Автори / Євгеній Лущиков / З віднайденого джерела на луначарського 23
* * *
кохана ти схожа на хробака
із хребтом і ребрами
які хрустять і трусяться
...і легкість огортає голову і руки
ношу тепер голову в руках
із головою в руках не зручно вішатись тепер
о мій хробач лопатою тебе розріжу!
...бачиш прокидаються люди
у мене сльоза тече на щоці
зцілуй її
скоро ще одна сльоза тектиме
а зараз просто послухай:
співає сльоза – скоро осінь
скоро посиплеться листя
і коси дівочі коси сиплять
волосся на сніг
сиди хробач біля мене
дай ребро мені і шмат хребта...
кохана ти так схожа на хробака...
* * *
вночі собаки пасуться у місті як корови
обабіч асфальту шукають поживи
але мовчать і дивляться на зорі час від часу
а душа поета хоче туди у вись до зір злетіти
лускою потертися об зорі
тепла взяти у зір червоних
холоду взяти у зір синіх
до жовтих боїться торкатися – то на розлуку
і вниз боїться у тіло бо тіло мале щоб пірнати
у нього від небес
і під ранок
собаки знаходять обабіч асфальту тих
хто не приземлився у тіло
* * *
(плач)
у церкві чистять пилососом підлогу
очі з ікони будь ласка не зчистіть
ці материнські очі що наче в любові
пливуть
пливуть
і піниться любов під ними
то очі матері моєї і вони кровоточать
perpetuum mobile очей маминих
мамо очі твої золотяться в крові
подивися на мене це я я до тебе прийшов
доторкнися до мене до руки моєї
відчуй її холод бездарність і мозолі
мамо я боюся тебе бо мабуть люблю
о хто тебе іконою нагородив?
згадай: христові руки перед обличчям
ми з ним всі із тебе
мамо обігрій мене
і вимкніть пилососа поки я цілуватиму
маму з очима які кровоточитимуть вічно...
* * *
прокинувся зранку
із повним ротом крові
і біля мене жінка
вона нею була і до вчора
тож кров то моя
і якщо я стану перед дзеркалом
з ротом роз критим
то буду схожий на
мак із поля літнього
то буду схожий на
троянду із казки керолла
то буду схожий на
в’язку калини
в’язку розтоптаної калини
то буду схожий на
сонце що каже “до ранку”
то буду схожий на
себе з повним ротом крові
* * *
серед дощу горіх лежить
із розтрощеним черепом
- я бачиш коріння пускаю угору
і буду рости так і буду рости
а іду завтра і падають з неба горіхи
і черепи їхні б’ються
Додав TheCunt 24 жовтня 2009
Про автора
Народився в Житомирі в пологовому будинку номер 1 і досі живе, не впологовому будинку, а в Острозі. Творець та ідеолог TheCunt - музично-абстрактного проекту (PlayInTheDark (2007), Cunt (2008)). Студент Острозької Академії, Спеціальність - Українська Ф
