Автори / Ксеня Янко / Про музиканта, музику і час
Про музиканта, музику і час
13 листопада. Теплий п'ятничний вечір. У кав'ярні "Дзига" під супровід електрогітари на роялі фантазує Павло Гречка. В полотно випадкових звуків: шум кроків офіціантки, розмови відвідувачів, подзенькування ложичок у горнятках - вплітається золота нитка музики. Мелодія вільна, легка, подібно до марив і сноведінь містить безліч впізнаваних елементів, проте сама є неповторною.
Творчий доробок Львівського композитора Павла Гречки багатий на "Сюїту в старовинному стилі", 3 симфонії, камерно-інструментальну музику, Сонату для фортепіано. Фантазія, зіграна сьогодні, на жаль не поповнить перелік, оскільки її не запам'ятає час. А в тім, для учасника фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих» зараз найголовніше прозвучати . Стати чимось новим для публіки і для самого себе. Пропустити досвід світової музики через призму свого вираження.
"Композитор, повинен мислити - "Музика - це я", подібно до Людовіка XIV, який колись сказав " Держава - це я", і завдяки такому підходу усвідомити власну експресію, як рушійну силу музики"- Павло Гречка
Давнє і нове
-Слово "композитор" походить від французького composer – поєднувати, тобто сполучати частини, що вже існують. Якщо все вже існує, чи є у сучасній академічній музиці елемент новизни?
-Сучасна музика - складне явище, насамперед, через різноманіття жанрів і технік вже відомих композиторам. Мені здаєтся, новизна саме в експресії автора: коли його творча енергія, шукає засоби втілення. За ними митець звертається до історії: серед давніх і нових технік обирає ту, котра до душі йому.
Близько тисячі років тому способом арс-нова почали деталізовано занотовувати твори. До того були спроби запису Григоріанського хоралу (приблизно 7-8 століття). Запис (а отже і збереження) мелодій сприяв обміну досвідом музикантів, виникненню традицій, пізніше стилів. Сьогодні композитор робить висновок з історії : приймає або відкидає її надбання. Пропустивши через себе досвід попередників, він знаходить свіжий підхід до логічної організації мелодії.
-Наскільки важливу роль у встановленні композитора відіграє творчість його попередників?
-Важливу, я би сказав визначальну. Музична історія - це те загальне мислення, у якому зріє особиста думка автора. Раніше живі традиції музикантів передавалась шляхом спілкування, спільного побутування.Завдяки ним, і сьогодні побутує народна музика.
-Академічна музика постала з народної, наскільки взаємодіє з нею сьогодні?
-Деякою мірою вона з нею співдіє. Хоча є в народній музиці дуже важливий принцип, який втратила академічна - живе музикування (імпровізація - К.Я).Безпосередня реакція на події, вільне відтворення, що притаманні фольклорній традиції знову на часі. Вони відроджуються у джазі, зокрема. В академічній музиці є багато цінних знахідок, що виникли у процесі її розвитку, але їй не слід відмовлятися від живого музикування.Ви запитували про новизну, несподівані творчі рішення музиканти знаходять імпровізуючи.
Композитор для часу
-Знаємо з історії приклади митців, чиї творчі рішення давали поштовх новому стилю у музиці. Щодо Бетховена мистецтвознавці досі сперечаються, хто він, останній з класиків, чи перший романтик. Якої думки Ви?
-Тому, хто відчуває глибинну музичну логіку, часом вдається зрушити історію світової музики.Бетховен довершив класицистичну традицію, втілив повною мірою розуміння тональності. Якось, Олів'є Мессіан напівжартома назвав його єдиним тональним композитом. Далі романтики почали тональність розмивати, надаючи перевагу експресії, говорять серед тих, хто розмивав тональність першим був сам Бетховен. Розумієте, будь-яке висловлювання, і музичне теж, швидко старіє: актуальне сьогодні, завтра, післязавтра перетворюється на штамп. Композитор, знайшовши одну формулу розвитку, вільний іти далі, винаходити другу, що буде логічно продовжить першу. Вимовляючи "А", ми відчуваємо, що логічним продовженням стане "Б"
-Щодо композиторів-романтиків, чимало з них зверталися до фольклорних мотивів. Зосередитись на традиціях народу, чи не значило до якоїсь міри обмежити себе у засобах вираження?
-Обмеження – питання суто внутрішнє, наскільки широко мислить творець. Фольклор завжди давав позитивний імпульс творчості, як видно з прикладу Бели Бартока або серед львівських композиторів, Миколи Колеси. Це завжди позитивно: фольклор, як і будь-який мистецький, історичний досвід не обмежує, а лише збагачує.
-Один з найколоритніших митців того часу, Ріхард Вагнер, феномен його творчості теж фольклор?
-Скоріше міфологічний театр, хоча народна музика присутня теж. Опера "Нюрнберзькі мейстерзінгери" звертається до традиції мандрівних співаків середньовіччя. У німецькій музиці народна традиція була надзвичайно професіоналізована, на Вагнера фольклор чинить опосередкований вплив через театр.
-Театр і музика завжди йшли поруч?
-Певною мірою так. Саме злагоджену взаємодію вперше помічаємо у XVII столітті, за часів Монтеверді. До Вагнера за 2 віки дійшла багата з погляду вираження форма оперного жанру, тоді як у Монтеверді все було втілено скромно, камерно. Застосовані ним елементи малв ті самі мінезингери, трубадури, трувери - свого роду містерії релігійного або міфічного сюжету. Але їхній характер був хаотичний, лише Монтеверді сформував послідовну дію та сценографічне вирішення .
-З якими жанрами мистецтва, окрім театру, взаємодіє музика?
-Музику завжди живило слово.Не дарма кажуть, що будь-яка мелодія має вербальний початок - література дає композитору безмежний діапазон тем. Живопис. Наситити звук барвами, підхід скоріше новий ніж давній. Цю ідею розвинув у 19 столітті Дебюссі.
Давні стилі, а також, імпресіонізм, експресіонізм залишили новочасним митцям чималий ресурс технік. Композитор може застосувати будь-який засіб або одразу кілька. Колір, слово, драма... Що як поєднати експресію речитативу Монтеверді з колористичними акордами Дебюсі? Ця думка, по-моєму, нова потенціально цікава слухачу.
Моя музика
-До яких жанрових засобів звертаєтесь у власній творчості?
-Я не те, щоби зупинився, але відчуваю за собою бар'єр подолання логіки постконструктивного мисленя в побудові музичної тканини. Тобто, традиція, яка йде від нововіденської школи. Як Вареск, Ксенакіс, Фельдман шукаю зумовленої контекстом експресії. Бачте, на початку 20 століття композитори постали перед проблемою дезінтеграції форми: стало не зрозуміло, як її далі будувати.Новіденці знайшли вирішення у суворій логічній організації музичної тканини. Це було пов'язано і зі словом також. Але принцип досить швидко себе вичерпав, уже після другої світової війни почали з'являтися все нові хвилі авангарду, не встигнувши утвердитись, зникали. Ми опинилися на роздоріжжі. В історії музики тепер можна знайти чимало принципів і підходів, та не зовсім зрозуміло, як їх втілити у тій логічній побудові, що сприятиме виразності.
-Чи поділяєте думку, що творчість композитора, який спробував класику і відмовився від неї - авангардиста, глибша ніж творчість того, хто взагалі її не знав?
-Відмовитись повною мірою від знання композитор не зможе – досвід буде завжди з ним. Досвід робить його творчість глибшою за просто музикування. З іншого боку, просто музикування щиріше і безпосередніше, про що часто забувають академічні майстри. Дослухатися до себе – це нікому не зайве. Для мене, наприклад, особливий зміст має поняття консонансу. Я це слово осмислю заново: не в традиційному сенсі, а дослівно - спів-звуччя, коли щось, що звучить цієї миті, відлунює те, що звучатиме наступної. Намагаюсь у будь-якому стилі, техніці знайти відгук, спонукати до взаємодії попередній та наступний звук
-У яких музичних формах, техніках, підходах розкриваєтесь найповніше Ви?
-Мені важливо зберегти традицію конкретного стилю, характерне йому мислення співставити з ідеями імпровізаційної музики. Задум відносно свіжий, та, на жаль, реалізовуючи його маю певні труднощі. Парадокс часової організації, я б назвав це парадоксом Веберна, коли композиції осмислються неймовірно довго, незважаючи на те, що є мініатюрними. Робота над ними може тривати роками, а втілюється в одну-дві хвилини звучання.З іншого боку, фактури під час імпровізацій народжуються спонтанно, легко. Я можу сісти й награти дві години музики без жодної підготовки, але працюю кілька років над двохвилинним твором, який зрештою, можливо, не прозвучить ніде. Два підходи: перший народжує тривалі музичні полотна, але за ними не бачу для себе жодного творчого зросту; другий надзвичайно цінний для мислення, але не реалізується в тому сенсі, що музика звучить. Як поєднати ці два моменти, питання надзвичайно актуальне для мене.
Гармонія - річ стала, незмінна протягом тисячоліть. Тож композитор Павло Гречка розглядає її з усіх боків, намагається знайти новий кут зору, чи, жартує, "кут слуху", щоб відвідчути й свіжо осмислити. Плодом цього осмислення,маємо надію, стане неординарний твір, а можливо, за кілька десятиліть новий стиль у музиці.
Додав Кудрявка 16 листопада 2015
Про автора
Народилась я 4 червня 1998-го, того ж року помер Джон Гант, керіник першої успішної експедиції Еверест, а в Парижі на сцені Palais des congr?s de Paris відбувся прем'єрний показ легендарного мюзиклу Notre Dame de Paris.
