Автори / Юрій Фоменко / Ландшафтний дизайн
Місто в ранці біжить. Біжить з однією думкою: встигнути. Воно утворює живі ріки на тротуарах і водовороти на майданах. Воно заплигує в громадський транспорт і кидається під колеса автівок на пішохідних переходах. Єдине слово, що лунає в потоці людей -“вибачте, вибачте, вибачте…”. Ранок у будні - той час, коли місто взагалі не думає, воно навіть не вітається, воно мріє встигнути, хоча б в останню секунду.
Одного дня, посеред вранішнього хаосу неквапливо йшов чоловік. Під його ногами стелився кленовий лист. Той чоловік ніс документ в одну із державних структур на підпис. Я точно знаю , що він не спішив і в нього було з годину часу, щоби подолати пів кілометра до відкриття віконця для прийому документів. Я навіють знаю, що у нього було в думках і що по обіді він пройде ще раз цим шляхом за підписаним документом. То був я.
На розі центрального проспекту і Виконкомівської вулиці, біля гастроному, мою увагу привернули четверо людей, котрі теж випадали з ритму ранкового руху міста. Два молодих робітники у красивому спецодязі з гучними написами на спині “Віртуози ландшафта” та дві жіночки середнього віку. Жіночки вели між собою бесіду, а вірніше бесіда була схожа на монолог. То був монолог ландшафтного дизайнера перед директором магазина. “ Ми вигідно відрізняємось від своїх конкурентів. У нас працюють тільки професійні ландшафтні дизайнери відповідного рівня та престижною освітою … Для кожної ділянки ми розробляємо індивідуальний, неповторний проект ландшафтного дизайну… У вашому магазині вхід поміж квітників з південного сходу. Це, по феншую, - запорука надійного привертання матеріальних благ і фінансового підйому...Фахівцістудії ландшафтного дизайну з радістю звільнять Вас від турбот…” Директор магазину, професійно оперуючи термінами – “залишок на складі”, “дефіцит”, “дозвіл”, явно не встигала осмислювати сказане. Оцінюючи майстерність дизайнера в умілості переконати биту життям радянського і пострадянського часу “торгівку “, пішов далі в справах.
Загодину, на зворотньому шляху, вже спостерігав за дивом створення ландшафтної композиції на двох квадратних метрах. Молоді люди у красивих комбінезонах з гучними надписами “Віртуози ландшафта” старанно висаджували іриси і декілька кущів самшиту. Вони старались працювати акуратно, підсипали польських добрив у лунки. То не важливо, що кореневі шийки самшитів були вище рівня ґрунту, - важливо те , що виглядало все як якесь надзвичайне дійство.
В день місто заспокоюється. Відмітившись на робочому місці й віддихавшись від ранкового спринту, живі ріки втрачають швидкість. Місто вже не так спішить. Воно ходить у виробничих і власних справах, сигналить у пробках… Місто живе своїм повсякденним повноцінним життям .
По обіді того ж дня, по жовтому кленовому листу, повторював ранковий маршрут з метою отримання підписаного документа. Біля відомого гастроному два робітника у неелітному спецодязі, старанно, на дві поліетиленові підстилки, викопали рослини і вийняли з клумб грунт. Їх займав ретельний пошук у клумбах дротів, які, очевидно, забули вчасно з’єднати…
В переосмисленні основ ландшафтного дизайну і феншуя, провів час на шляху до установи. В голові крутились терміни, якими ландшафтний дизайнер сипала перед директором магазина – “дендроплан”, “посадкова відомість”, “розбивочне креслення”, “балюстрада”, “видова точка”, “декоративність”, “ландшафтна композиція”… Я намагався помістити усі ці почуті терміни на двох клумбах площею у два квадратних метри, обабіч сходів до гастроному.
Зворотній шлях подарував мені четверту дію цієї міні вистави… Два працівники в неелітному спецодязі ретельно підмітали навколо двох клумб… у яких були висаджені іриси та декілька кущів самшиту з правильним рівнем знаходження корневої шийки відносно ґрунту…
Такі події дійсно відбувались одного осіннього дня двотисячного року біля гастроному “Екатерининський”, на розі центрального проспекту та Виконкомівської вулиці. І ті дві клумби, пересаджені електриками, мали гарну декоративність та добре росли.
Додав oleg.verbova 13 грудня 2012
Про автора
Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ.
