Одеський національний академічний театр опери та балету

Театр опери і балету можна назвати старійшиною серед культурних установ міста. Одесі дали право будувати театр 1804 року, а 1809-го він уже був побудований. Автор цього проекту - відомий французький архітектор Тома де Томон, який на той час спорудив ряд будівель у Петербурзі.

10 лютого 1810 р. відбулося урочисте відкриття. Першою виставою були одноактна опера Фреліха «Нове сімейство» і водевіль «Утішена вдова» російської трупи П.В.Фортунатова.

1873 - старий театр цілком згорів. На щастя, ніхто з людей не постраждав.

Створити проект нового міського театру запропонували віденським архітекторам Ф.Фельнеру і Г.Гельмеру, за проектами яких побудовано театри в багатьох містах Європи (Відні, Будапешті, Дрездені, Загребі тощо). З моменту пожежі до закладення першого каменю в фундамент нового театру минуло майже 11 років . Відкриття театру відбулося 1 жовтня 1887 року.

У березні 1925 р. внаслідок нової пожежі повністю згоріла сцена та постраждав зал. У стислі терміни театр відбудували, і вже через рік відновивилися спектаклі. Сцена отримала нове технічне устаткування; було встановлено дві залізобетонні завіси, що відсікають при потребі сцену від залу глядачів і службових приміщень.

Як свідчить напис на меморіальній таблиці, на балконі театру 10 квітня 1944 р. підняли прапор визволення міста від гітлерівських загарбників (до речі, німці планували при відступі підірвати театр).

Перший театр

Театральна Одеса веде свою історію практично з моменту заснування міста. Театр опери та балету по праву можна назвати старійшиною серед цілого ряду його культурних установ. Одеса отримала право будувати театр у 1804 році (ставши третім містом з театром в Російській імперії), а в 1809 році він був уже зведений. Автором цього проекту був відомий французький архітектор Тома де Томон, автор ряду будівель в Петербурзі. Саме цю будівлю відвідував О. С. Пушкін під час свого перебування в Одесі в 1823-24 роках.

10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття. Першою виставою були одноактна опера Фреліха «Нове Сімейство» і водевіль «Утішена вдова» російської трупи П. Фортунатова.

Будівля розташовувалося трохи вище сучасного театру, ближче до скверу Пале-Рояль, і сприймалася як пам'ятник молодому місту. Архітектура будівлі була витримана в класичному стилі, з портиком коринфського ордера та фронтоном, зверненим до будівлі тодішнього англійського клубу (нині Музей Морського флоту України). Театр вміщував 800 глядачів, за прикладом старих італійських театрів 17 лож розташовувалися на трьох ярусах, в партері було всього 44 крісла. Ще 700 глядачів спостерігали за постановками, стоячи в партері.

Для виправлення недоліків будівлі театру проводилися неодноразові перебудови: у 1820-1822, 1831-1833, 1836, 1857 і 1872 роках [1]. В результаті цих перебудов по осі колон з'явилася кам'яна стіна, що дозволило збільшити простір фойє. З боку Рішельєвській вулиці був прибудований одноповерховий кам'яний вестибюль. Роботи по останній переробці будівлі закінчилися 31 грудня 1872 року, а в ніч на 2 січня 1873 театр повністю згорів через загоряння газового ріжка, що висвітлює годинник в нічний час. У театрі ночували люди, але ніхто з них не постраждав.

Архітектура театру

Одеський оперний театр знаменитий, перш за все, своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі

У плані будівля складається з підковоподібної зали глядачів, охопленої галереями, фойє та прямокутною сценою з підсобними приміщеннями. За повздовжною віссю будівлі — двохярусний з високим аттиком портал головного входу, за поперечною — трьохаркадні галереї бокових входів. Планування радіальне — з центру по радіусах у різних напрямах прокладено проходи до виходу. Сходи, що безпосередньо ведуть до театрального виходу, також мають яруси. Перекрита будівля системою металевих ферм, покриття цинкове. Покриття зали глядачів нагадує поверхню частини еліпсоїда, відсіченого площинами по горизонтальних і вертикальних вісях симетрії, воно увінчане круглим ліхтарем з куполом, завершеним невисоким шпилем.

Екстер'єр

Будівля театру виконана в стилі віденського бароко. Зовні структурно складається з 3 поверхів. 1-й (цокольний) і 2-й, прикрашені лише колонами тосканського ордеру в лоджіях, утворюють одне ціле, виглядають громіздко й фундаментально, надаючи будівлі статичності. 3-й поверх — легший, ажурний, із витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колоннами та пілястрами іонійського ордеру — приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. Будівля ніби «парить» над землею. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображує музу театральної трагедії Мельпомену в колісниці, запряженій 4 підкореними нею пантерами. Нижче розташовані дві також міфологічні скульптурні групи: ліворуч Орфей грає на кіфарі для кентавра, праворуч муза танцю Терпсіхора танцює з дівчинкою. На фронтоні портика римськими цифрами вказані декілька дат:

перший рядок — дати початку та закінчення спорудження театру (1884—1887);

другий рядок — фраза «театр горів» і рік 1925; потім рік 1967 і слово «реконструкція».

Обабіч центрального входу — скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч — фрагмент трагедії Евріпіда «Іполіт», праворуч — епізод із комедії Арістофана «Птахи».

Вздовж фронтону в круглих нішах верхнього поверху встановлені бюсти російських письменників і композиторів: О. Пушкіна, М. Глінки, О. Грибоєдова, М. Гоголя (скульптори — Ф. Неталі і Ф. Фрідль, ліпнина — Л. Стрікциуса під керівництвом Ф. Етеля).

Найгарніша частина будівлі — інтер'єр, перш за все, зала глядачів, створена в стилі пізнього французького рококо та прикрашена ліпними позолоченими орнаментами. В основу композиції, що прикрашає стелю, покладено 4 картини-медальйони роботи Лефлера на сюжети з Шекспіра («Гамлет», «Сон літньої ночі», «Зимова казка», «Як вам це сподобається»). Вражає витонченістю ажурних деталей велика люстра в центрі стелі.

Привертають увагу витончена ліпнина в ярусах, бокових вестибюлях і вздовж сходів, що ведуть до лож, оригінальні світильники, канделябри й орнаменти бронзових інкрустацій. Вражає своїм смаком завіса, створена за ескізом О.Головіна.

Площа сцени — 500 кв. метрів.

Унікальна акустика приміщення дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени до кожного куточка зали.

У залі місця для глядачів розміщені в партері, ложах бенуару, бельетажу, 1-го та 2-го ярусів і на гальорці. Серед лож виділяється «царська» ложа — в центрі бельетажу просто навпроти сцени. У 1-му ряду вона має 12 крісел.

Реставрації

Щоб зупинити осідання будівлі й утворення тріщин в її несучих конструкціях, в 1955—1956 рр. виконали роботи зі зміцненню фундаменту театру шляхом його силікатування рідким склом (залито близько 6 млн. л розплавленого скла через шурфи в фундамент).

1965—1967 — повна реставрація театру — як зовні, так і всередині. Уряд СРСР витратив 4 млн. крб і 9 кг щирого сусального золото. Проте ці заходи допомогли не надовго — театр збудували на осадових породах, тому процес його руйнації тривав.

До середини 1990-х рр. будівля дійшла катастрофічного стану, і 1996 року Кабінет Міністрів України виділив кошти на нову капітальну реставрацію. Закінчення робіт спершу планували на 1999 рік, а потім неодноразово переносили через нестачу коштів. Було зміцнено фундамент шляхом заливки залізобетонних паль. Повну реставрацію будівлі завершили 2007 року.

Творчі події

Театру належать великі заслуги в розвитку музичної культури на Півдні України. Тут виконували свої твори П.І. Чайковський, М.А. Римський-Корсаков, С.В. Рахманінов, Ежен Ізаї, Пабло Сарасате та інші, співали Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нєжданова, Леонід Собінов, Дж. Ансельмі, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіні, Л.Джеральдоні, танцювали Ганна Павлова, Ісадора Дункан, Є.В.Гельцер, Наталія Верекундова.

Диригентами спектаклів і симфонічних концертів виступали: А.Г.Рубінштейн, Е.Ф. Направник, А.С.Аренський, О.К.Глазунов та інші.

1894—1937 - музичний керівник театру — народний артист УРСР І.В.Прібік.

1926 - театру було присвоєно звання «академічний».

2007 - Указом Президента В.А.Ющенка надано статус «національний».

У театрі відбуваються симфонічні концерти, зокрема, органні, бо театр має найкращі в місті акустичні дані та вбудований орган.

При театрі впродовж кількох десятків років працює дитяча балетна школа - унікальний творчий заклад міста і «кузня кадрів» для балетної трупи театру.

Трупа

У театрі велика оперна трупа, серед якої можна відзначити: народного артиста України Анатолія Бойка (бас), народну артистку України Валентину Васильєву (мецо-сопрано), народного артиста України Анатолія Капустіна (тенор), народну артистку України Людмилу Ширіну (сопрано).

Балетна трупа театру складається з 50 чоловік. Серед них виділяються заслужені артисти України Андрій Мусорін і Олена Каменських — учасники Прощального турне Рудольфа Нурієва.

Головний диригент Одеського національного академічного театру опери і балету — професор, народний артист України Ярема Антонович Скібінський. Артисти балету гастролювали в Канаді, Японії, В'єтнамі, Шрі-Ланці, Китаї, Угорщині, Болгарії, Фінляндії, Південній Кореї, Італії, Іспанії, Португалії — з Майєю Плисецькою, Індонезії, Швейцарії, Швеції та інших країнах.

Репертуар

В репертуарі опери «Маскарад», «Горбоконик», «Кармен-сюїта», «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Аїда», «Ріголетто», «Фауст», «Тоска», «Євгеній Онегін», «Іоланта», «Запорожець за Дунаєм», «Богема», «Чіо-Чіо-Сан», «Сільська честь», «Паяци», «Таємне одруження», «Наталка-Полтавка».; балети «Лускунчик», «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Дон Кіхот», «Жизель», «Шопеніана», «Пахіта», «Сильфіда», «Дюймовочка»…

Серед найбільш відоміших і вдалих постановок театру можна назвати такі спектаклі: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан», «Наталка-Полтавка», «Жизель», «Лускунчик», «Спляча красуня». На цих спектаклях зала зазвичай повна.

Цікаві факти, пов'язані з Одеською Оперою

Журнал Forbes 2008 року включив будівлю Одеського театру опери та балету до переліку 11 найцікавіших визначних пам'яток Східної Європи.

Учасники

nady