Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Статті Інформація

Автори / Лєра Мальченко / Поезії

1.12

Зимувати будем під ковдрами,
теплі і волохаті,
гортати сторінками голими
в обкладинках твердих, залатаних;

Тулити долоні к гарячему,
пальці ховати холодні,
губи сухі кусатимем
і чекати довгої ночі;

А вранці сварити годинники,
готувати поживну їжу,
становитись ногами навшпиньки
і
шукати очами снігу.


*****************

Єлено! Лишається твоя краса без меж,
Поза кордонами, поза морями,
Не вульгаризується.То твій depeсh.
Екзотизм, Єлено!
«Карати, покарати ії треба!
На гаупвахту! У парашу! В Соловки!
Їй прапор в дупу! Мило та мотузку!
Їй вічне покаяння!
В монастир!
Їй двадцять тисяч раз по спині!КРОВІ!
Кров»ю хай умиє всі свої гріхи!!!«
— волають теоретики війни
(ці кляті дипломати).
Та якби знали ці пройдохи і кати,
коханці, дон жуани, секс-машини,
стилісти, модел»єри та майстри,
чоловіки, поети, рядові,
ті генерали, ці вожді,
звичайні хлопці, психіатри та доценти,
кіркорови, фотографи та президенти,
та якби знали -
найбільше жінці покарання,
хрест який вона несе, -
то є ії краса,…
…витончена, легка…


ПЛАНОЯДОВИ

Ця пара Планоядових
така весела,
Сонячна, неголена манера
їх спілкування
радує, дарує
мені крила,
трохи принижені,
червоні,
неяскраві
крила.
Ця пара Планоядових
існує,
у місті кожному снує,
зіпсує графік,
розклад,
плани ваших дій,
— і все це у цивілізаційній самоті.

Ця пара Планоядових
недовговічна,
приречена на розстріл,
пошук
кращих днів,
за межами
існуючих у них.
Ця пара Планоядових
приходить,
не шкодить ані трохи
своїми віями,
цілунками,
торканням
до серця кожного із нас,
дарує вальс.
Ця пара Планоядових
щоденна,
швидкоплинна,
з"явилась раптом -
 — так точно і загине,..
..чи може ні?..
так вірити в це
хочеться мені.
П"ємо за їхні спільні дні.


(ЧИТАТИ БЕЗ НАЗВИ,
НА ЄДИНОМУ ВИДИХУ)

У моїх грудях обертається
щось несамовите,
надійно-безнадійне,
неспокійне,
шубостить,
гризе серце,
що твердіє
на очах,
в долонях,
подиху
я відчуваю бійку
під поверхнею
своєю,
роздягненою,
не встигаю спати
як треба
(спокійно, невспотівши,
де тепло)
Мені самій
не імпонує це
життя,
що тоне в кружці
наповненої мною.

Лише один із нас лишається.
Скоріше б. Тану.


СВЕТ ЛАММА

Послушай, послушай, Ламма!
Это всё нежеланно,
Это всё упоительно,
сладко,
но отвратительно!
Удивительно, Ламма!
Я потеряла карманы,
Как я могла не заметить?!
Их утащили Эти!
Ты очень весёлая, Ламма!
Мне не нужно с тобою карманов,
Мне не нужно напитков крепких,
и даже глотков сигаретных.
Ты светлая, светлая, Ламма!
Ну давай не будем упрямы,
Давай будем малые дети,
Совсем малые, как не на этом свете


Около 6.00
Днепропетровску


Окурки не хотят ложится в мусорные вёдра,
А счастье рядом — дышит в спину, или в лицо,
Была бы у меня коса до пояса,
Нас было бы двое: я и коса, обёрнутая шарфом вокруг шеи.
Ночью/утром город чрезвычайно приятен,
И дышится легче, не как в полдень,
Хочется гулять и укладывать окурки в мусорные вёдра,
А они, заколдованные, поддаются ветру.
Кто-то ходит в костюме, а кто-то в джинсах,-
Всё равно работа от этого выше не оплачивается,
Просто юбка раздражает меня, щекочет колени.
Я вот уже второй час тыняюсь без дела,
Занимаю проспект, мешаю людям идти на работу.
А что им? Они ещё не скоро проснутся,
Зато ночью/утром город чрезвычайно приятен.


ЧАЙ

Давай слухати один одного тихо,
Давай думати ніби ми єдине,
Давай вірити в глибше небо, в однину допущених серцю,
як-то книги перші найліпші,
і чаї студентські дешеві,
і борги такого же роду.
Хай ми будемо довго і вічно,
разом з чистими мріями нашими,
незабруднені, ненайкращі,
але хоч не розплющені світом,
і його щотижнєвими днями,
і невдалими іноді справами,
і забутими в шафах віршами.
Все минає, все розгортається,
але ми повинні залишитись,
все такими, якими з`явились
на цей світ, створений нами.

*****************

Знаєте, що неприємно — видих частинами,
не єдиний, не цілий, здоровий,
а просякнутий димом і втомою,
безнадійний подих байдужості,
що був зрощений ввечері сукою,
впівніч криками,
зранку кавою.
Що лягає істеричною пасткою,
розверзається чорною пастою
і травмує, травмує папір.

Я напевно помру молодою,
ще красивою, чистоодягненою,
ще коханою, щойно зрілою,
не розчавленою життям.
Я напевно виглядатиму добре,
але з видихом розчленованим,
відчайдушним подихом гнилості,
з невловимим, так і не спійманим,
і загубленим назавжди.

Буду з легким лежати дотиком,
недодотиком юної прикрості
на моєму гладкім чолі.
Ні у кого напевно не виникне
те просвітлення, відкриття,
розуміння об"єктивізоване;
Жаль ніхто ніколи не подумає,
не промовить над фотокарткою,
не поділиться з кимось за чаркою,
не припустить, що я жила
забагато, надмірно, із жадністю,
як та кішка, володарка дев"яти,
чи п"яничка живуча, гартована,
чи агент завербований силами,
всіма силами невідчутними.


ВАССАГОГВАЛТУВАННЯ

Божевільна Но вмістила все:
кохання, гроші, форум, школу розвідників, Вассаго, гвалтування.
«Вассагогвалтування»-репетує,
доказує щодня, щомиті збуджує чиюсь уяву.
Химерні категорії та факти — клітини ії тіла,
косметика на ній — єдине, що правдиве.
Лишається у задзеркаллі.НеАліса.
Торкається себе, лиш простягуючи руки до людей.
Жіночний перегар та сигарети.
Шість різноманітних телефонів,
з якого дзвонить — невідомо.
Нове взуття, потерті джинси,
Сльоза і Сміх, Сльоза і Сміх,
І вічний страх хвороб:
кохання, сипу, запалення, безплідність, рак.
Незданні курсові, загубленні семестри,
екзамени, плітки і випадковий секс.
Завдання дня — знайти, а ввечері — померти.

Блаженна Но,
Блаженна Но,
Ах, як нам обернутись,
зібратись,
повернутись у літо наших літ.

 
 

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Я — Лєра Мальченко. Народилась у місті Лозова Харківської області в серпні 1987-го року. З 1989-го живу в Дніпропетровську. Навчаюсь в Університеті за спеціальністю журналістика. Час від часу підробляю за фахом і не тіл

 

Коментарi

26 липня 2006

мені сподобалось, що деякі образи передать відчуття дотику до чогось пухнастого та сильного. а так, для мене складнувато - розумію, що треба вдумуватись, а одвик :(

29 липня 2006

мне захотелось всплакнуть... от радости и нежности... похоже я ссопливился... лера ты такая же панкуха как и сама знаешь кто...

13 серпня 2006
LM

тобто?

14 серпня 2006

Мне нравится то , что твои работы, как и ты - всегда искренни !!!!!

03 вересня 2006

Изра..... Изра не удивляет, Не манит, не отдаляет, она говорит, не спрашивает, не рушит стены накрашенные, блокноты "накарандашенные", лишь крыльями машет.......

16 жовтня 2006

Лєра справді дивне і чарівне створіння! І мені також трохи шкода, що дуже сумне... Коли дивишся на молоду гарненьку дівчину, хочеться, щоб у її житті усе було прекрасно, світло, чисто! Чи то підлітковий максималізм її досі не відпустив, чи переріс у дорослий песимізм... Легко отак збоку мудрувати, але чомусь я все частіше зустрічаю таких людей - прожили небагато, а вже від життя стомилися. Лєронько, шукай кращого і світлого! І не кури так багато!!! ;)))

22 листопада 2006

а мені здається, то все випендрьож, а не досвід. то намагання бути модним і писати по-модньому. будь собою, лєро, якщо ти ще не загубила себе саму...

29 листопада 2006

Я не знаю кто есть ziuma, но могу сказать следующее: во-первых, имя пишеться с большой буквы, а во-вторых...моды в поэзии не бывает!!!!

05 грудня 2006

Отсутствие смысла - тоже смысл, бессмысленна только мысль.

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска