Автори / Славко Кругляк / Мислення/Чекання (двоякість почутттів)
Нічого не вибухає, нічого не зникає
Колихається цифрова струна
Нікого не вбито, нікого не народжено
Шлях став лише відрізком.
Забувши себе назустріч смерті
Хвилі не торкають нервів телефону
Чекаєш лише своєї втрати
Самому кинути в воду камінь не можеш
Бути крихтою хліба важко
Присвятити нічого комусь нікому
Краплі нагадують духа зі світловолосого раю
Кордони не проппустять за себе межі
Запах розбивається думками свідомості
Даруючи тіло іншому, не згадаєш де сам його взяв
Потяг до прекрасного сильніший за ядра атомів
За великою горою сховалась мимоволі матір
Спиш і відчуваєш над собою бажане волосся
Закриті очі не відчувають стінок повік
Виходиш із себе, а тут нікого немає
Зірка, красою свого відзеркалення, не є небом
Відчуваєш неіснуюче, бажаєш всього найкращого
Єдиноправильність - лише частка обмеженої об'єктивності
Натягаєш пір'я та вигадуєш тепло
Космос не має меж як і мозок
Гармонія, хоч і фантом, десь зовсім поряд
Де ж я...
Додав Miette 18 червня 2008
Про автора
я
