Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Статті Інформація

Автори / Олесь Корж / Поезії зі збірки "Коробка" (2000)

* * *

Тисячами частинок тиші
ріже вуха сліпий комар,
торохтять у коробці миші
і світи, що з весни — на пар.

Там у залах снуються змови,
там фарбують на чорно стелі,
там на все позирають сови
і летять голоси з пустелі.

У коробці дрімає місто,
шелестять експонати музеїв.
Все на трохи ввижається близько,
за травою ховаються феї.

У глибинах шумують рідини,
у рідинах літають риби,
за драбинами пнуться схиби
і до неба ростуть горобини.

Тисячами частинок тиші
ріже вуха сліпий комар,
торохтять у коробці миші
і світи, що з весни — на пар.

 

* * *

Миттєві кола нас
на чорній не-воді,
не бачені ніким,
посічені вітрами
мінливих рухів губ,
грайливих «так» вві сні
лінивих рухів лип
за сонними ярами.

Досвітні голоси.
На розі хтось звика,
як падають на дно
небесні пілігрими.
Збирає свої сни
небесна не-ріка,
гойдає свої сни,
і згадує за ними.

 

* * *

Десь далеко зійдуться шляхи
Під коріння старезного клена,
Падолистом повиті птахи,
Досвітанкова хвиля зелена,
Пізній сон, полохлива душа
Ясноокого зимного трунку,
Довгоноге грайливе лоша
У колисці з пера-обладунку.

 

* * *

Мій оптимізм то корабель,
я сам у вигляді монети
тьмянію наче. Сонце, де ти?
Знайди мене за шаром стель.

Не повертати для прикмети.
Поволі сохне акварель.
Чи знаєш ти, що ми поети,
А світ — готель?

Там павутиння й хробаки
(знавці снування навпаки)

Все дуже просто на словах.
Здається, просто бути богом.
Я маю меч і чисту тогу,
я поки вітром не пропах.

ФІЛОСОФІЯ

То мій оптимізм і малесенька таця
і руки стомила робота ся.
Коли мені буде двісті сімнадцять,
я буду веселий здаватися.

Я там, де вже завтра засохне цей бітум,
ходитиму нозями босими.
Коли я захочу все пояснити,
я стану філософом.

ЛИПНЕВА ІНТЕРЛЮДІЯ НА ЗАМКОВІЙ

Музеум, співи, сонце, і сади,
Предивне літо, дзвони, сміх кобіти.
У вітрі найніжнійшому сидіти.
Як було б добре втрапити туди.
Повір, заради цього варто жити.

Там сонце гусне в вуликах, мов мед,
Білявки вуста млосно червоніють.
Друзяко, слухай, сурми мідно піють.
Друзяко! Не вагайся, ну… Вперед!

Це, певне, сон. Вона така вродлива
Не була ще ніколи, як тепер.
— Дозвольте запросити на шпацер,
Цо пані хце: морозива

чи пива?..

 

* * *

Графоманія, тропи, правлення,
вітер, холодно, жовті пасіки,
хворі зуби й паскудне травлення,
або ще колобків на пасики.

А по-друге бракує голосу,
а по-третє задовгі виходи.
Ти заходиш під воду з лотоса,
бо водою вже можна дихати.

ЗОЛОТЕ НА БІЛОМУ

Добре. Дарма, що вітер.
Сонце дріма в коморах.
Все ся складає з літер.

Місто зажде (до речі).
Місто, мов пляцок у печі.
Місто ховає очі:
місто, що знає речі.

А хочеш я буду добрим,
буду жаліти риб,
їсти лише яблука
і зовсім не пити кави,
читати тільки Антонича,
спортивні робити вправи,
збирати світи ранкові
і триста небесних шиб.

…Він був піїт, він вірив contra spem
ув існування вічності для дива.
Вона була липнева і вродлива,
Борей шумів і грався кораблем…

ПРОСТО ПИВО

Те саме, просто інакше
просто не таке
просто більше пива
просто я не знав
просто ти не хтіла
просто я хотів
аби стало ліпше
просто я пішов
я торкався неба
там напевне ми
(просто не згадати)

 

* * *

Я продукую безліч ідей
я знаю чимало слів
я маю гантелі (я майже Антей)
я дуже давно зотлів

тепер от лежу і звикаю до вас
вростаючи оком вглиб

тримайся води
не лякайся риб

на біса?

  на біс?

на пас?

А той порцелянові квіти крав
а то й додавав нудьги
маленький такий
херувим з фольги
маленький такий…

отам…

(він може дихати зябрами
і все пояснити рухами
він звик годуватися мухами
і ще визначати напрями)

а я бачу місто
багато людей
я чую сліди і човен
а ще продукую безліч ідей
я знову ідеями повен.

* * *

Коли свистом
черговий потяг
стверджує дотичність
рейок до інших вимірів
де все далеко
не так паралельно
як тут здається
тоді вокзал
коливається ніби
марево перш ніж
раз і назавжди зникнути
і разом із ним
зникають відображення
наші у вітринах
покинутих крамниць
а також
в окулярах і на
фотоплівці
трохи згодом про
нас нагадуватимуть
хіба що поспіхом
надряпані кілька слів
на стільцях
зали очікування

* * *

дивина!
на вина диви —
нива див!

* * *

Світ зачека до ранку
і не втече нікуди
він ся стомив сьогодні
хворий та злий…

Добраніч

Певне якщо захотіти
щось не зійде намарно
Наступного разу друже
все стане мудріше…

Правда?

 
 

Додав oleenkka 02 липня 2011

Про автора

.

 

Коментарi

oj
14 серпня 2011
oj

цікаво!
а де можна придбати цю "коробку"?) яке це вид-тво? і як багато там поезії? хочу почитати цю збірку, гадаю там чимало цікавого знайду.)
які ще збірки є у автора?

20 серпня 2011

Видавництво "Смолоскип" Наклад закінчено. Цікавої поезії там достатньо)
На даний момент, це єдина збірка автора.

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска