Учасники

Автори / Софія Андрухович / Діаманти не бувають завеликими

Софія Андрухович. СЬОМГА. Роман. – К.: Нора-друк, 2007. – 352 с.

Роман, про який мова, спокійно міг прибрати будь-яку іншу назву, прикладом: ІНЖИР, або ДУРДОМ чи РИС – СИР. Зрештою, і СЬОМГА теж непогано. Головне, ця риба згадується кількома реченнями і до подій у романі не має жодного стосунку, хіба тільки як вишукана екзотична алегорія.

Письменниця відверта і правдива: «Я можу вигадувати все, що завгодно, можу дотримуватись документальної точності, переповідаючи те, що мені відомо, описувати, що сама бачила – і завжди говоритиму лише про себе. Описуючи інших людей, їхню зовнішність і слова – я описуватиму тільки себе саму. В інших я не можу побачити нічого, крім свого відображення». Отже, роман автобіографічний. Текст мав би нагадувати щоденник, але для цього він занадто перенасичений найдрібнішими деталями, що стосуються як предметного, так і чуттєвого світів: «…я насправді ще спала і бачила все це увісні. Це був один із тих рідкісних випадків, коли сон і дійсність повністю збіглися.», або таке: «…м’ясо займало у моєму житті перше місце…моїм особливим делікатесом були куряча шкірка і фляки…». Оповідь тягнеться неможливо довго, здається, довше, ніж у реальному житті. «Ці видіння влипли в мою пам’ять, вгрузли в неї, як трактор вгрузає у свіже живе болото. Вони закипали і виступали на поверхню з настирливими схлипами й плямканням, розганяючи сни і невинні думки» - це зізнання авторки й одночасно героїні роману дещо прояснює. Справді, «дурдом скидався на королівство», бо про нього повідала наслідна принцеса, наразі – Софія Андрухович. Повідала вона ще багато різного – переповідати немає сенсу, та й зрештою, це неможливо!

«Я забула згадати про запах – а це чи не найважливіша річ на території дурки…ти чув цю важку, густу, моторошну суміш, ядучу й отруйну. Вона навалювалась на плечі, всмоктувалась порами шкіри, її дуже важко було позбутись…Запах дурдому був наче первісною субстанцією…» - чи не млоїть від подібного пасажу? І це ще найделікатніший! Більшість сторінок роману неестетично відверті: «…нічого нового, стандартний набір, складений із суміші уламків різних субкультур.., та підліткових уявлень про життя».

У чому сенс написання роману СЬОМГА? Я довго розгадувала цей ребус. Не знаю, чи мені це вдалося. Є багато речей, про які люди раніше делікатно мовчали. Софія вважає стриманість пережитком минулого і не переймається такими дрібницями – «що мені до королеви Англії?».

Менш за все, мета моїх висновків - виголошувати проповідь! Інше покоління, інші цінності, і як результат – інша література. Я чесно намагалась це зрозуміти і пояснити, хоча б для самої себе. Повторюю, що не знаю, чи мені це вдалося. Не впевнена!

Тетяна Дігай

P.S. До речі, у пані Софії сьогодні, тобто 17 листопада перше 25-річчя!

Додав markiza 17 листопада 2007

Про автора

Софія Андрухович народилась 17 листопада 1982 року в Івано-Франківську — письменниця, перекладачка та публіцистка.