, небораки!
Всує м’язами іграть -
Шо в сортирі бомби рвать!


Волошка

Ходим степом серед жита,
Сонце палає,
Жовтий вітер гарячий
Хліба випікає.

Хлібчик стигне, колос гнеться,
Жайворон із неба ллється,
Жарка піч златочервона
Синім оком сміється

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003