Автори / Максим Паленко / ПІСНЯ
Он ди: вечір гойдають на собі комарячі стовби!
Он ди: гримить цепом степом небесна корова!
Гострити цицьки хтознаскіколітрові
Об чиїсь там долоні й роти.
Чиїсь там роти і долоні.
А я? Ти спитай мене, чьо я іду босяка!
Чого свого серця між ребер не можу втримати!
Бо он там ,бач, стоїть її хата
і вкопана лавка посеред садка.
І на ній вона вся Отака!
Он ди: сонце в доску набралося дикого дня!
Он ди: небо тисне на stop і свій шал зупиняє.
І десь там ,біля самого краю
Як платівку,сонце на місяць зміня.
І тихесенько ніч запускає.
А я? Ти спитай мене, чьо я якийсь не такий.
А я? Ти спитай мене , чьо я не хочу додому.
Бо із нею в садочку отому
Сидить то один , то другий.
І лиш я як завжди ні при чому.
Он ди: місяць світе як лампа на 1000 ват.
Іди, можеш голки збирать, як нема шо робити!
Поснули дорослі і діти.
Лише солов`ї біля річки не сплять.
Ма`ть теж себе нікуди діти.
А я? Ти спитай мене, чьо я отак прохожу.
Отут, біля дому її аж до самої днини.
І шо таке в серці держу,
Шо воно скоро вибухне як Херосіма.
Спитай!
Та навряд чи скажу!
Львів.2001
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
…В день народження Григорія Сковороди, дозволу католикам їсти м`ясо по п`ятницях і першого підняття американського прапору, в пологовому будинку на правому березі Дніпра в рік дракона….
