Автори / Надія Чурсіна / Вірші — 1
Блукаю шляхами вночі, як ті зорі.
Тремчу від страхів, бо їх так багато.
Очі свої закрий непрозорі.
Ти поглядом можеш мене налякати.
Але ж я так кохаю твій погляд сміливий.
В ньому є і бажання, і жага до життя.
Всіх обпікає зір твій крикливий.
В ньому немає лише каяття.
Твої губи -як смуги, рожеві, приємні.
І поцілунки смачні для обох.
Але почуття у нас не взаємні.
Хтось таки любить, але не ми вдвох.
Шкода, а то було б нам хороше назавжди.
До щастя не шукали б ми нових шляхів.
Але у тому, що в нас є, немає правди.
На волю відпускаю я сердець птахів.
***
Кохання не друг мені,
Але ж і не ворог.
Воно ніби постріл,
Якщо маєш порох.
А постріл — це вибух,
Болюче падіння.
Кохання — то сон,
То миттєве видіння.
Лебідка горює
Помер її любий.
Не щире кохання,
Самотнє та грубе.
Однаки
Ми — «одинаки». Ти, ти, ти, ти, я і всі ми.
Нам однаково хтось потрібен і не потрібен взагалі.
Ми — самодостатні. Це погано чи добре?
Нам буває самотньо?! Чи тільки здається так вкотре???!!!
Все це коло навколо
Тільки мішурна прикраса
Одягнені голо
Одинаки — така вже є раса
Той, хто поряд з одинаками
Може лише фізично до них приєднатись
Вони не повірять у вашу щирість
Тим паче, коли ви серйозно вирішили з ними побратись.
Коли ми даруємо хвилини свого життя іншим
Для них це радість, для них це багато
Радійте тому, що було вчора і є сьогодні
Бо незабором слідкує велика втрата.
Спрага нових відчуттів, емоцій
Щоб потім пропустити їх через
Осінь, зима, весна, літо.
Той, хто іде поряд з «одинаками».
Їх шкода, в них є прості сподівання.
Попередження: вони марні й пусті.
Ніколи не відбудеться душ єднання
***
Похмуро сонце іде спати,
Вкладеться, буде спочивати.
На темне небо вийдуть зорі
Вони побачать наше горе.
Зійдуться в танець свій предивний
Щоб заспокоїть тих хто плаче
А місяць сяйво подарує
Щоб люди добрі мали вдачу.
Але то тільки ніч та й годі.
Людині сяйва того мало
Щоб позникали всі негоди
Щоб горя на землі не стало.
***
Рожеве намисто спадає на груди,
Вухи також рожеві, крізь них видно сонце.
Такого щастя незабаром не буде —
Місяць і зорі застучать у віконце.
Вогнище буде палати шалено.
Тінь заблукає обличчя шляхами
Гулятимуть пальці по струнах гітари,
А ми заспіваєм нічними птахами.
Нехай це гирчання збудить сусідів.
З глузду зведе собаку Мухтара.
Ми будем співати до останньої зірки.
І хай там що, в нас є гітара.
Ще в нас є пиво -ліпший витвір людини
Горілка, консерви, мівіна та кава,
Хліба шматок, пюре для дитини.
На ранок є
***
Розтули пелюстки і в серце пусти.
Самій мені важко тягар той нести.
Маки рожеві оранжеві бджолі.
В твоїх я очах спіймала «ніколи»
Чим мій коханий твій засліплений зір
Я ж тобі дарувала кольоровий папір
Щоб з нього крила робив досхочу
І тихо співав: я до тебе лечу
Чи може ти й крила з паперу зробив
Ах що ж ти накоїв що ж ти наробив
Гадала ти справжній, ангел казковий
А ти із паперу, який кольоровий.
***
Сумно, невесело.
Хто тримає за нитку почуття мого серця?
Хто змiнює напрямок подиху вiтра, коли вiн дме в обличчя сумного сонця?
«Спустошена середина» вхопиться за останню надiю…
Чекати якусь подiю?!
Так все життя помiж чеканням дiяти,
А помiж дiй чекати..
Як поєднати?
Своє сподiвання iз
бажанням твого "я"?
Змучена пошматована зграя
Вагань, додумiв, мрiй, страхiв,
дотикiв, поглядiв — ось вiн клiн весняних птахiв.
Краще стерти навiки.
Нi, нiколи! Стерти — це значить закрити повiки
Знов надовго зануритись у сiрi тягучi сни.
Чекати ще рiк весни…
Чи весна — це лише привiд для того, хто мiцно тримає за нитку почуття мого серця?
Не чекай, натягни так, щоб воно зараз загойлося
Або вiдпусти назавжди..
***
Шелестить пожовкле листя під ногами,
Майорить суха трава біля дому,
Ти забудь про те, що було між нами.
Все це справді залишилось в минулОму.
Осінь вже прийшла в мій дім.
Я відчиняю їй свою душу.
Хочу, щоб лишився моїм.
Але ж розлучаюсь, бо я мушу.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Надія Чурсіна, за батьком Олександрівна — живу на планеті Земля вже більше за 23 роки, і набридло так, що вже не можу, і покинути ніяк не виходить, бо ще не встигла доробити свій космолет. Улюблена страва — смажена картопля, соус тар-
