Код Степу
Потрачено багато сил і часу на пошук Української Національної Ідеї. Одні шукають її, інші – заважають шукати. Не можу претендувати на остаточну істину. Можу висловити своє бачення.
Додав oleg.verbova 07 лютого 2014
Пошук
Пошук
Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ.
Потрачено багато сил і часу на пошук Української Національної Ідеї. Одні шукають її, інші – заважають шукати. Не можу претендувати на остаточну істину. Можу висловити своє бачення.
Додав oleg.verbova 07 лютого 2014
Віхола… Посеред ночі й степу у вікні старої хатини на краю села – єдиний вогник. Він намагається своїм теплом зігріти світ. Щосили кидає жовте світло на кущі бузку, отримуючи натомість тисячі морозяних сніжин. Вітер грається скрипом згасло
Додав nady 29 січня 2014
Наші пращури вірили, що Сонце вдень їде небом у колісниці, запряженій кіньми, а вночі перепливає, щоб ранком знову з’явитись підземними ріками за допомогою качок.
Додав nady 09 січня 2014
Коли після робочого тижня мешканці нашого будинку мріють суботнього ранку довше поспати, то у їх сни приїздить сміттєзбиральна машина. Вона приїздить рівно о п’ятій.
Додав nady 14 листопада 2013
Вона пасе кіз… Це філософія її життя. Вона розуміє їх, а вони її. Мандрують світом своїм. І повірте їх світ не самий гірший серед інших. В нім нема політики і серіалів, злоби і хитрості. Він наївний, з дитинство
Додав nady 20 жовтня 2013
Пантелеймонові Журавлю Цього ранку старий Журавель почав косити леваду ще коли сіріло. Його не зупинив і вранішній туман, що стелився над землею по самі груди.
Додав nady 08 жовтня 2013
Є люди, котрі все життя тікають від себе, а є такі, котрі все життя шукають себе. Є і ті, що нескінченно то тікають, то шукають, знаходячись у невпинному пошуку. Покоління хвілософів розгадували загадку вічного руху співіснування
Додав nady 26 вересня 2013
На погрібнику, рясно вкритому килимом споришу, стояла скриня, підставивши свої темно-зелені боки, розмальовані квітами, сонечку. Здавалося, що вона – вершина вісі, навколо якої обертається двір з усіма його мешканцями й крамом. Біля скрині
Додав oleg.verbova 22 серпня 2013
Було це давно. Тоді Бог наш ще маленьким був. Якось сидів Він на великій пухкій хмарі, відривав від неї шматочки й грався. Ліпив тварин, гори, дерева… І виліпив якось такого собі хмаринку-чоловіка: два вуса т
Додав oleg.verbova у неділю о 20:12
Лінки · Про нас · Контакти · Реклама на сайті
м. Дніпропетровськ, вул. Червона,11.
Телефон: +38 066 272-26-24, +38 096 044-19-92
