Автори / Ліана Панасевич / Vox populi
Переклад Панасевич Ліани
Вільє де Ліль-Адам
Справжнє імя граф Жан Марі Матіас Філіп Август (1838-1889), поет і прозаїк ,друг Маларме, послідовник символізму, зневажав прогрес, гроші та науку. Автор «Страшних казок « .Спочатку схвально віднісся до Комуни , та потім перейшов у різьку критику.Жив і помер у злиднях , слава та визнання прийшли лише після смерті.
Vox populi
Пану Леконту де Ліслє
Пруський солдат готує свою каву в прихованому світлі ліхтаря
Сержант Гоф
На Єлисейських полях грандіозний парад !
Дванадцять років тому .
Літнє сонце ламало свої довгі золоті стріли об дахи та маківки старої столиці.Міріади вікон відбивали загальне засліплення: викупаний в куряві світла натовп в очікувані побачити армію затопив міські вулиці.
На паперті Нотр-Даму, на високому розкладному деревяному стільчику, схрестивши ноги в чорному дранті , склавши руки під дощечкою що засвідчувала згідно порядку його право на сліпоту,злицем кольору попелу, покресленим чорними борознами-зморшками, кидаючи похмуру тінь на TeDeumзагального святасидів зажурений вічний Жебрак , старійшина Парижських Злиднів.
Хіба всі ці люди не були його ближніми?Радісні перехожі не були йому братами ? Авжеж , вони одного людського роду !До того ж цей повновладний господар порталу не був позбавлений усіх благ і привілеїв – держава визнала його право бути сліпим.Володар цього титулу і невідємної для такого місця милосердя поваги був зрештою нашим рівнем маючи таке саме право виборця.Бідолахаартикулював час від часу своє монотонне благання, розділяючи на склади щире прохання всього життя :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
Під гучні вібрації дзвону, з-поза мурів очей до нього долинало відлуння слави – топіт кавалерії , розщеплене на друзки звучання ріжків ,радісні вигуки змішані з сальвами з Інвалідів*, бравими командами офіцерів ,брязкотом криці та зливою барабанів цього нескінченного дефіле піхотинців!Його напрочуд гострий слух розрізняв як вітер загравав зі знаменами, як френзлі несміливо торкались кіраси*.В уяві довічного полоненого пітьми спалахували тисячі реальних та вигаданих відчуттів.Прозірливість попереджувала про те , що розпалювало серця і думки в Місті.
А Натовп, як завжди зачарований принадністю фортуни та престижу користуючись нагодою вигукував слушне на цю годину побажання :
«Хай живе Імператор ! »
У проміжках затишшя цієї тріумфальної бурі збоку собору виринав загублений голос.Старий монотонно причитував, закинувши голову , закотивши до неба мертві очі, забутий,покинутий побратимами, залишений сам виразити справжнє бажання заховане під ура , побажання особисте і потаємне :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
На Єлисейських полях грандіозний парад !
Злетів десятий рік з останнього славного свята ! Той самий гамір, ті самі голоси, те саме спяніння ! Тільки ніби якась невидима сурдина* приглушила радість тріумфу.На людських обличчях тінь .Сальви з гарматних платформ Пританії*цього разу замінились віддаленим перекотом нашої артилерії.Натовп намагався розчути в ехові відповідь ворожих гармат – вони наближались.
Проходячи алюром на чистокровному коні повз людей комендант щедро розсипав посміхом. Натовп, заспокоєний довірою що завжди вселяє бездоганний мундир ,чергував спів і вітання з аплодисментами ,вшановуючи армію і цього солдата.
Тільки вчорашні несамовиті віват змінились :розгублений нарід вигукував слушне в цю мить :
«Хай живе Республіка ! »
А там, на порозі собору, як завжди чувся голос Лазаря.Тільки він, Повідач людських залаштунків, виспівував отой свій незмінний жаль, свою молитву.Звівши до неба погаслі очі, він , єдина щира душа на цьому святі , причитував в проміжках тиші своє :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
На Єлисейських полях грандіозний парад !
Зійшов девятий рік терпіння ! Ох ! Той самий гуркіт зброї ! Те саме іржання! Тихіше ніж минулого року , та однак гамірно.
«Хай живе Комуна!» ,- кричав натовп у спину вітру .
А столітній Обранець Недолі, як завжди там, на проклятій паперті, повторював єдину справжню думку натовпу. Задерши голову до неба старий кряхтів у вічному мороці своє :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
Через два місяці , в час останніх вібрацій набату проходив в параді зі своїми двостами тисячами рушниць Генералісимус регулярних військ Держави - знову чадна задушлива громадянська війна .Спостерігаючи в далині будівлі у вогні переляканий натовп скандував :
«Хай живе Маршал!»
З-боку священного муру , як завжди чувся незмінний Голос, голос ветерана людської Мізерії .Він повторював оте механічно болюче і немилосердне благання :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
Відтоді з року в рік , від параду до параду , з крику в крик і яке б не було імя випадково пожбурене в своїх живущих, ті хто мають вуха, навіть в найгучніші революційні клокотання та їхні войовничі свята – завжди розрізняють далекий Голос, істинний Голос, єдиний Голос символічного Жебрака !–Вартового ночі , що прорікає якраз в Народну годину .Голос непідкупного охоронця людської совісті – це він відновлює цілісність заповітної молитви, молитви натовпу та передає її в своєму жалібному зітханні.
Незламний жрець Братерства, володар титулу фізичної вади ніколи не перестає несвідомо благати божественного милосердя і ласки для своїх братів по розуму.І тоді, як , захмелілий від фанфар , дзвонів та артилерії збентежений Натовп намарно пробує приховати від самого себе справжнє бажання вигукуючи з оманливим ентузіазмом будь-які гасла, він, Жебрак, просто Неба, з піднятими вгору руками, навмання підводиться у безконечному мороці на порозі вічної Церкви і голосом все сумнішим і сумнішим ,але який здається сягає аж до зірок , продовжує благання :
«Згляньтесь над бідним сліпим , будьте ласкаві !»
Інвалід*(Invalides)- Дім Інвалідів в Парижі ,притулок для солдат-ветеранів заснований королем Франції Людовиком XIV,тепер музейний комплекс.Саме там у Купольній церкві поховано останки імператора Наполеона І Бонапарта.
кіраса*- у західно-європ. та рос.(до 1917 р.)арміях –частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків.
сурдина*- музичний пристрій для приглушення звуку в смичкових і духових інструментах.Образно- приглушення,забуття почуттів,емоцій тощо)
Пританія*(Prytaneé)– військова школа у Франції для синів військових
Додав Sh.Ocean 09 липня 2011
Про автора
Народилась і виросла у старовинному місті Львові , що на валах ... Закінчила львівську СШ № 8 з поглибленним вивченням німецької мови ( колишня гімназія де за партою сидів Станіслав Лем).Випускниця Львівського Національного університету ім.
