Автори / Тимофiй Хомяк / Автофiя (… а де пам’ять?)
Народився близнюком. Рiдний брат, слугуючи Радянськiй Армiї, перебував на службi в прикордонних вiйськах, напевно за цiєї причини на свiт я з’явився 28-го травня, ще й на два мiсяця ранiше термiну… Потiм — спокiй, пошуки загубленого, пересування причинами по землях українських, вiдкриття природи; ранковий снiданок — читання, обiд — пустi сни, вечеря — музика…
Мандрiвником взнав, що дiд та його брати (рiд тата), мали маму-полячку та звалися на Житомирщинi Солов’юками — за гарний спiв, слава якому лунала Полiссям… Рiд мами (Шулiки — звiдки й нiс) iз Надднiпрянщини, тато бабусi з Молдови… За однiєю з тез, рiд, який розселився усiєю (У)Країною, Сибiром, Московiєю, добрався до Бразилiї та Канади, пiшов, за невiдомих причин з карпатськоi гори Хом’як у 14-му столiттi…
В 1-му клясi середньої школи пишу твiр на тему майбутньої професiї, обране незрозумiле — спiвак… Тодi формується музозiр на Висоцькому, Розенбаумi, «Beatles»; на пiснях за палаючими ватрами геологорозвiдок в Великому та Малому Березних; далi вистукую ритми на кавових гущах в кав’ярнях Ужгорода та Одеси; знайомство з Вiзбором вiдбувається на Донi, де мiсцевий люд говорить українською, що наштовхує на вивчення псевдонауки «iсторiя»…
Вiдчувши необхiднiсть ставати дорослим, в 6-му клясi пишу заяву на i’мя директора школи про вихiд з лав бiльшовицької пiонерiї, тодi ж першi тавра нацiоналiзмом, розклеювання рухiвських листiвок, капiтанство баскетбольної збiрної, зривання урокiв та пiрнання в лiтературу…
Просто «Вертеп» або «молодi та нерозважливi» — на клявiшних С.Свiбовiч, Serg, зараз громадянин Росii, м.Ялуторовськ, Тюменськоi обл.
Першi три людини, якi налаштували на рiзномаїття поглядiв, та привели до сучасного стану: однокашник Федiр, сибiряк-бiлорус Серж та сусiд Вiктор — останнiй познайомив з вогняною водою, помiркованою травою та, так званим, «Дорослим життям»… З Федором та Сержем, юзаючи гiтарними ладами, вирiшуємо грати музику, та ,через брак знання формули «Все приходить у свiй час», бiльше говоримо та дешифруємо «русский рок».
29-го серпня, за два роки до отримання атестату (а його таки вчасно не дали — звичайно ж, для мене з незрозумiлих причин … надалi ця тенденцiя буде розвиватися з дипломом, трудовою книжкою…) — так от, 29-го серпня, у потязi Львiв-Днiпропетровськ, невiдома панi приголомшила мене, оголосивши про те, що менi термiново треба закохатися i для цього достатньо, щоб менi цього заманулося в той час, коли зiрка буде летiти нiчним лiтом через двi хвилини… Що й було зроблено… Сама ж теорiя «Чистого Кохання» — виникла наступного дня — пiсля чого я став вiруючим… (на жаль, як це взналося через багато (к)рокiв, падаюча зiрка це не тiльки знак народження «чогось», а й смертi когось…)
Далi в житті з’явився «брат Нiкотин», важезний рюкзак, який i досi тягне до Кримських гiр, та поступова втрата пам’ятi…
З усiм цим та майже з повною аполiтизацiєю в роздумах та незрозумiлим тягарем всерединi, до того ж, ще й без напрягу та на «попускняках» поступив на iстфак ДНУ. П’ять рокiв повної дезорганiзацiї залишило по собі: друзiв — Сашка Чижа, Артема Чувакiна та Машу Карханiну… вiдновлення (пiсля 10-тирiчної кризи, що коштувало не попаданню на вiйськкафедру) театрально-музичноi гри КВН на фацi разом з цими ж людьми… багато десяткiв посвячених травою людей по всiй У(країнi) — мрiя тiтоньки-львiв’янки про племiнника-пастора деякою мiрою збулася, та проповiдi читалися не на греко-католицьку тему, а на тему Растаманства та легалайзу, так як — дурному все дурне, а розумака сам собi порадник…
Так для багатьох — Джа став добрим порадником… хоча, звичайно ж, можна обiйтися i без цього…
Студентство лишило по собi: першi пiснi, неоформленнi сценарiї майбуття, деякi знання в картярствi та подальшу кризу пам’ятi.
«Митецька спiвдружнiсть» на квартирі.
Тим часом, поки «продвинутий» унiверситет намагався розповiсти про невiдоме, у Пiдгородньому, на базi геологорозвiдувальноi школи, формується митецька спiвдружнiсть степових бiтникiв кiнця 20-го столiття. Хазяїн квартири, на якiй саме i зародилася iдея «Вертепу», Дмитро Дрозд, художник, великий знавець лiсостепу, батько гнома Дарiна та донечки Катерини, разом з дружиною Вiкою радо приймали у себе творчих людей з рiзних куточкiв рiзних країн. Тут пишуться iкони Дмитром Гаврилюком (нинi отець Димитрiй), братами Латуновими, слухаються промови Руслана Дорофєєва, граються першi акустичнi концерти майбутнього Г. М. Д. (в дуетi з Федором), спiлкуються казково з Дмитром Гайдуком, створюються пiдсвiдомi перфоменси тощо…
Важливою сторiнкою життя в цiлому є поява у нашому колозорi Олексiя Бондаренка або Льонi (за часiв його пiтерського студентства — Кльоц). Козак-бандурист, батько двох доньок, майстер на всi руки та патрiот своєi землi, став тiєю ланкою, якої не вистачало для повноцiнного пошуку в музичному краї… Таким чином, наприкiнцi листопада 1999 року Гуррт Мандрiвних Д’якiв, вже учитирьох, додалася 16-рiчна Оксана Бондар, для декiлькох десяткiв найближчих друзiв, з’iхавшихся з країни, грають музичну виставу на двi дii: Мiстерiя «АльбомQнет».
Протягом наступного року, з незрозумiлих причин, музичний колектив вiдпочиває до зустрiчi з Миколою Мiльто, який стає не тiльки хрещеним батьком гурту, а й спiвбратом по арт-проекту. Вплiвшись до музичного складу Вертепу, скрипаля — Наталка Бабенко, та виявивший здiбностi до перкусiйних iнструментiв Льоша Латунов i стали складовою частиною д’якiв, що почали мандрувати, як повноцiнна музична одиниця, те, що трапилося далi див. тут: Гуррт Мандрівних Дяків «Вертеп»
Як це не дивно, але за час, описаний вище, доводилося не тiльки займатися мистецтвом, а й працювати iнженером по тяганню вантажiв, охоронцем, приватним кiнологом, викладачем у школi, букмекером, менеджером, радiоведучим…
2001 рік Божий
Додав Art-Vertep 11 червня 2002
Про автора
Тимофій Хомяк: народився 28.05.78. в м.
