Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Статті Інформація

Автори / Олесь Корж / 2000 - 2010 роки

Розмова з редактором

 

На тектонічній плиті

на оцій рівнині

стаються дива

і деякі з тих

хто триває нині

здатні відчути

наприклад в

ранковій росі

як Бог вмикає

PC

(і по тому як пролунає

акорд

Господь

запускає ворд)

 

Не виправляй мені

стилістичнихпомилокГосподи

але виправи мені

пунктуацію

і влаштуй мені хепі енд

або жодного не роби

і не збільшуй мені

інтервалів Господи

я й так роблю це

занадто рідко.

 

Пісня мандрівних піїтів

 

нам у мріях тепла кобіта

ми стаємо на ці граблі

ми бажаємо многая літа

намбажають м’якої землі

 

нам душа це одна з гіпотез

адже наш диригент — гіпофіз

 

наші німби зазвичай знизу

пили вчора тримає донині

нам у паспорт не ставлять візу

ми застрягли у цій країні

 

ми тлумачимо кожен погляд

і на серці шкребемо струпи

і збираючи пазл-спогад

ми заледве тримаємось купи

 

нам кохання це акт не більш

плюс підстава писати вірш.

 

Госпел 2.0

 

Кількість буклетів дорівнює кількості грішників,

кажуть промоутери спасіння.

Істину кажемо: грішник цінніший за праведних,

бачите якість поліграфії?

Ми відокремим полову від зерен,

немов шкаралупи від соняшникового насіння.

Ця планета нагадує жорна,

її форма зручна для висіння,

і вона обертається стрімко,

вона вже повна олії!

 

Уявляєте скільки коштує нині

кожна година нашого часу?

Адже ми збудували цю піраміду з того, що мали —

із нас самих.

Це буде схоже на автостоп —

ми покажемо справжню трасу.

І якщо поділити наші витрати

на вашу фізичну масу,

собівартість сировини на вході

влаштує буквально всіх.

 

Вирізайте купони, браття та сестри,

акція ще триває, хоч добігає кінця.

Всім учасникам знижка на вхід,

а кожному третьому свій іграшковий апостол.

Там на брамі стоїть старий,

ваш пароль: «прожени женця»,

його відгук — коротка фраза: «в ім’я Отця»,

а ще, в якості бонусу, модний рингтон — госпел.

 

***

Доки я тут покажи меніяк

перетнути цю річку вбрід

ось на другому березі світить маяк

а на першому — сім воріт

 

бачиш я грузну сягаючи дна

але ти не міняєш ходи

ти найкраще з усіх розумієшся на

агрегатних станах води

 

кажуть що ти такий само як ми

коли роздивитись впритул

порадь мені як не боятися тьми

принаймні не грузнути в мул

 

і тут не така вже значна глибина

але важко ступити крок

напевне я випив замало вина

чи знав забагато жінок

 

доки я тут покажи меніяк

перетнути цю річку вбрід

ось на першому березі сім воріт

а на другому світить маяк

 

***

 

У сутінках столиць блукають сутенери —

сумлінні продавці у роздріб і гуртом.

Оперетковий дух — оголений фантом

напружує борлак на честь нової ери.

 

В руках у картярів зливаються в єдино

колоди з королів і шісток і жінок.

Годинники скляні вивільнюють пісок,

володарка спідниць оголює коліно.

 

Ліниві вартові родинних таємниць

здригаються у снах, відклавши алебарди.

Береш мільйон зірок, помножиш на мільярди,

і замку силует утвориться з бійниць.

 

В бетонних венах міст гудуть підземні води,

мандрівники дають ім’я новій ріці.

Амфібії у мул занурюють плавці,

чекаючи посух і слушної нагоди.

 

Тоді, проходячи набережною

 

Де вже тепер твій вінок,

такий кудлатий з травою?

Я погодився йти з тобою

з цікавості; інших жінок

поруч не мав, головною,

отже, причиною для

вважаю наповнення дня

подіями і струною.

 

Вчинок породжує два —

головне дістатися місця

проведення дійства. Трава

у вінку і на схилах, колись ця

рослинність пожовкне, але

це нині не головне.

 

Головне День води (або День ріки)

і бажання тебе не лишати саму

десь до ранку (або назавжди), тепер же

моя справа перетин прямих, які

перетнутися вдруге не можуть, тому

я дивлюся на тебе немов уперше.

 

Припускаю це станеться, я у грі.

Далі буде монтаж, незнайомці старі,

попільничка, балкон квартири.

Все можливо, бо саме о цій порі

час дискретний, поглянь, як зірки нагорі

прокладають пунктири.

 

Патрон Флобера

 

Вкладаючи кошти у справу, розраховують на віддачу.

Він знає, що попри брак освіти відчуває закони ринку.

Чому така назва, якщо волина не схожа, втім,на волинку?

Раптом спадає на думку, доки барига рахує здачу.

 

Який пролетарій не мріє про засоби виробництва.

І який боєць не бажає принести коханій трофея.

Все решта тепер історія (або таємниця слідства).

Він купує квиток, і це, можливо,

безпрограшна лотерея.

 

Найважчим виявилося тримати охоронців у полі зору.

Алевертикальна мобільність сьогодні не означає «вгору».

Ось він будує плани на вечір, ось він чекає,

що відімкнутьзамок.

Ось він майже робить свій соціальний стрибок.

 

Можливо, справа в калібрі—він менший був ніж мотузка.

Втім, більший за вічко голки, можливо це важливіше?

 

Патрульний, прибувши згодом, у протоколі пише:

лякає не зброя, як вона є, лякає наявність спуска.

 

***

Два одночасно - це круто, каже тобі подруга

У них навіть розмір однаковий, навіщось додає вона.

Хоча ти сама чудово це бачиш.

Удвічі більше задоволення,

думаєш ти, тримаючи їх у руках.

Новий досвід, нові переваги, додає подруга.

 

Вставляй обережно.

Спочатку один.

Потім другий.

Зовсім, як на малюнку.

 

Вони знають, що роблять.

Ці загартовані профі проникнення.

І любителі покриття.

 

Відчуй одночасно

двох операторів

у своїй мобілці.

 

К.

 

шукаючи в мережі фотографії

роздивляючись твої риси

на кого я схожий тепер?

 

на кого я був схожий тоді?

п’яний істерик

їдучи за тобою в трамваї

вгризаючись у нереальність

масиву

 

довбаний підліток у заношеній футболці

із очима на мокрому місці

гублячи записничок із телефонами

підліток з підвислою програмою самозбереження

без емоцій окрім цієї:

 

повернися я буду найкращим повернися

я буду найкращим повернися я буду

намагатися знову і знову не плутатиму

назви картин і кінострічок я збудую

дім і зможу тебе запросити не діставатиму

пролетарським походження ти не будеш

мене соромитися як тоді коли було

незручно коли сусідка шкреблася ключем

але ми зачинились коли ти соромилась

повернися!

 

на кого я був схожий

коли передавав тобі привіти

і коли

тинявся?

 

шукаючи в мережі фотографії

роздивляючись твої риси

на кого я схожий тепер?

 

Бух облік

 

і я обнулив пляшку

тепер це мій бух облік

 

вікно навпроти

і той товстозадий мужик, який

забиває власну дружину

і робить на кухні ремонт

чому я ніколи не бачив таких сюжетів?

дитячий вуаєризм не був підкріплений

хорошою оптикою

будинки стояли якось не тим боком

максимум на що спромігся бінокль

оголена жінка років 30-ти

яка забувала або не хотіла

завісити штори

 

забагато людей

забагато людей

забагато людей

 

аж навіть тоді, коли піддивляєшся за

чиїмось життям є шанс побачити власне

 

чоловік 25-30 років

з доходом ледь вище середнього

з незакінченою вищою освітою

без виразних політичних уподобань

який має двоє дітей

від різних шлюбів

(старший хлопчик

і менша дівчинка)

дістає з холодильника пиво

а в холодильнику спека навиворіт

а навколо зима навиворіт

і повсюдно смерть навиворіт

 

***

 

Уяви трударя, що забив на мету —

не засіяв, йому й не жати.

Ти порушуєш, друже мій, заповідь, ту

в котрій мова йде про «бажати».

 

І питання не в тому: своє, чуже…

хоча в цьому також є карність.

Ось тепер, коли пишеш про це в ЖЖ,

де твоя Солідарність?

 

Так, це майже профспілка: усі свої,

не зашкодь, не поруш, не видай.

Ти ще можеш відчути свої краї

(а крім того курити кидай).

 

 

Мета фізична

 

Усі гріхи в кінцевому підсумку смертні,

як і чесноти. В процесі втрачання цноти

дівчина згадує вічність, її рухи стають інертні,

і це додає роботи.

 

Бачиш, каже, життя вимагає дій на

підтримку самого себе, тому почати

означає закінчити, отже тепер я спокійна,

тобто мені начхати.

 

Я пустила тебе в якнайглибше прайвісі,

тобто поле воно потребує зливи.

Мої руки сандал, це я цитую з пам’яті,

а очі мої — оливи.

 

Нескафе

 

Чуваче, що замовляєш каву, в кіоску переді мною!

О, славний любителю теплих напоїв, твій ритуал неквапний!

О, як ти рахуєш дріб’язок, як просиш побільше цукру!

Хай славляться вічно шкірянка твоя і шкари твої гостроносі!

 

Скурвий ти вилупку, жлобське поріддя з вічним кредитом

на ланос!

Глянь — за тобою струнко в рядочок люди стоять у черзі!

Каву в кав’ярнях п’ють, не в кіосках, де продається пиво!

Полум’я грізне праведним гнівом в душах людських вирує!

 

***

 

Хтось принесе нам ніч

Провідник принесе постіль

запропонує чай

Ми вийдемо в тамбур курити

і повернемося задоволені

 

Cни які сняться

між двома санітарними зонами

Зранку я обов’язково спитаю

що тобі снилося

на новому місці?

 

СВЕМА

 

Так ніби довго жувати ту саму гумку —

біле пластичне ніщо і мінлива форма.

Все закільцьоване, вкотре вганяєш думку

в лузу, ворота, у піхви, у дальню лунку,

зрештою в ніч, де суцільна втрата керунку,

а, найприкріше:безсоння — взірцева норма.

 

Хай не зробити нових на тій самій плівці,

здати хоча б на проявлення давні фото.

Час випасати зірки, рахувати вівці,

мацати стіни, валятися на долівці,

розповідати про цвях і шурупи дірці,

дихати вогко на сховок, де срібло-злото.

 

І припускати, що винирне там на сході

з ранку сироватки сонця яскрава бринза.

Темрява змінна, рівняння в її природі,

думай про світло, яке настає відтоді,

форму небес, взагалі, уявити годі,

є глибина, яку жодна не візьме лінза.

 

***

 

алкоголь і тютюн призводять
до зустрічей
це правильно майже так само
як крейда —біла
будьмо відверті
цей крок потребує мужності
рідина як і дим набуває
значної пружності
в разі швидкого занурення в неї
тіла

це найменше стосується нашого
з вами вибору
рух молекул в рідинах це просто
початок випару
і навряд чи творець розбереться в
своїх нотатках
суть тканини буття не в нитках
а в шматках і латках
на яких нас із вами з такою любов’ю

вишито.

 
 

Додав oleenkka 19 липня 2011

Про автора

.

 

Коментарi

01 серпня 2011

Нічого так сторіночка )

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска