Автори / Назарій Назаров / Грудневі дистихи
Прочерком довгим позначу зимових годин проминання.
Адже нічого тоді дійсного не відбулось.
Тільки здавалось мені, що була ота зустріч - остання:
Ні з ким прощатись було. Просто примарився хтось.
Довго блукав самотою я в пізнім грудневім тумані.
Щоб звеселити мене, стежка збивалась з путі.
Навіть слова, що сказав, - не були то слова останні.
Може, і їх не було. Може, й були, та не ті.
Марно повторюю я ці думки навісні і марудні:
Те, що порвали роки, жоден не з'єднує шов.
Справді: ніхто не прощався у цьому туманному грудні.
Адже когось не було. Отже, ніхто не пішов.
Додав nazarov 05 грудня 2011
Про автора
Збірки: Втеча з Вавилона. - Кіровоград: Мавік, Степ, 2006. Лампадофор. - Львів: Каменяр, 2008. Смерть Адоніса. // Вежа. - 2008. - №23.
