Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

MP3

Женчик Журер Очь! 1,15 Mb
Женчик Журер Обстінку 2,89 Mb
Женчик Журер Ужас в глине <p>2,89 Mb</p>
Потік MP3 Статті Інформація

Автори / Женчик Журер / День незалежності Вікраха!

Знову трагедія замість свята:

Вбито останнього телепата,

Що із прибульцями розмовляв.

Про це гомоніли на перших шпальтах

Вікрах скорботні слова на асфальті

Людям із космосу влітку писав.

З Юггота крихітні букви не видно:

У телескопах кулька блакитна

Зрідка виблискує в сонячні дні.

Видно лиш гори, сніги, океани,

Хмари і дірки над материками.

Вікрах – то цятка на тілі Землі.

Отже, відчувши велику халепу,-

Так, ніби знищили цілу планету.

(З приводу того, що вмер телепат)

Югготці враз почали гомоніти:

«Всі ми одного пращура діти:

Їх породив ще Йа-Шуб-Ніггурат.

Вікрах – це ж наша космічна база,

Хай генерал віддає накази,-

Ми летимо. Вже готові човни.

Тільки контачити політ-коректно!:

Скажемо: «Спільні були у нас предки.»

Щоб не почати нової війни.»

Ось, на своїх рятівних зорельотах

З неба спустились у Вікраську сльоту,

Планети далекої сильні уми.

Місце посадки було випадковим:…

Середина ринку Барабашова.

Де чути лиш мати і штин шаурми.

Молодики рятувальної групи,

Взявши сміливість усю до купи,

Вийшли у цей легендарний базар.

Аборигенів це не здивувало:

Їм зазвичай геть усе по цимбалах.

Тільки і вабить, що чистий навар.

Спробували встановити контакти

З тим відчуттям позаземного такту,

Що притаманний був нашим дідам.

Виховані ж брехнею і матом

Барабашовці космічним хлоп’ятам

З тактом дали по космічних зубах.

Ринок у розпал серпневої спеки

Робить з людини австралопітека

Югготці знати про це не могли.

Тому і пробачили аборигенам,

І, вже збагнувши яка тут система,

Стисли під одягом вірні «стволи».

Парило. Після вчорашньої зливи

Бруд і калюжі дороги укрили,

Наче все місто пітніло в труді.

Рятівники простували до влади,

Стиха кляли дурнуватий порядок:

Бачити в прийшлих лише ворогів.

Врешті дійшли до міського мера.

Сіра будівля, військові у дверях.

- Де тут, пробачте, у вас Голова?.

Прийшлих спитали, на що це їм треба.

Хлопці сказали: «Посланці ми, з неба!

Нагло зв’язок вас із нами пропав.

Предки у нас, розумієте, спільні,

Тільки мутації тут були сильні,

От і розвинулись ви у людей.

Розум і честь ми невпинно плекали

З того у нас ідіотів так мало,

( А торгашів так не знайдеш ніде).»

Два охоронці відчули образу:

Мова розумна доводить до сказу

Сильних, але дурнуватих потвор.

Югготці, знаючи фішку тутешню,

Хутко занурили руки в одежу.

Витягли зброю.. І клацнув затвор.

Злякані швидкістю, два охоронці

Нагло завмерли, ніби на морозі

Десять годин простояли нагі.

- Де голова? – запитали хлоп’ята.

- Перший поверх, кімната сто п’ята.

Тільки не вбийте! Ми ж не вороги!.

- Добре, не будемо – і зброю

Двох вартових забрали з собою

Й хутко побігли до голови.

У кабінеті було не жарко,

Гола розслаблена секретарка

Відпочива на робочім столі.

- Вибачте, пані, де мер цього міста?

В нас для нього недобра звістка.

Швидко шукайте передавача!

Пані налякана впала зі столу.

Мер, задоволений сексом, голий

Входив, смакуючи лапку курча.

Бачить чужих – ледве не поперхнувся.

Думав, що жінка його, Маруся,

Вже запідозрила в зраді його.

Та, зрозумівши у чому справа,

Спіднє натягував досить жваво,

Пропонував гостям самогон.

Гості цуралися людських напитків.

Знали: здоров’я пропити швидко.

Тільки вернути його – не вернеш.

- Чуєте, мере, давайте до діла

Ми із важливим завданням летіли

Треба людину: даєш – не даєш?

Тільки таку, щоби здібності мала

Налаштуватись на наші канали.

Нас не цікавить поганий зв’язок.

Також, обов’язково надійну

Варта щоб ходила з нею постійно,

Не відпускала її ні на крок.

Наш Голова, одягаючи штанці,

Думав недовго, і каже коханці:

- Слухай, Галино, а що там у нас

З тими хлоп’ятами, як їх, індиго?!

Хай приїздять, тільки щоб тихо.

Нам не потрібен гучний резонанс.

Поки Галина доварює каву,

Мер із космітами бесіду жваву

Про батьківщину розпочина.

- Бачте, шановні, у нас є малеча,

Котра, можливо,стане доречна.

Ви б подивились. Це може вона

Вам необхідна для справ делікатних.

Я, розумієте, більше не здатний

Стримувати цікавості ЗМІ.

Думали довго космічні посланці..

- Треба людину-радіостанцію.

Тільки найкращого нам візьміть!

Важко обрати з усіх кандидатів

Того, якому належить постати

Ланкою між народів планет.

- Є телепат, і до того ж надійний

Леґінь, розумний і безпартійний

- Галю, до мене його в кабінет!

Каву, із цукром чорну, духмяну,

Вносить легка секретарка весняна,

Стегнами сум проганяючи геть.

Входить за нею світловолосий

Блакитноокий, видом дорослий

Хлопець, одягнений, ніби кметь.

- Як тебе звати?

Парубок: - Ваня!

- Ваня, погодься на виховання.

Тиждень науки, а потім – назад.

Будеш зв’язківцем із братнім народом

Тільки єдина тобі нагорода -

Краща із Міжпланетних посад.

Ваня кивком голови підкріпляє

Згоду на виліт. Космічна зграя

Хутко виходить у сонячний день

Голову радість нестримна давить,

Що президент нагородить медаллю.

Може, посада ще перепаде!

Місто ставало дедалі сумнішим.

Крейда стікала з асфальту у тишу.

Люди чекали подачки судьби.

Кожен виконує власну справу.

Юггот і Вікрах бесіду жваву

Радо відновлюють після біди.

Линуть роки, ми упевнені в мозку.

Мати що хочеш насправді просто:

Власні бажання – то сировина

Для виробництва наступної дії.

Дурень лиш думкою багатіє.

А думка у нього звичайно ж дурна!

5.03.09

 
 

Додав Zhurer 14 березня 2009

Про автора

Повна інформація - це мемуари на старості літ!

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска