Людмила Малкович ніколи не афішувала себе як поета, ніколи не входила до жодних поетичних угруповань, хоча волею долі й перебувала у гущині «поетичного рою». Вона просто навчала діток рідної літератури і писала свої тихі, «як антонівка в саду», вірші.