Автори / Олексій Чупа / Нові поезії
***
цей ранок шо настирно пробивається крізь шиби
зімне своїм теплом і без надії вже
ранкова кава... істеричні есемески... ми любим
гратися в цю гру. на відстані?... - бувало й гірше...
напевно коли Ти стояла під моїм вікном
і шось кричала...
напевно було гірше коли я розгублено
сидів на сходах в Тебе під дверима.
напевно було гірше.
можливо - гірше вже не буде.
***
я люблю дощ
каву
жінок
подорожі
стару музику
чорно-білі фільми
чесність
Львів
осінь
мультфільми
кучіряшки
автостоп
море навесні
ранок
гори
футбол
дітей
нічні смс
писати вірші
дахи
висоту
старі кєди
я люблю Тебе
але хіба то все гребе бодай когось?
***
він розважливо обводив олівцем
на мапі міста купленій в кіоску
місця де вона любила бувати
місця де вона залишала сліди
своєї любові - хиткої дитячої
за яку він ше мусив боротись
сидіти на підвіконні і згадувати
якого ж кольору її очі
***
...і кєди мокрі наскрізь...
Ти бачиш - у місті був дощ,
і плакали кинуті п'яні дівчата...
і коли вже діло доходить до сліз
то значить вони мали змогу також
пройти від освідчень до зради...
***
це саме той час
коли потяги починають
відходити обережно
насилу відриваються
від перонів вечірніх
і без застережень
ламають зв'язки
шо тримались роками
так міцно
а далі безвихідь
вернемся додому
робити шось пізно
я зрозумів усі
свої невірні рухи
і шо тепер? забути!
усі шляхи закриті
повітря стане на трохи
і важко дихнути
тільки ловити Твої
невпевнені натяки
у хвилях радіостанцій
мелодії незрозумілі
які Ти мені шлеш
і поволі виводиш із трансу
це саме той час
коли потяги потроху
сповільнюють хід
шоби Ти зумів роздивитись
обличчя дітей у вагонах
яким по шість літ
і які ше бачать сни
і які досі вперто
вірять у казки
у своїх тендітних долоньках
крутять іграшки
і готують відмазки
на випадок коли хтось
назве їх дорослими
і зніме з плечей
але вони зовсім діти
і не бажають знати
таких серйозних речей
***
і серед міст - занедбаних і пильних
ми легко знайдемо колись
свої затерті вже сліди
***
здається шо я тут застряг... чи надовго?
і вікна мої - невиправдано чорні...
то бачу ліричні якісь замальовки
то сниться буденне нав'язливе порно
де вже не блукає вустами усмішка
а зранку прокинутись - зовсім не вийде
тож будемо тут де на диво неспішно
біжать дощові і ромашкові титри
це літо - в метро і на тісних вокзалах
вбиває потроху проте досить вперто
чекаєш зими поміж всохлих фонтанів
і мокне від спеки футболка затерта
***
кожен раз коли хочеться шось сказати
опускаються руки
немов мої береги шо розмиті
океанськими хвилями
поволі сповзають
чіпляються кігтями
проростають в піску
але знають шо то
в жодному разі не порятуе
від деградації
від смутку
від осіннього вечора
і від дзвінків які так легко
немов би граючи
виводять з рівноваги
Про автора
серед усiх понять якi оточують мене в життi, найбiльш близькi моему серцю тiльки три - Баби!!! Рок-н-ролл!!! Футбол!!! це те, заради чого я живу. Люблю дуже багато чого, мало шо не люблю.... хiба шо пихатiсть та зради.... все iнше - це то, вiд чого мое се
