Увійти · Зареєструватися
 

MP3

Калєкція Вона ще не виросла (сл. С. Жадан) (2014 р.) 7.81 Mb
Калєкція Назавжди 3,45 Mb
Калєкція Будьонівський марш 3,32 Mb
Калєкція Залатая осєнь 3,79 Mb
Калєкція Карусель 2.26 Mb
Калєкція Гуцулка Ксеня 2.66 Mb
Потік Афіші MP3 Товари Статті Інформація

Автори / Калєкція / «ВІДЧУТТЯ ПРИСУТНОСТІ» 2001 р.

“Калєкція” – легендарна культова українська рок-група. Група була започаткована в 1989 році в м. Харкові Генадієм М’ясоєдовим – безмінним лідером гурту, автором музики та багатьох текстів. Своєрідне написання гурту не містить в собі нічого спільного ані з українським словом “колекція”, ані з російським “коллекция”. Натомість походить від слова “кал” (продукт життєдіяльності людського організму, лайно, гівно) і пов’язаний з закоханністю на першому етапі гурту в панк-культуру та позиціонуванням себе як “відходів суспільства”. З самого початку існування гурт мав виключно україномовний репертуар власного авторства. Після знайомства у 1996 році з одним з найталановитіших українських поетів Сергієм Жаданом, “Калєкція” почала виконувати пісні і на його вірші, що додало групі міського пафосу (так званий “фабрічний фолькльор”). Після знайомства в 1998 році з відомим культурологом Танею Доній і перебранням нею продюсерських функцій, гурт вперше виїхав за межі Харкова, після чого мав неодноразові гастрольні тури в Києві, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Львові, Кіровограді, Дубно, по Закарпаттю та Хорватії. Завдяки Тані Доній “Калєкція” випустила перші два своїх диски: в 2001 році “Відчуття присутності” і в 2002 році разом з Олесем Донієм “Молода Україна forever”. На листопад 2002 року склад гурту становив: Генадій (Ґєнко) М’ясоєдов (Професор, Профі) – гітара, вокал, Сергій Балалаєв (Етзегейтс, Гейтс, Лєрмонтов, Бамбалача) – барабани, Ярослав(Ярко) Рудницький, бас-гітара, Олексій (Lexx) Єськов – баян. Лідер гурту Генадій М’ясоєдов народився в 1966 році. Лікар (хірург), працює водночас в кількох лікарнях. Одружений, дружина – Марина Полковнікова, має доньку 1988 року народження на ім’я Даша. В різні часи учасниками гурту були: Сергій Жихарев (Жиба), Олександр Тімофєєв (Тімоха), Олександр Артюхов, Генадій Громашев, Михайло Ковальов, Ігор «Пушкін», Сергій Авдєєнко, Наталя Осьмачко, Ігор Без’язичний. За підрахунками М’ясоєдова в репертуарі “Калєкції” є близько двохсот власних пісень.

Відчуття присутності – назва першого диску “Калекції” походить від оповідання Тараса Прохаська «Від чуття при сутності», яке увійшло до першої Тарасової збірки “Інші дні Анни” (1998 р.). Тарас Прохасько- неординарний і надзичайно талановитий письменник-філософ. Народився в 1968 році , автор книжок “Інші дні Анни”, “FM-Галичина”, “НепрОсті”. В жовтні 90-го брав участь у відомій “студентській революції на граніті” в Києві. Працював журналістом, барменом, двірником. Понині живе у Івано-Франківську. Як за творчістю так і за стилем поведінки є своєрідною сучасною реінкарнацією Григорія Сковороди. Ставлення лідера “Калєкції” М’ясоєдова до Прохаська надзвичайно захоплене, тому не дивно, що назва для першого альбому була вибрана саме з його творчості. Таня Доній переконала голову Асоціації Українських Письменників Тараса Федюка інвестувати невелику суму коштів, які передавав арабській меценат Ківан Аднан (подяка якому в подальшому і була зазначена на диску) на потреби АУПу, не в книжковий проект, а в музичний. Тарас Федюк – відомий український поет, автор збірок “Досвітні журавлі”, “Віч на віч”, “Дві хвилини уваги”, “…і промовчати не посмію”, “Політ осінньої бджоли”, “Чорним по білому”, “Хрещаті південні сніги”, «Золото інків», голова АУП, організації, що постала як альтернатива зашкарубілій Спілці Письменників України (СПУ), вдалий менеджер і організатор. Непитущий, чим дисонує з переважною більшістю літературно-мистецького середовища. Недостаючі гроші для проекту дав чоловік Тані Олесь Доній (голова арт-клубу “ОsтаNNя барикада”), внаслідок чого на диску з’явився напис “аудіотека “ОsтаNNьої барикади”. Загально диск вийшов під егідою ЧУММИ (Чільна Українська Молодіжна Мистецька Аґенція ), яку очолює Таня Доній і яку вона заснувала спільно з Андрієм Бондарем та Ростиславом Пелеховичем. Запис відбувся на найкращій харківській студії “М-арт”, з популярним саундпродюсером (паралельно – музикант гурту “Пасхальноє шествіє”) Сергієм Кондратьєвим (Фленжер). Дизайн для диску здійснила відома харківська художниця Уляна Мельникова, дружина відомого харківського літературознавця і поета Ростислава Мельникова та дочка знаменитого харківського скульптора-примітивіста Петра Мося. Первісна поширена серед прихильників гурту інформація, що основою дизайну слугувала конопля (через певну прив’язаність до цієї рослини більшості учасників гурту) виявилася неправдивою, з огляду на доволі суворі правила, яких дотримуються родини Мосей та Мельникових. В основу дизайну були покладені кульбаби.

1. Анджелік. Автор слів Генадій М’ясоєдов. Текст пісні виник, коли Генадій М’ясоєдов вчився на другому та на третьому курсі медичного університету і дружив з Анджелою К. Тісні стосунки тривали меньше року.

Через тебе я покинув Христину Не відповідає дійсності. Перше шкільне кохання М’ясоєдова Христина (“Крєста”) вийшла заміж і емігрувала відразу по закінченню школи.

Водно-спиртову суміш постійно ковтаю. Розведений водою спирт – типовий напій лікарів. 96 % спирт поставляється до лікарень в медичних цілях і є в цілковитому розпорядженні медичного персоналу. Розводиться, як правило, в пропорції один до одного. Призвичаєння до нього починається ще з етапу навчання в медичних учбових закладах.

Вилучу в серце тобі із рушниці В період польових навчань для української молоді під проводом Євгена Золотарьова, Генадій М’ясоєдов мав одні з найкращих результатів у другій чоті. Його стрільба з крупнокаліберного кулемету вважалася зразковою.

Хай вже мене заберуть до в’язниц і М’ясоєдов не сидів у тюрмі. Двічі він був забраний до міліції за перебування у стані важкого алкогольно-наркотичного сп’яніння і один раз за бійку, але справа до суду доведена не була.

Я позичу в сусіда шпанської мухи “Шпанська муха” – сильний збуджуючий засіб для посилення чоловічої потенції.

Я піду та продам дияволу душу - Явний вплив “Фауста” Гете.

Піду вкраду тебе, у лісі заховаю - Алюзія з попередніх стосунків з Христиною. Перед самою еміграцією дівчини, М’ясоєдов намагався її втримати. Покликавши начебто на прощальну розмову, він закрив Христину у себе вдома. Спроба виявилася невдалою, так як сусіди, збурені криком дівчини, виламали двері і випустили її.

Знов учора зустрів я тебе біля млину
З мене дорослого ти зробила дитину
Через тебе я покинув Христину
Став вже несхожий я на людину

Водно-спиртову суміш постійно ковтаю
З раннього ранку до ночі спокою не маю
Яке ж то в біса кохання
Яка то в біса любов, Анджелік!

Підстережу я тебе у крамниці
Вилучу в серце тобі із рушниці
Хай вже мене заберуть до в’язниці
Краще ніж так ось робити дурниці

Водно-спиртову суміш постійно ковтаю
З раннього ранку до ночі спокою немаю
Яке ж то в біса кохання
Яка то в біса любов, Анджелік!

Я позичу в сусіда шпанської мухи
Я купую у відьми чарівного зілля
Я піду та продам дияволу душу
Ой, яке буде у нас незабаром весілля

Водно-спиртову суміш постійно ковтаю
З раннього ранку до ночі спокою не маю
Яке ж то в біса кохання
Яка то в біса любов-бов-бов-бов

Водно-спиртово суміш постійно ковтаю
З раннього ранку до ночі спокою немаю
Піду вкраду тебе, у лісі заховаю
Ніхто і нішо мене у всьому світі не втримає

Бо то є звісно кохання
Бо то є звісно любов, Анджелік!

2. Помаранчеві гори автор слів Генадій М’ясоєдов. Пісня датується 2000 роком.

Я чекав повію– маю цнотливу. З першим коханням М’ясоєдова Христиною (“Крєстою”), стосунки з якою тривали у Гєни впродовж 9-10 класів, у нього не було ніяких сексуальних стосунків. Оспівування повій (проституток) характерно для харківської міської поезії двадцятого сторіччя. В десятих-двадцятих роках роках Харків був визнаним центром української проституції. Основним місцем скупчення повій була вулиця Сумська (центральна вулиця міста). Відомий російський поет Владімір Маяковскій після відвідин Харкова, захопленно написав:

“Один станок–это просто станок.

Много станков–мастерская.

Одна блядь–это просто блядь.

Много блядей – Сумская.

В період відносної лібералізації більшовицького режиму в 1923 році в Харкові відбувся “Першій всеукраїнський з’їзд трудових проституток”, який своєю телеграмою привітав Харківський міськом КП(б)У. Дуже скоро лібералізація закінчилася, проституція була заборонена, першій з’їзд так і залишився останнім. В роки репресій понад 90% учасниць всеукраїнського з’їзду повій були незаконно репресовані. В наш час основним місцем скупчення повій у Харкові є вулиця Полтавській шлях (починаючи від Залізничного вокзалу і далі до Центру).

Помаранчеві гори Використання польського слова “помаранч” та похідного прикметника “помаранчовий”, що останнім часом заступили місце більш звичних “апельсин” та “апельсинивой”, які тотожні російським словам, засвідчують нехіть поета до всього російського.

Я хотів стріляти– скінчилися набої… Я прагнув тиші– та стріляють гармати. Відомо, що в 1996 році Гєнадій М’ясоєдов разом з Сергієм Пантюком намагалися пробратися до Боснії, щоби виступати там на боці хорвато-мусульманських військ проти сербів. Сергій Пантюк (1966 р. народження)– дуже цікавий подільсько-буковинський поет, циганського походження, відомий своєю схильностю до авантюрництва. Автор поетичних книжок “Таїнство причастя”, «Тінь Аріяни», “Храм характерників”, «Володар вогню» та інш. Проживав в Кам’янці-Подільському та Чернівцях. Політично активний. Після знайомства з відомим хмельницьким бізнесменом і політиком Іваном Рудиком під час перебування того у в’язниці за контрабанду, написав документальну книгу “Справа честі Івана Рудика”. Нині живе у Хмельницькому (в подарованій за роботу двокімнатній квартирі), де працює аналітиком у Рудика. Невідомо, чи потрапили Пантюк і М’ясоєдов до Боснії. Термін їхньої відсутності в Україні складав чотири місяці. Після повернення в поезії обох з’явилися мілітарні мотиви. Під час гастролей “Калєкції” в Хорватії в 2001 році, на одному з концертів гурту було помічено кілька хорватських офіцерів, які поводилися з М’ясоєдовим як зі старим добрим знайомим.

Я хотів на волю– потрапив за грати Мова йде про епізод, коли М’ясоєдов разом з відомим київським письменником-детективістом Андрієм Кокотюхою, перебуваючі в стані алкогольного сп’яніння, потрапили до міліції, де були піддані фізичним тортурам. Епізод був широко висвітлений Кокотюхою в київськівй пресі (журнал “Політика і Культура”, газети “Столичные новости”, “Вечерние вести”)

Хапанув драпу–та він безпонтовий Строка взята з лексикону барабанщика гурту Сергія Балалаєва (Едзигейтс, Гєйтс, Лєрмонтов, Бамбалача). Балалаєв є безперечним авторитетом в гурті по всіх питаннях, що стосуються психотропних наркоделичних речовин. Фраза про “безпонтовий драп” була вжита їм, коли бас-гітарист Сергій Жихарєв(Жиба) на всі кошти, виручені “Калєкцією” від виступу в Харківському клубі “Форт”, без згоди решти учасників гурту, купив анаші(“драп”), яка після ретельної перевірки виявилася ароматизованою махоркою. Конфлікт, який виник внаслідок цього привів до того, що Жиба був змушений покинути гурт і був замінений на іншого бас- гітариста Ярка Рудницького.

Я шукав білу– Скрізь усі кольорові Натяк на нетривалий роман, який був у М’ясоєдова з Ельвірою, мулаткою за походженням(мати українка, батько-невідомого походження). За півроку після знайомства з М’ясоєдовим, Ельвіра переїхала до Києва, де змінила ім’я і тепер працює ведучою в одній з музичних програм на телебаченні. Нині ніяких контактів з М’ясоєдовим не підтримує. За весь час існування телепрограми, гурт “Калєкція” в ній не був згаданий жодного разу.

Я хотів втопитись– та вода холодна. Прояв суїцідальних мотивів, надзвичайно поширений у М’ясоєдова (дивіться сторінки 11, 12, 23)

Я хотів сонця– на вулиці злива.
Я чекав повію– маю цнотливу.
Я хотів стріляти– скінчилися набої.
Вирішив тікати–залишився з тобою.

Помаранчеві гори, блакитний ліс.
Де у небо здіймається срібний спис.
Я зустрінусь з тобою.

Я прагнув тиші– та стріляють гармати.
Я хотів на волю– потрапив за грати
Хапанув драпу–та він безпонтовий
Я шукав білу– Скрізь усі кольорові

Помаранчеві гори, блакитний ліс
Де у небо здіймається срібний спис
Я зустрінусь з тобою

Я хотів втопитись– та вода холодна.
Я хотів поїсти–залишився голодний.
Я хотів літати–підрізали крила.
Я хотів кохати–ти серце закрила
Від мене.

Помаранчеві гори, блакитний ліс,
Де у небо здіймається срібний спис.
Помаранчеві гори, блакитний ліс,
Де у небо здіймається срібний спис
Я зустрінусь з тобою.

3. Гуцулка Ксеню. Автор невідомий. Правилом “Калєкції” було співати пісні на власну музику (М’ясоєдова) і на тексти, як правило, М’ясоєдова та Жадана. Таня Доній наполягла, щоби гурт здійснив власне оранжування однієї з відомих пісень., якою була обрана саме “Гуцулка Ксеню”.

Гуцулко Ксеню Підтверджує гіпотезу, що автор пісні був невповні обізнаний з реальним гуцульським життям, бо ім’я Ксеня (порівняйте українське Оксана та російське Аксинья) не зустрічається в гуцульських селах.

Я тобі на трембіті…розкажу про свій жаль Додаткове підтвердження версії про незануреність автора у гуцульську специфіку. Система трембіт передбачена для передачі інформації на далеку відстань (іноді шляхом звукового шифру) і в цьому плані має аналог в системі тамтамів (своєрідних африканських барабанів, з дуже голосним звуком, що передають повідомлення про небезпеку, вдале полювання , свято і т. п. сусідам). Звуковий ряд трембіти не дозволяє виконувати на ній пісні про кохання.

Пролетіло жарке літо, гуцул іншу любить скрито Достатньо типова ситуація для гуцульского життя, де був досить сильно поширений проміскуітет (хаотичне статтеве життя періодично з різними сексуальними партнерами), чим гуцули дуже сильно різнилися від сусідніх з ними галичан, які, перебуваючі під впливом греко-католицької церкви, до сьогоднішніх часів дуже консервативні у сексуальних стосунках.

А гуцулку синьооку Синій (блакитний) колір очей набагато більш поширений у гуцулів, чим антропологічно відрізняє їх від сусідніх галичан і буковинців.

Він останній раз прощав Вимовляння частички “ся” окремо від дієслова, ставлення перед дієсловом, або взагалі зникнення (як в цьому випадку) є типовим явищем для галицьких та подільських говірок.

Темна нічка гори вкрила
Полонину всю залила
Лише постать сніжно-біла
Гуцул Ксеню в ній впізнав

Темна нічка гори вкрила
Полонину всю залила
Лише постать сніжно-біла
Гуцул Ксеню в ній впізнав

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль
Душа страждає,
Звук трембіти лунає
А що серце кохає
Бо гаряче мов жар.

Пролетіло жарке літо
Гуцул іншу любить скрито
А гуцулку синьооку
В ніч останню він прощав

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль
Душа страждає,
Звук трембіти лунає
А що серце кохає
Бо гаряче, бо гаряче
Бо гаряче мов жар.

Черемоша грали хвилі
Сумували очі сині
Лише вітер на соснині
Сумну пісню завивав

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль
Душа страждає,
Звук трембіти лунає
А що серце кохає
Бо гаряче, бо гаряче
Бо гаряче мов жар.

Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль

Душа страждає,
Звук трембіти лунає
А що серце кохає
Бо гаряче, бо гаряче
Бо гаряче мов жар.

4. Залатая осєнь автори слів Сергій Жадан та Генадій М’ясоєдов. Єдиний текст, який Жадан і М’ясоєдов (які є співавторами багатьох пісень “Калєкції”) писали разом і водночас. При одній з розмов виявилося, що незважаючи на певну вікову різницю у обох перше знаймство з алкоголем у шкільному віці відбулося саме через вино “Золотая осень” (дешеве і не дуже якісне, в просторіччі «шмурдяк», “шмурділо”). Асоціації, пов’язані з “Золотою осенью” призвели до ідеї спільного вірша, який і був написаний меньш, аніж за сорок хвилин. Сергій Жадан–один з найталановитіших українських поетів новітньої доби. Автор поетичних збірок “Рожевий дегенерат”, “Цитатник”, “Генерал Юда”, “Пепсі”, “the very very best poems, psychodelic stories of fighting and other bullshit”, “Балади про війну і відбудову”. Видавав у Харкові журнал “Гігієна” літературно-провокативного змісту. Організатор у Харкові та Києві багатьох авангардових літературних та музичних акцій (зокрема, нашумілого фестивалю “Апокаліпсис почнеться звідси” (Харків, 1999 р.)) . Любитель екстреми. На початку дев’яностих входив до політичних радикальних молодіжних формувань. Народився на хуторі Бондарів на північній Луганщині в 1974 році. В молодому віці переїхав до сусіднього містечка Старобільськ. По закінченню школи подався до Харкова, де живе його тітка, відомий український філолог Олександра Ковальова(нар. 1948 р.), поступив на філологічний факультет Харківського педагогічного інституту. По закінченню навчання працює викладачем. Кандидат філологічних наук. Одружений зі Світланою Олешко. Має сина Івана. Родинне прізвище Сергія Жадана–Жаданов, але вже свої перші вірші Сергій підписував без закінчення “-ов”. В кінці дев’яностих Жадан поміняв паспорт і узаконив прізвище Жадан. Засновник династії Жаданових– Жиданов Моісей Фішелевіч (Михайло Федорович) переїхав на Слобожанщину з Умані в 1824 році і оселився спочатку в місті Охтирка, де видозмінив прізвище Жиданов на Жаданов. В 1826 році переїхав до хутора Бондарів під Старобільськ. Мав двох синів –Бориса та та Єфіма. Борис залишився на Луганщині і став родоначальником сімейства Жаданових. Молодший Єфім в дорослому віці переїхав на Кубань, видозмінив прізвище на “Жданов”. Онук Єфіма, Андрій Олександрович Жданов (1896-1948), в подальшому, став видним радянським партійним функціонером. В 1948 році посмертно на його честь було перейменоване місто Маріуполь у Жданов. В дев’яностих роках місту повернуто історичне ім’я.

Системою каналізацій Осінь рушає містом Строка належить Сергію Жадану. Коли Сергій був виставлений своєю дружиною Світланою Олешко (відомою харківською театральною режисеркою-авангардисткою) з квартири, то п’ять днів прожив в системі харківської міської водоканалізації.

А калюжі такі холодні строка належить Жаданові. Відома історія, яка відбулася після дня народження Юрія Дрєваля (на початку дев’яностих-один з харківських молодіжних лідерів націонал-демократичного руху). Коли Дрєваль на площі Дзержинського впав в калюжу, не зміг піднятися та просто сів посеред неї і почав безперебійно сміятися, Жадан, на знак солідарності, добровільно сів поруч в ту же калюжу. Цей епізод в подальшому в мистецько-політичному середовищі отримав назву “харківське сидіння” і подавався як найвдалішій перформенс.

Не варто мені бажати чого собі не бажала. Свого часу Світлана Олешко при грі в карти “на бажання “ виграла Жадана у Тетяни Овчиннікової. Три молодих співробітниці Харківського літературного музею (найбільш прогресивний центр українського мистецького життя, навколо якого гуртуються не лише літератори, а й художники, скульптори, театральні діячі тощо) при знайомстві з учасниками нового модного літературного угруповання “Червона фіра”, розіграли між собою в кості, хто з ким зустрічатиметься. Овчинніковій дістався Жадан, Олешко–Ігор Пилипчук, а Уляні Мось–Ростислав Мельників. Незадоволена Світлана при грі в карти “на бажання” відіграла Жадана у Овчиннікової. Всі три пари одружилися. Тетяна Овчіннікова взяла прізвище чоловіка і стала Тетяною Пилипчук, Уляна Мось стала Уляною Мельниковою, Світлана Олешко залишилася на дівочому прізвищі.

Діти ідуть до школи…. Діти їдять карамелі Перша строка належить М’ясоєдову, а друга –Жаданові. На момент написання пісні дитині Жадана було трохи більше року, дитина М’ясоєдова була набагато старшою. Але власні діти проасоціювалися у обох з закінченням періоду безтурботної юності.

І родіна залажала Строка належить Жаданові. Русизм “родіна” тут означає не Батьківщину, у розумінні “Україна”, а конкретну політичну партію. Сергій Жадан для своїх різноманітних мистецьких акцій брав спонсорську допомогу у різних партій (НРУ, УНР, ЛПУ,ПРП, “Молода Україна”, “Батьківщина”, КПУ та, можливо, інші). Коли Партія “Батьківщина” (лідер-Ю.Тимошенко), яку в Харкові трохи іронічно-глузливо називають “Родіной”, не виконала перед Жаданом якихось зобов’язань, то, з легкої руки останнього, в життя був запущений зворот: “Родіна” залажала.”

Армія одягає срані зимові шинелі Строчки належуть перу М’ясоєдова. Обидва, і Жадан, і М’ясоєдов не служили ані в радянській, ані в українській армії. Незважаючи на те, що обидва проходили неоднаразові мілітарні вишколи, що провадив для української патріотичної молоді Євген Золотарьов, до офіційної армії обидва мають неприховану зневагу і несприйняття. Внаслідок такої зневаги і з’явився епітет “срані” притолочений до армійських шинелей.

Дерева тремтять, мов пальці
Птахи летять падолистом
Системою каналізацій
Осінь рушає містом

У вікнах розбитих вітер
У виявах безголосий
Діти ідуть до школи
А калюжі такі холодні

Залатая осєнь!
Залатая осєнь!

Не варто мені бажати,
Чого собі не бажала
І небо давно промерзло
І родіна залажала

Ніхто тебе не побачить
У цьому будинку напроти
А очі такі гарячі,
Хоча і холодні на дотик.

Залатая осєнь!
Залатая осєнь!

Вмирають на вітрі комахи
Діти їдять карамелі
Армія одягає
Срані зимові шинелі

Досить на мене сонця
Досить зимового шала
Радіо знову косить
І знову мене дістала

Залатая осєнь!
Залатая осєнь!
Залатая осєнь,
Осєнь, осєнь…

5. Ти ж день Автор слів – Роман Скиба, надзвичайно талановитий і плодовитий поет з грона дев’ятдесятників, найбільший романтик епохи. Народився 1970 р. в м. Львові Закінчив філологічний факультет Львівського Державного університету . В період від 1992 р. до 2002 р. вийшли книжки Скиби “Мене назовуть листопадом”, “Осінь на місяці, або Усміх дракона”, “Тінь сови”, “Хвороба росту”, “Одіссея-2000”. Скиба є лауреатом конкурсу “Гранослов”(1991), конкурсу видавництва “Смолоскип”(1997), премій: “Благовіст”(1999), журналу “Кур’єр Кривбасу”(2000), дитячого журналу “Соняшник”(1998), арт-клубу “ОsтаNNя барикада” та Чіільной Уркаїнської Молодіжної Мистецької Агенції “ЧУММА”(2002). Постійно займається проведенням спочатку у Львові, а потім в Києві багатоденних фестивалів “Лір”, “Полір’я”, “Культреванш”, які відрізняються нечисленною аудиторією, але надзвичайним збудженням серед молодих поеток і філологинь. Вперше вірш “Ти ж день” було надруковано в збірці “Одіссея-2000”, що вийшла друком у 2002 році, під назвою “Другий диптих без назви”. На початку вірша вміщена присвята “М.М.” З огляду на хаотичний перманентний характер зв’язків Романа Скиби з різними дівчатами, розшифровка ініціалів не представляється легкою. Не маючи постійного мешкання в Києві, Роман періодично переїзджає від однієї дівчини до іншої, яких він іменує виключно як “панночки”. Перша інформація, що загадкова “М. М”.-це Марія Микицей, журналістка і поетка, що переїхала з Івано-Франківська до Києва, виглядає неправдоподібною, з огляду на достатньо прохолодне ставлення самої Микицей до Скиби. Інша особа, відома Марічка, яку Андрій Кокотюха класифікував як “тусовочна дєвочка-групі” і яка поставила за мету познайомититися якнаймога ближче з усіма представниками української мистецької тусовки і досягла на цьму фронті помітних успіхів (від Сергія Жадана аж до Юрка Ноги), чомусь не знайшла спільної мови з Романом, і тому, також наврядчи могла би бути об’єктом присвяти. Наймовірнішою виглядає версія, що загадкова “М.М” – це Мілона Микульська. Мілона –російськомовна 18-річна дівчина, закохана у поезію Скиби. Роман жив у неї близько тиждня, поки не був вигнаний з квартири відчимом дівчини. Влітку 2001 р. Мілона поїхала до хіповської комуни на Південий берег Криму і більше до Києва не поверталася. За неперевіреною інформацією з Криму вона перебралася до Петербургу, де її бачили в організації “лимонівців”(напівпідпільного гурту російського письменника Едуарда(Едічкі) Лимонова(справжнє прізвище–Саєнко, походить з Харкова), якій нині перебуває в російській в’язниці).

Ти ж день, а я тиждень Надзвичайно вдалий приклад омофону (слів, однакових за звучанням та різних за змістом). Важко піддається перекладу на інші мови.

Зворожимо вічність на кавовій гущі Відоме майже побожнє ставлення Скиби до кави, яку він споживає впродовж дня в фантастичній кількості. У поезії Скиби кава постійно асоціюється з почуттями закоханності, кохання. Для порівняння вірш, який з автографом Скиби був розміщений у вигляді плакату в київському клубі “ОsтаNNя баррикада”:

“Ми з тобою нерозлий-кава
Тому і барвумен до нас ласкава
Тобі–розчинну
Мені–в зернятках
а неодмінно в одне горнятко.”

Відчинимо небо В оригіналі у Скиби “прочинимо небо”

Чи перше, чи сьоме, яка там різниця. Один у нас кучер одна колісниця В друкований варіант (у книзі “Одіссея-2000”) ці строкі з невідомих причин не увійшли.

Ти ж день, а я тиждень–
Ми різноминущі.
Зворожимо вічність
На кавовій гущі.

Ключі підберемо
До хмар і до скрипок,
Прочинимо небо–
Нехай і зі скрипом.

Чи перше, чи сьоме,
Яка там різниця
Один у нас кучер,
Одна колісниця

Обіймемось, рушим–
Полинем, полинем…
Ти ж день, а я тиждень,
Все решта–хвилини.

6. Лихо. Автори слів –Сергій Жадан та Генадій М’ясоєдов. Основа пісні “Лихо“ було написана Жаданом після серйозної розмолвки з Юрієм Андруховичем. Юрій Андрухович (1960 р. народження, м Івано-Франківськ)–видатний поет і письменник, найбільш відомий в Україні і закордоном український літератор модерної доби. Автор романів “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія”, поетичних збірок: “Небо і площі”, “Середмістя”, “БУ-БА-БУ.Т.в.о./…/ри”, “Екзотичні птахи і рослини”, есеїстики: “Дезорієнтація на місцевості”, “Моя Європа”. У вісімдесятих рокав разом з двома іншими поетами (Олександром Ірванцем і Віктором Небораком) започаткував літгурт Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада), в якому був номінований Патріархом. Утворення Бу-Ба-Бу вважається початком доби постмодернізму в українській літературі. В першій період своєї літературної діяльності Жадан надзвичайно захопленно ставився як до творчості Андруховича, так і до нього персонально, неодноразово приїзжаючи до того додому. Жадан і Андрухович любили фотографувати один одного в натуралістичному (роздягнутому) вигляді. За свідченням Жадана, поетичний період “Червоної фіри” він провів в поїзді Харків-Львів. Подібні стосунки дозволили літературним критикам на першому етапі класифікувати Жадана епігоном Андруховича, поки Сергій силою свого таланту не примусив рахуватися з собою як зі сформованою особистістю. Надзвичайно ніжний період в стосунках між Жаданом і Андруховичем закінчився, коли в журналі “Четвер” серед підбірки віршів, що вийшли під прізвищем Андруховича, не з’явився один вірш Жадана (раніше ніде недрукований), який той просто присвятив Юрієві і подарував чернетку, написану власноруч. Пізніше Андрухович виправдовувався, що це була не його помилка, а недогляд Іздрика. (Юрій Іздрик–один з найталановитіших українських письменників-псіходеліків. Автор культових романів “Воццек”, “Подвійний Леон”, повісті “Острів КРК” та серії новел. Впродовж багатьох років видає в Івано-Франківську один з найцікавіших літературних журналів «Четвер». Останнім часом перевів редакцію з Івано-Франківську до Львову). Жадан не прийняв вибачень і на знак помсти розмістив одну з фотокарток (із ранішньої серії) голово Андруховича на обкладинку журналу “Гігієна”, який він випускав у Харкові. Наслідком душевних переживань Сергія став також вірш, покладений в основу пісні "Лихо". Генадій М’ясоєдов прибрав з тексту прямі нападки на Андруховича і надав йому романтичнішого забарвлення.

Ой, почалася раптом літо, літо.
Ой да, літо, і такії птиці діти божі.
Осідає першій порох
На фабричній огорожі.

Ла-ла-ла-ла. Ой лихо, лихо,
Ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла

Ой ти пішла від мене вчора вчора
Ой да, білим цвітом по весні запахло
За тобою піде сонце.
Я спинив, як би не в падло

Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо,
ла-ла-ла-ла-ла

Ой, мій будинок вже давно розбитий
Ой да, тут давно потрібні зміни, зміни
Залишились жовті квіти
І противопіхотні міни

Ой, проведи мене за руку, руку
Ой да, я розвалююся на частини.
Вилізає із під шкіри
Батькіщина, Батьківщина

Ла-ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо

Ла-ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо
Ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла-ла Ой лихо, лихо,
Ла-ла-ла-ла-ла Ой, лихо, лихо,
лайла-лайла-ла.

7. Ти і я. Автор слів Генадій М’ясоєдов. Пісня присвячена Тані Доній. Характер взвємостосунків між Танею Доній і Генадієм М’ясоєдовим залишається нез’ясованим. Таня Доній–відомий український культуролог. Упорядкувала і випустила антології: ”Протизначення (Against meanings). Двомовна антологія української поезії 90-х”, “Антологія альтернативної української поезії зміни епох. Друга половина 80-х–початок 90-х років”. Переклала з української на англійську поетів-дев’ятдесятників (Роман Скиба, Сергій Жадан, Галина Крук, Назар Федорак, Сергій Пантюк, Галина Петросаняк, Андрій Бондар, Тарас Девдюк). Автор серії літературознавчих статей (спеціалізація– Сергій Жадан). В 2001-2002 роках була арт-директором клубу “ОsтаNNя барикада”, де вдало організувала серію літературних і музичних виступів і фестивалів. З 2000 року–голова Чільної Української Молодіжної Мистецької Агенції (ЧУММА), під егідою якої і проводиться більшість творчих заходів. З 2000 року зайнялася продюсуванням музичного гурту “Калєкція” і випустила два аудіоальбоми гурту. Викладає англійську мову в Київському Національному Університеті ім. Т. Г.Шевченка. На початку дев’яностих була активісткою українського молодіжного руху (входила до Української Студентської Спілки (УСС)). Заміжня. Чоловік–відомий громадський діяч Олесь Доній.

Я подбаю,
Щоб ніколи ти не забувала
Де літали,
Де разом з тобою ми літали
Понад містом
В чорнім небі серед зірок
В сині далі
Ми з тобою улітали
Ти і я

Колисає
Нас з тобою хвиля колисає
Накриває
З головою зовсім накриває
Колискову
Вітер заспіває
Знову
Улітаємо з тобою
Ти і я

Далі, далі
Я піду в розпуці і печалі
Нетривалі
Літні ночі дуже нетривалі
Після бою,
Ми зустрінемось з тобою
І за обрій
Улітаєм ти і я

8. Джяз автор тексту - Генадій М’ясоєдов. Пісня виникла в результаті публічного конфлікту, який відбувся між Генадієм М’ясоєдовим та Олесем Донієм після Установчих зборів Харківського обласного відділення партії “Молода Україна” (травень 1999 р.). Олесь Доній (на той момент голова партії “Молода Україна”) в багатьох своїх промовах використовує ідею необхідності зміни поколінь в українській політиці і культурі, акцентуючи свою увагу на прогресивності молодого покоління. З часом ці, доволі цікаві на початку дев’яностих думки, перетворилися на заяложений штамп, іноді спекулятивного характеру. Після виступу Донія, про це і було сказано М’ясоєдовим, який закінчив свою промову словами : «Я не хочу бути більше молодим!». Вечором того ж дня М’ясоєдов написав пісню, в основу якого і був покладений цей вигук.

Ну послухай мене в останній раз. Після конфлікту М’ясоєдов і Доній довгий час не розмовляли між собою. Їхні стосунки покращилися лише через два роки.

Ріже в кров долоні бите скло За неперевіреною інформацією після усної сварки на поверсі історичного факультету Харківського університету між М’ясоєдовим і Донієм відбулася бійка, під час якої було вибито скло в шибці.

Зараз я тобі заспіваю джяз. Манера написання М’ясоєдовим слова “джяз” через “я” замість «а» більш ніде не зустрічається.

Зіпсували, суки, мою лайф “лайф” - з ангійського life-життя. В середині дев’яностих М’ясоєдов часто вживав у своїх текстах британізми та американізми, але з часом відійшов від цієї традиції.

Краще я втоплюсь чи удавлюсь, ніж співати цей гидотний блюз. М’ясоєдов разом з “Калєкцією” відмовилися виступати перед делегатами Установчої партійної конференцією з концертною програмою, як про це було домовлено раніше.

Краще я втоплюсь чи удавлюсь. Суіцідальні мотиви дуже часто зустрічаються у творчості М’ясоєдова (дивіться також сторінки 4, 12 та 23)

Понад містом в’ється жовтий дим.
Я не хочу залишатись більше молодим.
Ну послухай мене в останній раз.
Зараз я тобі заспіваю джяз.

Ріже в кров долоні бите скло.
Ну на що мені таке падло.
Краще я втоплюсь чи удавлюсь.
Ніж співати цей гидотний блюз.

Знов кульгавий вітер гонить дим.
Як мене дістало бути молодим.
Зіпсували, суки, мою лайф
Ну защо мені зламали кайф…кайф.

9. Пробач мені. Автори тексту Сергій Жадан та Генадій М’ясоєдов.

Основу вірша було написано Сергієм Жаданом внаслідок конфлікту, який виник між ним та його дружиною Світланою Олешко через флірт Сергія з львів’янкою Христиной Патик-Барбарой. Світлана Олешко–відомий харківський театральний режисер, керівник авангардового україномовного театру-студії “Арабески”, який вона створила у 1993 році. Завдяки своєму походженню (поєднання української і єврейської крові) має надзвичайне нестандартне мислення. Найуспішніші вистави, поставлені Олешко: “Арабески”, “Енеїда”, “Байки Харківські”,“Маленька п’єса про зраду”, “Вертеп”. Завдяки дирктору видавництва “Смолоскип” Осипу Зінкевичу театр під проводом Олешко здійснив гастрольне турне по діаспорних центрах США і Канади, а з допомогою Міжнародного фонду “Відродження” – по країнах Центральної Європи. Христина Патик-Барбара–дружина Михайла (Місько) Барбари, вокаліста іншої культової рок-групи зі Львову “Мертвий півень”. Христина є диретором мережі магазинів “Сенсус”. Щоби мати можливість частіше бачити Сергія, Христина переконала власника “Сенсусу”, відомого львівського бізнесмена Ярослава Рущишина відкрити магазин у Харкові, який і постав на вулиці Пушкінській. Під час відвідин Жаданом Львову, він зупинявся у подружжя Барбар. Сергій, Христина та її чоловік Місько щасливо уживалися втрьох. Єдиною незадовільненою стороною виявилася Світлана, внаслідок чого відбувся невеличкий сімейний конфлікт, який і послужив поштовхом для написання основи для пісні “Пробач мені”. Ситуація була розв’язана в неординарний спосіб: Місько Барбара був делегований до Харкова, де в нього і відбувся роман зі Світланою. Олешко навіть довірила співакові грати головну роль у своїй улюбленій виставі “Вертеп”. Офіційне залагодження стосунків відбулося на нараді всіх чотирьох зацікавлених сторін у Харкові, де, навіть, була досягнута домовленість про групові (вчотирьох) сексуальні ігри. Наскільки відомо, ця домовленість вже ніколи не була зреалізована, бо, на той момент, Сергій Жадан, після повернення з Австрії, втратив колишні почуття до Христини, і їхні стосунки поступово зійшли нанівець. Перевагу Сергій надав Світлані Поваляєвій, прес-аташе ще одного відомого львівського гурту “Королівські зайці”. Генадій М’ясоєдов взяв участь в поетичній обробці вірша “Пробач мені” під стилістику “Калєкції”.

Моя ніч –твоя утіха Відома схильність Жадана залагоджувати будь-які проблеми в людських стосунках в сексуальний спосіб.

Лиш тобі моя робота не потрібна як на лихо. Головний аргумент Світлани Олешко до Сергія Жадана був, що поетична творчість того хоч і геніальна, але не приносить нічого до родинного бюджету.

Тіло моє невеличке Жадан має надзвичайне худорляву статуру, тому і в його гардеробі переважають светри великих розмірів, які він носить на випуск.

Тіло моє невеличке підпливає за водою Слова “підпливає за водою” були вставлені М’ясоєдовим і являють черговий прояв підсвідомих суіцідальних мотивів у його творчості.

Падає темрява на землю
Наближається ніч так швидко
Хоч і робив я багато
Та й не встиг всього зробити.

Зруйнував чорні гори
Порубав лісів багато
Висушив ціле море
Нема чим залить багаття

Пробач мені, вибач мені,
Вибач мені, пробач мені,
Пробач мені, що я не вмер.

Пробач мені, вибач мені,
Вибач мені, пробач мені
Пробач мені, що ще не вмер.

Де небес твоїх позолота
Моя ніч –твоя утіха
Лиш тобі моя робота
Не потрібна як на лихо.

Пробач мені, вибач мені,
Вибач мені, пробач мені,
Пробач мені, що я не вмер.

Пробач мені, вибач мені,
Вибач мені, пробач мені
Пробач мені, що ще не вмер.

Тихо-тихо тече річка
Мов біда іде за мною
Тіло моє невеличке
Підпливає за водою.

Пробач мені…
Вибач мені…
Пробач мені, що я не вмер.

Пробач мені, вибач мені,
Вибач мені, пробач мені
Пробач мені, що ще не вмер.

10. Назавжди. Автор тексту–Богдан-Ігор Антонич. Б.-І.Антонич(1909-1937)–один з найталановитіших західноукраїнських поетів. За походженням лемко, українску мову вивчив вже в свідомому віці, якою володів майстерно і досконало. Автор поетичних збірок: “Привітання життя”, “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія”, “Ротації”, “Велика гармонія” (три останні вийшли посмертно). Помер у 28 років. Вірш “Назавжди” був дещо перероблений М’ясоєдовим з метою кращого музичного сприйняття.

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі. І платять їх паннам за п’ять хвилин коханняє. Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє, колишиться шофер у сонній лімузині.

Останні строки вірша Антонича. М’ясоєдов зробив з них приспів для пісні і поставив також і попереду. Перші строчки в оригіналі у Антонича були інакші : “Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, і тінь замазує панни, мов образи затерті”.

Мужчини Типовий приклад, коли деякі слова західноукраїнських говірок мають більше спільного з російською мовою, аніж аналогічні в мові Великої України. Для порівняння: українське “чоловіки”, російське «мужчины».

що у зореколі їй не сяяти. В оригіналі у Антонича фраза містила продовження: “що у зореколі їй не сяяти вже більш. Так ніч блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.”

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє, В середині вірша ця фраза звучала у Антонича так: “Накривши плечі згорблені кожухом неба синім”.

І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання. Періодичні походи Богдана-Ігора на вулицю Вірменську, де містився відомий у Львові будинок розпусти, закінчився розмолвкою Антонича з його нареченою Ольгою Олійник.

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі.
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

У склянці залатавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,

Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня–квітка зламана і попіл снігу,
І світло–лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,

Круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
Заблукана і місяць–білий птах натхнення злого,

Й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
Що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.

Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки.
Закриє очі сплющені, немов сестра остання.

Мужчини в сірих пальтах із кишень виймають зорі
І платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
Колишиться шофер у сонній лімузині.

11. Гуси. Авторство тексту належить Сергію Жадану та Генадію М’ясоєдову. Первинний текст Жадан написав в період, коли він намагався відбити дружину Олеся Донія Таню Доній. В той же період був написаний цикл віршів, що увійшли до збірки “Пепсі” (1998 р.). Додатково обробив текст М’ясоєдов.

Сірі гуси– з левади Гусь, гусик–на харківському молодіжному сленгу– випотрошена папіроса, наново набита анашою, косяк. Строка належить Жаданові, а назву пісні на її основі придумав М’ясоєдов.

Зацвіта в палісаді, гей, конопля, конопля… Дістаю із кишені я коробок папірос. Ці строки були вставлені М’ясоєдовим, який перебував на той час під впливом Боба Марлі з його побожним ставленням до маріхуани.

Так мине незабаром молодість, гадство, моя. В оригіналі у Жадана замість слово “гадство” вжито слово “блядство”. Змінено М’ясоєдовим.

Будеш пити портвейни з іншими, мать-перемать. В оригіналі у Жадана замість “мать-перемать” було “йоб твою мать!”, але М’ясоєдов викинув ці слова як вульгаризм, дещо пом’ягшивши текст.

Вийшов місяць за хмари
В серці хвилюється кров
Десь співає гітара
Вийди до мене любов.

Сірі гуси– з левади,
Білі летять у поля
Зацвіта в палісаді,
Гей, конопля, конопля.

Звикли думки шалені
Наших душевних погроз
Дістаю із кишені
Я коробок папірос.

Плач струнами, гітаро,
Хтось підспіва, та не я.
Так мине незабаром
Молодість, гадство, моя.

Більш ко-кохання не вернеш,
Скоро й мені помирать
Будеш пити портвейни
З іншими, мать-перемать.

Вийшов місяць за хмари
Серце хвилюється знов.
Десь заграла гітара.
Вийди до мене, вийди до мене,
Вийди до мене, любов.

Сашко Недоній

 
 

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Гурт «Калєкція» народився в харківських робочих кварталах .

 

Коментарi

15 жовтня 2006

Це геніально!

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска