Автори / Григорій Семенчук / Нові вірші з циклу "Нема.Є."
ліцензія на вбивство себе
-
"Просто збиваючись у цьому диму,
серце, з яким я живу роками,
не зупинилось лише тому,
бо по ньому били весь час кулаками"
С.Жадан "Я помру від застуди…"
-
іноді дуже-дуже жалкую
що мені не видають ліцензії на
вбивство певних людей
яких я б все ж не зміг вбити
(бо якось ніколи не випадало такої нагоди)
але з такою ліцензією я почував
би себе довірливішим
і легковажнішим
за те я можу чітко окреслити людей
у цьому світі які
набагато небезпечніші для людства
ніж різної міри соціопати
і люди схильні до
маніакально-депресивної хвороби
яких зрештою можна було б і відстрелити
є люди
які створені що б їсти
є такі які створені для трахання
є такі з природнім потягом до влади
бабок і іншого лайна
а є такі які створені для
того щоб іншим робити боляче
зрештою мабуть в свою чергу я
створений щоб боляче робили мені
можливо я найбільший хіппі
усіх віків і народів
можливо я найбільший хіппі серед усіх
людей які вважають себе хіппі
мені так важко бути альтруїстом
у світі егоїстів
тому скоріш цей світ
видасть ліцензію на вбивство мене
ніж мені ліцензію на вбивство когось
тому давайте не паритись
видайте мені просто
ліцензію на вбивство себе
----------------
***
дивишся на мене з фото
ніби питаючи:
"Гріша, хто твій Бог?"
а я не можу сказати чітко
бо кожного ранку
витискаю із себе
якусь молитву
за тебе
а потім розумію що певно
моїм Богом стала ти
----------------
***
без тебе
будь-яка точка на карті
втрачає сенс
і якось так не можна
жити
довгий час
там де немає тебе
навіть можна
сказати що ти
окраса
будь-якого
міста
місця
точки
на цій планеті
на цих картах
----------------
Одкровення вчителя трудового навчання
-
зустрічі з моїм
колишнім вчителем трудового навчання
даються надто важко
бо я пам'ятаю його усміхнене обличчя
на фоні станків
та останнім часом я зустрічаю його
лише сумного із пивом
як зазвичай він питає мене:
"ну шо Гріша як твоя дєятєльность"
я трохи розповідаю і
задаю аналогічне питання йому
він розповідає мені
що від нього пішла дружина
що він ще досі працює вчителем
трудового навчання
що в нього часто болять зуби і голова
я пам'ятаю його дружину
вона дійсно була сукою
нагадувала мені Шерон Стоун
з "Основного інстинкту"
вона була блондинкою
не такою гарною
але таким же стерво
"Олексій Васильович, - кажу я,
все буде добре" - і він мені чомусь вірить.
але чому він нас вчив
за все своє життя я не зробив жодної деталі
жодного літачка
жодної дощечки
жодної качалки
і жодної частини фрезерного станка
зате в нас були спільні інтереси
наприклад ми обоє слухали ВВ і Doors
ми обоє любили потриндіти
але що тепер лишилось від того
Олексія Васильовича якого я знав
зуби почорніли і нагадували
порепані піратські прапори
колір обличчя нагадував асфальт після дощу
і взагалі він осунувся
та на жаль я не мав що заперечити
його старості
бо старість і алкоголізм як відомо
приходять до всіх
як і до таких канонізованих святих
як вчителі трудового навчання
----------------
Патлатий, ну на хуя воно тобі, це ж війна, це ж апокаліпсис!
-
Це було зовсім недавно. Десь на початку цього року.
Я на районі зустрів свою колишню.
Це виглядало так романтично.
Я окрилений коханням та без коханої,
і вона – з коханим, але не окрилена коханням.
Та історія зовсім не про це. Ось.
Ми стояли і думали кому з нас гірше:
їй чи мені, мені чи їй.
А її коханий знав що найгірше йому,
бо з її запитами до життя,
Йому важкувато навіть гуляти з нею.
І ось до нас підбігає жінка. На вигляд – 40, на запах – 92,
І каже: «Люди поможіть чоловіку вбивають.»
Я кажу: «Де?».
Вона каже: «У районі кафедрального собору…»
Зненацька, поки я був ошарашений,
що когось ще вбивають в районі кафедрального собору,
Моя колишня зникла. І що було робити? Колишня зникла. Її хлопець теж.
А треба було ж якихось пригод і я, як сильний супергерой
Побіг до кафедрального собору…
Прибігши, я зрозумів, що картинки війни, які мені показували на уроках історії, повернулись.
Там були бабусі там були дідусі і вони з обох сторін кричали і кидались тим що потрапило під руки.
А між ним було УМВС в Хмельницькій області.
Я вже хотів був кидатись у бій
Кричати: «Покайтесь!!!»
І тут дорогу мені перегородив бомж. Він тут давно.
Навіть коли ще не було бойових дій.
Він сказав мені: «Патлатий, ну на хуя воно тобі, це ж війна, це ж апокаліпсис!»
Але раптом я побачив, як підбігли діти. Наче додаткові батальйони вони розмістились щоб помститись за своїх батьків.
Вони нагадували Гітлер Югенд:
Такі ж погано озброєні
Такі ж зі злими оскалами.
Бомж повторив, побачивши мій намір:
«Патлатий, ну на хуя воно тобі, це ж війна, це ж апокаліпсис»
Я був вже напоготові почати це криваве м'ясо.
Чесно кажучи мені було похуй кого бити.
Я не симпатизую не тім не іншим.
Але мені була в напряг сама ситуація.
І я був найбоєспроможнішою одиницею серед них.
Бомж сказав: «Слухай треба їх чимось відволікти, бий мене!!!»
Я запитав: «Навіщо?»
Він продовжив: «Бий мене патлатий тільки ми врятуємо цю ситуацію!»
І ми почали. Ми почали заради миру. Дійсно ми так і зробили…
В реальність я повернувся вже у відділку. Коло мене сидів бомж
І хитро посміхався.
Через 2 години нас відпустили.
Ми вийшли з відділку.
Я зовсім без травм (хіба що розбита губа)
І він зовсім без травм (хіба що синець на щоці)
Далі ми пили пиво. І він сказав мені:
«Знаєш патлатий, чому ми вціліли.
Ми вцілили лише тому, що ти і я розуміли
Смислове навантаження ситуації.
Це дико звучить, але я боровся за свою роботу. Ти ж боровся за те щоб хоч іноді приходити сюди без бою. Бо це дійсно віна, Патлатий!. Це апокаліпсис.»
Після того я лише іноді зустрічаю його.
Коли проходжу біля кафедрального собору.
Він навіть позичав мені гроші колись.
І коли я прийшов йому віддавати
Він не взяв їх.
Бо як би мовити сказав:
«Патлатий, ну на хуя воно тобі, це ж війна, це ж апокаліпсис»
Додав Grigory-Jah 09 липня 2008
Про автора
Поет, актор, організатор різних кільтурних акцій. Народився і живе у м.
