До ваших послуг – Оля Фролова, студентка аж 1-го курсу журналістики в ДНУ. Новелка, яку я сюди надіслала спочатку, та пара-трійка віршиків були скреативлені мною ще в роки голожо (закреслено) босоногого 13-ліття. Факт, що їх хтось прочитав, настільки мене ошелешив, що я миттєво вирішила написати щось більше і доросліше. До того ж мене неабияк заїдають лаври Любка Дереша, на фоні чийого таланту взагалі почуваєшся старою дівкою :))
Тому я починаю працювати над здійсненням своєї дитячої мрії. Це повинна бути повість, яка б легко та весело читалася, у якій було б багато любові до Дніпропетровська і неодмінно трохи містики. Водночас вона повинна бути «правильною» з точки зору теорії та методики писання. Якщо ж я виявлюся графоманіячкою, то це буде все. Кирдик. Проте, як показує досвід (поки що читача) – помилки бувають не лише шкідливими, а й корисними.
З *привітом*, Оля.