Автори / Вікторія Власенко / Ультрафіолет

Тоді…

Тоді, коли зірки раптово
Свій подив змінюють на біль,
Коли мандрують дні по колу —
Буденні, календарні дні,

Коли годинник, зупинившись,
Безпомилково вкаже час.
Тоді, коли безсмертні вірші
Навіки скам’яніють враз,

Я вмить прокинусь, та не зовсім,
Я спробую згадати все,
Моя сумна і вірна осінь
Думки крізь простір понесе…

Й тоді, можливо, за хвилину,
Або за декілька століть
Я усвідомлю, я повірю,
Що найдорожче в світі — мить…


Крила

Якщо назавтра
мої крила
Стануть купкою
пір’я,
І я знайду їх на підлозі біля шафи
або під ліжком,
То треба радіти:
Пора зрозуміти:
Значить, вони
Все-таки були…


Рефлекс

За що мене так любиш, Боже?
Я ж стільки зла зробила їм.
Я їх ненавиділа. Може,
Я навіть вбити їх змогла б.
На жаль, на це спроможний кожен.
Недосконала, просто стерта
З жорсткого диску мозку думка.
Така обшарпана, обдерта,
Затьмарена якимсь малюнком,

Занадто вже нікчемна в своїй скупості.
Поезія — це гамівна сорочка юності.

Думки вмирають і з’являються повторно.
Усе в житті умовнорефлекторно.


Ластівкам

Ластівки збивають
Стелю головами:
Буде дощ і ще щось.
Скоро стане зимно.
Зимно. Всі вмирають,
Живляться словами.
Ластівки радіють
Дивно…


Банально про ЧАС

Час — це просто невдала пародія
На завтра, сьогодні і вчора.
Це безбарвані мальовані нишком паркани,
Що оточують душу знадвору.
Це блаженно щасливі обличчя тих,
Хто купує нітрито-нітрати,
Їх знищують діти асфальту за вечір…
Відгризають часу забагато.
Час — це урбанізований погляд,
Нюрнберзькі майстри-сатири,
Це тонка (поки що!!!) стеля зі смогу,
Двадцять вісім розеток в квартирі,
Що отруюють стомлені нерви,
Що оплакують смерть кожного нерва.
Час — це джміль на ромашці у штучному ґрунті
В долонях у того ж НЕБА.


УлЬтРаФіОлЕт

Очі заплющує осінь повільно.
Я не палю — я до цього не схильна.
Знаєш, чому тут не видно зірок?
Спалах. Незібраність. Шок

Сонце вузлами зав’язане поспіхом.
Просто ковтаю ультрафіолет… —
…лезом порізані промені…


Сучасність

Тобі. Собі.
Сказати. Змовчати.
Ми — неживі,
Ми — квіти на ґратах.
Мій світ. Мій день.
Банальність — не більше!
Фокстрот. Акварель.
Написані вірші…
Вогонь. Вода.
Життя в антитезах.
Я — нежива,
Та міркую тверезо.
Тобі. Собі.
Не буде вже гірше…
Захопленість? Лаф?
Банальність — не більше!


Без натиску

Тут на мене все тисне —
портьєри, диван,
Телевізор, подібний з «Весною»,
Політично спаплюжений
«Перший» канал,
Запах хлору, розмови з собою.
Оголошення типу
«Шановні студенти»
Нависають на мене тоННами.
Я не думаю, що
той, хто це написав,
вважає їх справді шановними…


Невизначені

Такі молоді та щасливі,
До краю заповнені
«Альфа-частинками».
Вічним натхненням, як зашморгом
Навіки об’єднані
Теплими лінками.
Ти марно втікаєш від старості,
Ти марно тікаєш від болю,
Бо твоє натхнення за декілька днів,
Розлучиться, певно, з тобою.

Такі молоді та щасливі,
Крім того, лютіші від Лютого,
Злі на життя та на себе.
Злі на всіх, окрім себе,
Злі на щось; до всіх приязні,
Такі невизначені

Наповнені отрутою
::::::::::::::::Ми нерозривні з Всесвітом
Ми вибухаєм в Лютому
::::::::::::::::Залишилось так мало.

?!?!?!?!?!?!?!?!?!?!??????????????????


Жмуток смутку

Omnia vincit amor et nos cedamus amori
[сентенція №67]

Метеликів в грудній клітині
Жмуток смутку розганяє.
Було їх безліч, а віднині -
Ну ж бо, ще!…
не вистачає…

Димні думи замість щастя,
М’ятна суміш замість крові,
Присмак кави та відрази
Замість ЧИСТОЇ любові.

Жмуток смутку пахне перцем,
Має колір і не бреше,
А метелики у серці
Кольору гнилих черешень.

Їх було колись багато,
Зар’ ворони залишились,
Смуток-жмуток і цитати…
А любити так хотілось…


Останні

Ми — покоління маразматиків
Нам залишається любити цеглу
І щось банальне на зразок життя любити
Щоб жити.

А ще ми можемо стріляти в себе,
Бо ми ж суїцидальне покоління!
З батьків і їх дітей останнє пити,
Щоб жити.

Тепер подумай, ким ти є насправді,
І чим пожертвуєш заради слави.
На камінь обернешся чи на квіти?

Надворі вічне літо…

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Народилася 30 серпня 1987 року в м. Семенівка Чернігівської області. Студентка Інституту філології Київського Національного Університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «українська мова і література та іноземна мова&raq