Автори / Яр Левчук / «Я їду на Майдан». Наречена героя Небесної сотні Богдана Сольчаника видала збірку його віршів «Кухні мого покоління»
«Я їду на Майдан». Наречена героя Небесної сотні Богдана Сольчаника видала збірку його віршів «Кухні мого покоління»
На майдані Незалежності під Жовтневим палацом снайперська куля обірвала життя 29-річного історика, громадського діяча, поета Богдана Сольчаника з Львівщини. Мало хто знав, що хлопець писав вірші. Богданова наречена Марія Погорілко з його друзями знайшла записи героя Небесної сотні й видали збірку його віршів під назвою «Кухні мого покоління».
За життя викладач Українського католицького університету Богдан Сольчаник свої поезії нікому не показував. Як розповідають друзі, він суворо боронив власну самість, приватний простір. Від своїх університетських однокурсників відрізнявся громадською активністю. Мав веселу вдачу, був чуттєвим, провокативно відвертим, прямим і пристрасним у висловлюваннях, романтиком революції. Володів гарною пам’яттю, знав чи не всього Шевченкового Кобзаря напам’ять. У період Помаранчевої революції 2004 року організовував студентські страйки в Києві, через соціальну мережу «Фейсбук» свого часу зібрав людей на пікет під Львівським облуправлінням міліції з вимогою покарати врадіївських ґвалтівників у погонах. Цей шлях патріота, інтелектуала, спортсмена, красивого й добродушного хлопця тривав би й надалі, але нитку життя обрізали темні сили, режим кривавого диктатора Віктора Януковича, 20 лютого 2014 року.
Напередодні цього трагічного фіналу, 19 лютого, Сольчаник зустрічався зі своїм другом і побратимом Олександром Неберикутом. Ось як той описує цю зустріч у передмові до видання: «По обіді 19 лютого ми зустрілися в приміщенні громадської організації, в центрі Львова. Всі мали гнітючий настрій, візуальним вираженням якого був охоплений полум’ям і густим димом почорнілий Будинок профспілок у Києві. На якийсь час забулися в інтернеті, нервово спостерігаючи за стрімами з Майдану і метушливо споживаючи тривожні повідомлення в соцмережах про підготовку нового штурму... Богдан відсунувся від комп’ютера і ніби між іншим, дивлячись поперед себе, сказав: «Я їду на Майдан». Знову тиша, всі вдали, що не почули. Далі: «Ти ж розумієш, що тебе можуть вбити?» — «Не перебільшуйте, ймовірність дуже мала», — з ледь помітною посмішкою відповів Богдан. І навздогін, з питальною інтонацією додав: «Зрештою, це не найгірша смерть?». Усі сприйняли це за сміливий жарт... Близько одинадцятої години ранку 20 лютого на мобільний прийшло смс і одночасно пролунав дзвінок з однією фразою: «Богдана Сольчаника вбили...».
Сольчаникова збірка складається з віршів, написаних у проміжку із 2002-го по 2013 роки. Упорядники поділили її на три розділи, у яких представили особисту, суспільну та інтимну лірику автора. Часточку Богдана творці видання змогли показати в креативному оформленні. Навпроти кожного набраного на комп’ютері рядка присутній його рукописний варіант, де відображено чудернацький розкуйовджений почерк — це, напевне, ще один спосіб приховати свої інтимні думки й переживання від світу.
Orange-Store-->
За життя викладач Українського католицького університету Богдан Сольчаник свої поезії нікому не показував. Як розповідають друзі, він суворо боронив власну самість, приватний простір. Від своїх університетських однокурсників відрізнявся громадською активністю. Мав веселу вдачу, був чуттєвим, провокативно відвертим, прямим і пристрасним у висловлюваннях, романтиком революції. Володів гарною пам’яттю, знав чи не всього Шевченкового Кобзаря напам’ять. У період Помаранчевої революції 2004 року організовував студентські страйки в Києві, через соціальну мережу «Фейсбук» свого часу зібрав людей на пікет під Львівським облуправлінням міліції з вимогою покарати врадіївських ґвалтівників у погонах. Цей шлях патріота, інтелектуала, спортсмена, красивого й добродушного хлопця тривав би й надалі, але нитку життя обрізали темні сили, режим кривавого диктатора Віктора Януковича, 20 лютого 2014 року. Напередодні цього трагічного фіналу, 19 лютого, Сольчаник зустрічався зі своїм другом і побратимом Олександром Неберикутом. Ось як той описує цю зустріч у передмові до видання: «По обіді 19 лютого ми зустрілися в приміщенні громадської організації, в центрі Львова. Всі мали гнітючий настрій, візуальним вираженням якого був охоплений полум’ям і густим димом почорнілий Будинок профспілок у Києві. На якийсь час забулися в інтернеті, нервово спостерігаючи за стрімами з Майдану і метушливо споживаючи тривожні повідомлення в соцмережах про підготовку нового штурму... Богдан відсунувся від комп’ютера і ніби між іншим, дивлячись поперед себе, сказав: «Я їду на Майдан». Знову тиша, всі вдали, що не почули. Далі: «Ти ж розумієш, що тебе можуть вбити?» — «Не перебільшуйте, ймовірність дуже мала», — з ледь помітною посмішкою відповів Богдан. І навздогін, з питальною інтонацією додав: «Зрештою, це не найгірша смерть?». Усі сприйняли це за сміливий жарт... Близько одинадцятої години ранку 20 лютого на мобільний прийшло смс і одночасно пролунав дзвінок з однією фразою: «Богдана Сольчаника вбили...».
Сольчаникова збірка складається з віршів, написаних у проміжку із 2002-го по 2013 роки. Упорядники поділили її на три розділи, у яких представили особисту, суспільну та інтимну лірику автора. Часточку Богдана творці видання змогли показати в креативному оформленні. Навпроти кожного набраного на комп’ютері рядка присутній його рукописний варіант, де відображено чудернацький розкуйовджений почерк — це, напевне, ще один спосіб приховати свої інтимні думки й переживання від світу.
Orange-Store-->
Додав яр левчук (ярослав карпець) 07 грудня 2014
Про автора
Яр Левчук (1988 р. н.) – киянин, випускник Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Письменник, літературний критик. Учасник різних літературних фестивалів, презентацій, літературно-дискусійного клубу.
