Автори / Володимир Кучмук / Сходження чуттів
сходинок дала тріщину, то нагору вже вибратись дуже і дуже важко, іноді й неможливо...
Адже сходинки можуть вести як вгору, так і вниз... Вони є єдиним цілим і, якщо хоч одна з
А коли сходяться люди?
коли сходяться, зливаються людські почуття.
ЛЮБОВ
яка не завжди переходить у справжню...
ЗАКОХАНІСТЬ
І четвертою сходинкою стала
Чи то відверте побажання щастя, чи то звичайна заздрість...
ЇВ? така красива пара...
одного, до них підйшла незнайома жінка.
Новий рік був зустрінутий разом. А потім... Якось на вулиці, коли вони йшли поруч одне
ДОВІРА ДОВІРА
І третьою сходинкою була
- Так.
- Холоднішає. Підемо?
"Їй потрібен чоловік, який буде обожнювати її: і важку роботу, і жіночі слабкості..."
- Все нормально... Просто...
- Ну, ну. Не треба. Якби знав, то не поставив би...
чоловіка, і свою самотність... Сильна жінка дійсно, на мить, стала слабкою...
Музика сколихнула почуття. Жінка якось несподівано до самої себе гостро сприйняла і цього
- Давайте...
- Хочете послухати музику?
- А так хочеться бути слабкою...
- У мене враження, що зустрів сильну жінку...
- Можна...
- Трошки посидимо?
відрізнялось. Прогулянка привела обох до парку.
Наступне побачення за зовнішніми умовами майже нагадувало перше, але за суттю
ПОРОЗУМІННЯ ПОРОЗУМІННЯ
І другою сходинкою було
Чоловік помітив, що холод вечора кудись зник.
- Тоді завтра подзвониш обовязково...
Ї прямо зараз може бути незручно: у неї свої справи...
"Бач, розкомандувалась... Але якось в неї все це виходить органічно і лагідно..."
- І не "добре, подзвоню", а негайно...
- Добре, подзвоню...
"Несподіваний, але дуже органічний перехід на "ти": вона, здається, справді схвильована..."
- Ти повинен подзвонити своїй дочці.
Розмова перейшла на причини розлучення, ставлення до своїх дітей.
ЦІКАВІСТЬ ЦІКАВІСТЬ
І першою сходинкою була
враження заповнювали душі, які переходили на вищу ступінь сходинок відчуттів.
Крізь сірий туман перших, невизначених відносин почав пробиватись якійсь промінець... Нові
людини...
компьютер, виходжу на сайт і бачу, що приходить незвичне повідомлення від зовсім незнайомої
- А я здивувалась одразу. Справа в тому, що Світа чомусь мене не попередила... Вмикаю
Світлана пожартувала, що місто наше маленьке і ми, мабуть, вже зустрічались... От я і написав...
Ї досить незвично: мешкаємо в одному місті, а познайомились через далеку Каліфорнію...
відчуватись деяка самотність, а велика частина життя ще попереду...
металургійному підприємстві; діти дорослі, живуть вже своїм особистим життям, тому вже починає
заповнювались - зясувалось, що жінка працює лікарем-гінекологом, а чоловік ? інженером на
Знайомство продовжувалось: сторінки особистих справ, неначе у відділі кадрів, поступово
"І чого оце штовхатись?"
Зіштовхнулись.
Чоловік та жінка йшли разом по головній вулиці міста.
- То ми з дівчатами обідали... А, взагалі, я за фахом доктор...
веселі жіночі голоси...
- Мнні здалося, коли дзвонив сьогодні вдень, що попав до театральної гримувальні: я чув
- Безперечно.
- Виявляється, що маю хоч якусь перевагу...
- А от мені, щодо зовнішньості, не подобаються маленькі та товсті...
формулювання в розділі "шукаю дівчину"..."
сайт більше задля цікавості та пошуку партнерів для обміну, так би мовити, думками. Звідси і таке
- Власне, не можу сказати, що наполегливо шукаю... Взагалі вийшов на цей інтернетівський
- Прочитала, що на сайті знайомств шукаєте форму, яка б відповідала змісту...
- Давайте.
"Симпатична. Активна... Перехоплює ініціативу... Але це нічого... Подивимось."
- Ну що ж... Давайте знайомитись?
який тільки-но виник.
Якось одразу, певною мірою несподівано для обох, виникло бажання продовжувати контакт,
"Але значно краще було б десь зігритись..."
- Згода.
"Високий. Це добре. На перший погляд симпатичний..."
підемо просто вниз.
- А давайте просто прогуляємось. Не часто доводиться ось так гуляти по вулиці. Давайте
- Може підемо до кафе?
- А я, знаєте, майже завжди всюди спізнююсь. Але не набагато...
- Здається, що ні.
- Я не запізнилась?
- Побачив вже.
Поворот голови зафіксував одну-єдину жінку, що наближалась.
- А я вже близько, підходжу...
- Зрозуміло...
- Ви ще чекаєте?
- Алло.
Але мобілці не пощастило швидко заховатись - пролунав сигнал виклику.
то майже одразу запропоную посидіти десь у теплому, затишному кафе..."
"Прохолоднувато... Подивлюсь - скільки ще чекати... Ще цілих пять хвилин... Якщо прийде,
вже звичним маршрутом: від входу кінотеатру до кута вулиці та назад.
Мобілка повернулась назад на своє тепле місце, а її хазяїн почав знову неквапливо крокувати за
Час пішов. Якщо за десять хвилин не прийде, тоді зі спокійною совістю поїду додому."
кінотеатру, дістав з внутрішньої кишені куртки мобільний телефон і подивився на екран: "Так.
Чоловік, років під пятдесят на вигляд, який, вочевидь, чекав на когось біля місцевого
збільшились в розмірах у намаганні пробити оточення міріадів водяних крапельок.
Вечір був прохолодний, сирий, туманний. Здавалося, що лампочки звичайних вуличних ліхтарів
До кінця осені залишалось рівно сім годин.
Володя - Марині
Сходження чуттів.
Додав Nusya 26 лютого 2009
Про автора
Народився 14.05.1958. Працюю інженером на "Азовсталі". У вільний від роботи час - творчість: література та примітивний живопис.
