Автори / Олексiй Бондаренко / Гайдамацькі пісні
ХОЛОДНОЯРЦЯМ (ЧУЧУПАКА)
Літа орел сизокрилий,
Високо кружляє
Славний батько Чучупака
З браттями гуляє
Ой, літає, визволяє
Земленьку черкаську
Як за пращурів велося
Гнати зайд поганських
Ой, ідіть ви, москаленки
До своєї хати,
Ой, тікайте, москаленки
Від хлопців чубатих
Гей! Луна іде над степом
Йдуть холодно ярці
Під високим чистим небом
Козаки-повстанці
Пробудилась Україна,
Стільки років спала,
І знов воскресла й полетіла
Козацькая слава!
Літа орел сизокрилий
Високо кружляє
Славний батько Чучупака
З браттями гуляє.
СІДЛАЙМО КОНЕЙ, ДРУЖЕ!
Як просила мене мати
Не ходити в гайдамаки
Та й до мене припадала
Залишитися благала.
Не журіться, рідна мамо,
А радійте: Україна повстала.
Та моліть за мене Бога
Щоб вернувся до порога
Сідлаймо коней, друже, разом будем дужі
Зброю посвятили на війну
А бігать за дівками, проспати славу
Ну хіба це личить козаку?
Як просила мене дівчина мила
Обіймала люба Галя чорнобрива
І остання ніч в садочку
І та вишита сорочка.
Я ж без тебе тай не залишуся
А повстанцям у розвідку знадоблюся
Ти ж візьми мене, козаче
Із собою гайдамачить.
Сивий батько дав шаблю старовинну
Боронила вона в лиху годину
Голови в татара, ляха брала
Москаля ще не куштувала.
Їдь же синку, тримай зброю
У поході, як підеш ти до бою,
Самим нам поле засівати
Повертайсь пшоничку жати.
МАХНОВСЬКА
На руках червоні кайданів рубці,
А поза спиною хлопці-молодці.
Каторга минула, гинуть всі пани,
Уставай зі мною, годі сидіти.
Швидше з-під застріхи зброю витягай,
Буде, буде вільним степовий наш край.
Німця-австріяка тягнем до гілля,
Пана й комісара садим на паля.
Гей, гуляє полем курява по степам,
Гей, під чорним прапором суне отаман.
З обрію до обрію воленька без меж,
Гей, нас не впіймаєш, гей, нас не візьмеш.
Діточок та жінку в хаті залиши,
Вороних летючих з плуга розпряжи.
Та стрічки на груди, в бричку — кулемет,
За селянську долю рушимо вперед.
Гей, гуляє полем курява по степам,
Гей, під чорним прапором суне отаман.
З обрію до обрію воленька без меж,
Гей, нас не впіймаєш, гей, нас не візьмеш.
Як на Перекопі білих порубав,
Зради більшовицької жертвою упав,
Як понад Дунаєм перейшов кордон,
Цвинтар у Парижі — отамана сон.
ЧОРНИЙ ВОРОН
Під чистим небом, під блакитним небом
Степ широкий лежить;
А тим степом шлях змією в’ється
Доріженька біжить.
Тим битим шляхом кіньми вороними
Їде сотня козаків;
А на тачанках відділ кулеметний
На згибель ворогів.
А отаманом в сотні -Чорний Ворон;
Летить від неї ворог шкреберть;
Жовто-блакитний прапор над бійцями в’ється
Їм воля або смерть.
І соловейком осавул молодий
Пісню бадьоро затяг;
І заспівали, засвистали козаченьки,
Посмішки у вусах.
Визвольним маршем по ворожому запіллю
Гонять червону чуму;
Паростки пустило козацьке коріння,
Як в славну давнину.
Бо Україна плаче, гірко плаче,
Рідна, та не своя земля.
Йди у повстанці, молодий юначе,
Бо це свята війна!
МОГИЛА
Роскажи мені, могила,
Хто ж тебе насипав?
Тай і хто ж вас, могилоньки,
По степах насіяв?
Іздалека тебе видно, земляна горбина,
Поросла, мов сивиною
Чебрецем, полином
Над чиїми кісточками
Тебе нагорнули,
Та й кого гіркою чаркою
В тризні пом’янули?
Стали прахом ті кісточки
Наче й не бувало.
Де й поділась тая слава
Наче й не літала!
Вітер шепче із ковилом,
Легесенько грає,
Мов козацькими чубами
Тихо повіває.
Роскажи мені, могила,
Хто ж тебе насипав?
Та і хто ж вас, могилоньки,
По степах насіяв?
ДО ЗБРОЇ!
Як з війни Германської та й додому повертали,
Для Росії, мачухи, тую славу здобували,
На грудях «Георгії» в багатьох горіли,
Та в завошених теплушках все про волю гомоніли.
Агітатор більшовик нас повчати намагався,
Робітник та селянин щоб проти панів єднався,
Щоб на грішній на землі та й без Бога рай зробити;
Тільки правда та більшовицька чорною брехней підбита.
Гей, ти, степ, широкий,
Гей, ти, яр глибокий,
Гайдамацька правдонька,
Черноземна матінка!
Браття, зброю не здавай, ще вона нам знадобиться,
За Вкраїну, рідний край, завтра ми повстанем битися!
Гей, ви, кольти, люіси, маулзери та нагани,
Відпочинте до весни, візьмемо ще вас до справи
Повставай, хрещений люд,боронить свою родину;
Від сліпих північних орд захищати Україну!
Буть ти хохол,чи малорос стань в своїй землі хазяїн,
До постанців приставай, не роби гріха як Каїн!
Гей, ти, степ, широкий,
Гей,ти,яр глибокий,
Гайдамацька правдонька,
Чорноземна матінка!
ОСЬ КУЛЯ ПРОСВИСТІЛА
Ось куля просвистіла,та й у груди мені,
Похилився я на лихом коні
Та пострілом мене жовнір німець дістав,
Похитнувся я і на землю впав.
На одній нозі я прийшов з війни ,
Привязав коня,сів я біля жони.
Миті не пройшло, комісар влетів,
Відвязав коня,та й дружину увів.
Гей-га, друже, кінь мій вороний,
Гей-га, ще й обріз стальний;
Гей-га, брате, густий туман,
Гей-га, славний батько отаман
«Спаса» з покуття я за пазуху зняв,
Хату пітпалив, та й обріз дістав,
Шаблю нагострив, і набої зніс,
Багато нас тоді потяглося у ліс.
Приспаний воскрес наш козацький дух,
Грічкосій вчорашній комісарів б`є як мух.
І загони славні на очах ростуть,
Кляті комісари скоро голови складуть.
Гей-га, друже, кінь мій вороний,
Гей-га,ще й обріз стильний,
Гей-га, брате, густий туман,
Гей-га, славний батько отаман.
ГРИГОР`ЄВСБКА БОЙОВА
Їдуть степом гайдамаки
Вільнії повстанці,
Головного Отамана
Григор`єва братці.
На коні Григор`єв – батько
Отаман таврійський,
Він веде кінноту славну
Проти зайд чужинських.
Налітають козаченьки,
На червоні лави,
Покотились сини вражі
У духмяні трави.
Трупом поле устеляють
Молоді соколи
Щоб брудний чобіт московський
Не топтав нам волі.
Щоб церкви не закривали
Безбожники погані,
Щоби хліб не забирали
Продзагони кляті.
Захистити край свій рідний
Милу серцю Україну
Не віддати на поталу
У лиху годину.
ЗАЖУРИВСЯ ОТАМАН
Зажурився батько отаман
Сотню порубали
Полетіли вільні души
В небо над степами
Зажурився батько отаман
Що коня убито,
В пеклі бою над ярами
Кровцей сліди змито
Зажурився батько отаман
Та й за землю милу
Чорна зграя налетіла
На неньку єдину
Зажурився батько отаман
Гірко як з полину
Нема згоди в отаманів
Тож немає й сили
Не журися батько отаман!
Кинь тугу у воду
Збирай хлопців,піднімайся
Готуйсь до походу!
ПРОВОДЖАЛА ДІВЧИНОНЬКА
Проводжала дівчинонька
У повстанці вояка
До загону батька Хмари
Молодого казака.
Проводжала тай просила
Людям лиха не робить,
А червоних окупантів
На Вкраїну не пустить
Їі брата порубали
Ті будьонівськи кати
Яничари, перевертні
Своїй неньці вороги.
Її батька розстріляли
Бо коней не відавав,
Ще й за те що він у клуні
Кулимета заховав.
Скільки лиха наробили
Ти про це не забувай,
Як розіб`єш вражі лави,
Ти до мене повертай.
Проводжала дівчинонька,
У повстанці вояка,
До загону батька Хмари
Молодого козака.
* * *
Ледь жевріє небо, світліє на сході
Ночує під плавнями сотня в поході
Поснули повстанці мої вірні друзі
Відпущені коні на пашу лузі.
Ой коню, приятелю вірний мій брате
Була темна нічка, та буде світати
Пасися ж мій коню, бери собі силу
У завтрашнім бою зрости собі крила.
Ти будеш топтати, а я їх рубати
Із пилом гарячим у порох мішати
Пасися мій коню, і я відпочину
Щоб завтра у бою іти до загину.
Загину ворожого, а ми будем жити
Тяжкої неволі не будем терпіти!
Напийся мій коню води ключової
А я перегляну посвячену зброю
Шаблюку підгострю, набої зарахую
Мастилом зброярним стволи підготую. (квітень, 2013)
Додав nady 06 жовтня 2010
Про автора
Я, Бондаренко Олексій Олександрович народився 1972 року у Дніпропетровську. Своєю маленькою батьківщиною вважаю невеличке село Матросове (Францове) Солонянського району,звідки походить мій батько.
