Незвичайний Такотож

1 серія. Довга історія

Дует двох студентів-ентузіастів, надиханих творчістю відомих радянських рокерів, розпочав свої музичні дослідження десь у 90 році (на квартирах після пар) у такому складі: Павло Гуменюк — чьос — гітара, спів; Павло Пєвнєв — гітара. Пізніше репетиції відбувались у приміщенні медичного інституту під крилом у Давіда Авєтікова (керівника «Авантюри» ), з «уроками» на гітарі Сергія Підкаури — за стіною грав крутий і попсовий гурт «Авантюра». «Крило» підтримував Андрій Лютий (барабани, бас-гітара), який був організатором перевозу «апарату» ("Гармонія " 70М), що стояв на квартирі у Гуменюка, чим неодноразово діставав всю сім’ю і сусідів.

До речі, всі речі купувались на студентські кошти обох ентузіастів. Коли Андрій зникає з поля зору, вирішуючи свої сімейні проблеми, дует переїжджає до картодрому. Андрія замінює Олег Ващенко — студент паралельного потоку, веселий і життєрадісний хлопець, тепер він грає на бас- гітарі. На барабанах з’являється «трав’яний і молочний» Юрій Півень. Репетиції відбуваються в одному із приміщень картодрому десь з кінця 92 до початку 94. В цей період гурт мав перший виступ на «Вечорі пам’яті Стаса Борисенка» (полтавського музиканта трагічно, загинувшого у Польщі). Незабутній перший запис, перших п’яти хитів відбувся на голімому «Юпітері» і болгарському пульті, він нажаль не зберігся. Пригадується ще весняний виступ на «Рок шансі 94», де Толик Волик активно плигав по шнурах і заважав грати. Після кількох років Олег «уходить в сім’ю», Юра переїздить до Росії… Подальші репетиції відбуваються на гаражі у Гуменюка, де іноді пролітають «Онейроїди» і «Арахнофобії». На барабанах з’являється Генадій Трощак (пізніше лідер «Спокою сказу»), на бас сідає Олександр Березницький (лідер гурту «Осанна», а нині бас «Транс-формера»).

Накопичений за два роки матеріал виливається у альбом «Созєрцатєль», незабутній запис відбувся у тому ж гаражі на магнітофоні «Vilma», пульті МП-60. В ямі, де знаходились барабани трохи не посивів Гена, від клаустрофобії та гучності у наушниках. «Звукорежисером» виступив Вова Чередніков, якому вдалося з’єднати весь цей мотлох. Він і досі залишається єдиним помічником-консультантом з питань електроніки. Після відпочинку у складі відбулися наступні зміни: Гена приводить Вову Яцуру, який «грає краще за мене», сам бере в руки саксофон. В такому складі колектив виступає на «Руті 95» після чого фактично розпадається. Павло виступає як бард. З появою Мамадлоікова починаються періодичні репетиції у д/с № 49, гаражі, квартирах. На басу — Михайло Шамраєвський, Яцура -барабани, пізніше Артем (баян).

2 серія. Коротка історія

Гурт «Товариш Пес» перший раз зібрав на репетицію «Козацький напій» у 38 школі нашого славного міста. Це відбулося за місяць до відбіркового туру «Рути 95». На дивному апараті часів Елвіса Преслі, вагоні радянських «примочок» і під бурхливі оплески єдиного вічносинього фана «Васі» відбувалися перші репетиціі. З потенціалом в п’ять репетицій і танцюючим басистом Капустою (Олександром) колектив вивалився на фестиваль. Через півтора роки після повернення Мамадлоікова з армії відновилися репетиції на квартирі у Гутирі Антона Івановича (лідера і вокаліста гурту); на той час, у такому складі: Сергій Секретарьов-гітара, Ростислав Мамадлоїков — гітара, Денис Кучеренко-барабани. Цей період життя колективу характерний грою до 21.00 за проханням «фанатів-сусідів», дуже полюбляючих андеграунд. У листопаді 98 з’являються новий басист-Гуменюк і баянист Артем, які через місяц-два залишають команду. (На сьогодняшній день «Товариш Пес» існує у вигляді Антона і гітариста-перебіжчика Ростіка) .

3 серія. Втілення

Гурт «Незвичайний Такотож» на першу репетицію зібрався на гаражі весною 99 на базі перших двох серій. Місцем зустрічі, як на початку так і досі є кафе «Шахразада», стіни якого надихнули музикантів на таку назву своєі творчості. Насправді «НТ» — це назва дуже дикоі степової рослини, що росте у східно-центральних районах краіни. Тривалі репетиціі принесли «Мішок жень-шеню» — альбом, що писався у декілька етапів на різних студіях: Буторін і К — м. Полтава, Март — м. Харків, робота була закінчена у листопаді 2000. У останньому записі приймав участь Валерій Анісімов-трубач, який і приєднався до складу команди : Павло — бас, Ростік — гітара, Олег П’явко — гітара, а також приймав участь Юрій Федоренко — блок-флейта, туба . На сьогодняшній день «НТ» мав концерти у Харкові (ZAPPA), Кременчуці — «Зустріти весну» (від рок-клубу «Торба»), Полтаві — педагогічний університет «До дня закоханих», кафе «Парсуна». Колектив і досі не має постійноі репетиційної бази крім літньоі у цегляному гаражі, зимою перебивається репетиціями на базі «Транс- формера» або з вічно п’яним «прапором» дядьком Мішею — керівником музичного гуртка школи № 28.Зараз йде робота над новим проектом…

4-серія.

« Як мужики у кайф записались»

• Мамон-гітарка —
Ростислав
• Святий-барабани —
Деніс
• Пузіко-сексофон —
Юрій
• Кузя-віртуальна
гітарка — Олег
• Звукорежисер запису П’єтя

Знову з початком весни настає час репетицій. Колектив вирішує підвищити свою професійну майстерність. Нажаль з нього зникає трубач Валерій , що викликає тупе нерозуміння Мамона: «Куди це він зник».

Зате вперед висувається Пузіко , що бере в руки саксофон і починає над ним знущатися . Цей дивний апарат (він же самовар чи чайник) не завжди ним задоволений і іноді видає звуки незрозумілої природи.

Час минає, іноді з’являться столичний метр і гітарист вселенського масштабу підсовуючи свої ідеї, та бачення музичного матеріалу. Незважаючи на виїзд на сесію Святого та рибакові пригоди Мамона процес триває, набираючи обертів. Задоволені процесом і гаражні слухачі — «об’єктивно» оцінюючи наш об’єктивний досвід. Думка гаражних слухачів, що в даному випадку дратує Бороду, завжди зводиться нанівець : «Музиці — гітару, а водилі — ключару.»

Настає осінь — час концертів (в цьому сезоні список повільно, але поповнюється:

виступ на презентації альбому гурту «Трансформер», в кафе «Радуга»;

серія виступів на конкурсі красунь під патронатом «Полтава продукт»), та запису нового матеріалу.

На цей раз вибирається студія у рідному місці ( виходячи з певних обставин, назва поки що залишається неоголошена ), де вирішено писати «живак». Так воно і вийшло. 29 жовтня біля (поки що не оголошеної ) студії з’являється зелений фургон завантажений «музичною мрією», яку потрібно зібрати, та примусити видавати приємну насолоду (примусили за 4 години), миттєво прописується бас — Борода, за підтримкою Мамон — гітар-рекордз. Після швидкого старту, та коректування партій, все це до своїх губ бере вже відомий Ю. Пузіко. Після чого на його радість їде в м. Харків «бороти двійки».

П’єтя — свята людина приклав всі зусилля надаючи лоску цьому витвору гаражного мистецтва. З завзяттям, вичищаючи непотріб притягнений з вулиці (в цьому йому допомогли Борода та Мамон ).

Врешті — решт альбом зведено (Ура!) — це сталося 12 січня 2002 року.

1. Хо — хочу.
2. Березневі жарти
3. Відчуття
4. Арифметика
5. Панщина
6. Мовчання
7. Спека
8. Індіанка
9. Час
10. Скажи собі так.

P. S. Такотож. Велике спасибі П’єті за любов до своєї справи і професіоналізм. Це був запис у повний кайф. Окрема подяка Бутерброду та Фленжеру, за те що вони є! Тащись народ !