Автори / Елеонора Сіндєєва / Андрій Курков та Елеонора Сіндєєва у Житомирі.
7 квітня до Житомира завітали письменники – Андрій Курков та Елеонора Сіндєєва.
Зустріч проходила спочатку у стінах ЖДУ ім. Івана Франка, а потім у Кавоманії.
Письменники відповідали на запитання аудиторії та один одного. Андрій Курков наголосив, що йому нарешті вдалося написати «роман без політики», його робота називається «Садовник из Очакова». Він поділився спогадами як видав першу книжку у кінці 1991-го напередодні розвалу СРСР. Взявши гроші у борг він вирішив стати самовидавцем. Книжку друкували на нотній фабриці, а після виконання замовлення його квартира перетворилась на склад – він заклав її тисячами надрукованих книжок. Згадав, як продавав їх і сам, у Києві, на Подолі, поміж продавців радянського мотлоху і антикваріату.
Він шуткував і сказав:
«4 роки тому, від відомих тут братів Капранових я отримав диплом найкращого москаля в українській літературі. Це означає що у мене рідна мова російська і пишу російською, але розмовляю різними мовами і буду сьогодні можливо переходити з російської на українську.»
Книжки А.Куркова перекладенні на більш ніж 30 мов світу, навіть на такі екзотичні як тайська, іврит, естонська. Він і сам знає багато мов і є дипломованим перекладачем японської. Мовне питання торкнулось і його сім’ї. З жінкою спілкується німецькою чи французькою. Їх діти між собою говорять англійською, хоча навчаються в українській школі.
Курков багато переказував зміст своїх книжок, згадував українських політиків та перебивав свою молодшу колегу Елеонору Сіндєєву, з її дозволу.
Елеонора Сіндєєва про свій "Скарб"
Сіндєєва, мешканка Дніпропетровська, розповіла що вже 7 років працює журналістом на місцевому телебаченні, але події з якими вона стикається під час своєї роботи не надихнули її на презентовану нею книжку «Скарб». Вона також похвалилася що обкладинка книжки, дерева у хмарах, це її фото, і що вона захоплюється фотографією. При цьому вона запитувала всіх, яка це пора року на нашу думку, але сама її так і не вказала, просто зазначили що це час пробудження, але не весна.
Письменницею вона стала завдяки перемозі у конкурсі Євроформат – 2009, до якого має відношення пан Курков.
«Скарб», з слів Елеонори, «це не матеріальне втілення, а в першу чергу досвід, переживання, висновки. Але досвід не суто власний, а поєднання свого, думок, мрій, можливо страхів.
Центральні події головної героїні – це її вік, 25 років. Багато в чому символічний вік, чверть століття, багато пошуків. Переосмислень. Це коли Ви закінчуєте університет, перші роки йдуть на працевлаштування, а потім вже 3-4 роки ви працюєте, ви вже маєте уявлення про свою роботу, про те чи подобається вона вам, чи ні. Ви вже створили якесь офіційне чи не офіційне сімейне життя. І тут починаються перші сумніви, перші пошуки – чи все так чудово як здається?
Я не філолог, я журналіст, але там є нецензурні вислови. Чому не цензурні, бо не дитина, яка вживає матюки щоб виділитися, а доросла людина, яка вживає не цезуру лексику, коли це доцільно, коли інакше не скажеш. І тут іноді трапляються такі слова.
Місце дії у романі – вся Україна фактично. Тобто це її рідне місто Дніпропетровськ, це тур по 5-м містам України, пов’язаним по сюжету і розв’язка – місто київ.
Це історія дівчини, яка знаходить хлопця, щасливо живе з ним, але це все приїдається і вона знову починає шукати, і в середині себе і у зовнішніх діях, і у неї змінюються самооцінка.
Пошуки зовнішнього чи пошуки внутрішнього – тут , цій книжці я намагалась показати що не існує межі зовнішнього і внутрішнього. І коли героїня це розуміє, для неї не має значення стать людини, яку вона зустрічає, тому що ця людина стає для неї дзеркалом, яке відбиває її власне відображення.
В той час коли я її писала, я не думала про цільову аудиторії, читачів, тощо. Але я думаю що дуже багато людей знайдуть дуже багато спільного з собою. Книжка буде цікава Вам, молодим людям, яким ці переживання близькі, які мають гнучке мислення, які можуть, не бояться і хочуть змінюватися»
Також Елеонора зізналась що не читала ще жодної книжки Куркова, втім як і присутня на презентації більшість аудиторії. Але вона планує найближчим часом ліквідувати цю прогалину, почавши з «Пікніка на льоду».
Фінал
Курков, в свою чергу, згадав що в дитинстві весь час щось колекціонував, а потім дійшло до того, що у нього накопилося маса відмов видавництв друкувати його книжки, коли він робив свої перші кроки. Детальніше про перші починання на письменницькій ниві пропоную Вам подивитись у відео.
Під кінець зустрічі письменники почали давати автографи на проданих книжках. Від декана соціально-психологічного факультету, Олександра Музики, вони отримала працю житомирянина, Володимира Шинкарука «На два життя одразу».
То й таки, Олександр Музика став першим у чергу придбати книжки Куркова та Сіндєєвої.
Далі була перерва а згодом письменник завітали у Кавоманію. Андрій Курков захотів кави, замісить запропонованого чаю. Також поділився розповідями про своє життя – він любить готувати гарбузову кашу, не носить годинників та сам водить автомобіль, у який влазить сім чоловік. Зазвичай це подорожі з сім’єю або з поїздки з колегами-письменниками.
Є у творчому доробку А.Куркова і дитячі книжки. Ілюстрації до однієї з них – «Приключения чепуносиков» виконала Євгенія Гапчинська, картини якої нещодавно експонувалися у Кавоманії.
Роздача автографів у Кавоманії продовжилась, а потім письменники вирушили до столиці.
Сергій Харчук.
Додав Elsin 11 квітня 2011
Про автора
Жила, відчувала, думала, сподіваюсь, що зможу описати :)
