Автори / Наталія Пасічник / Ірина та Наталя Опрі. Погляд у невідоме.
ІРИНА ТА НАТАЛІЯ ОПРІ
Стоячи у 2004 році на сцені Чернівецького Академічного театру, молодий поет посміхався, тримаючи в руках першу збірку власних віршів.
Жінка посміхнулася, тримаючи щойно подаровану картину.
Можливо, саме задля кількох десятків посмішок абсолютно різних людей народилися вони – Опрі Ірина та Наталія – близнючки-художниці.
Сталося це 27 січня 1985 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Там і навчалися в міському ліцеї, де вивчали англійську мову. Згодом життя закинуло в Чернівці, де дівчата насолоджувалися студентським життям протягом п’яти років у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Батьки не перечили свободолюбивим Водоліям і завжди всіляко підтримували їх. Перебування в Чернівцях не обмежилося лише навчанням. Дівчата також входили до мистецької молодіжної асоціації “Сокіл”, де і почали займатися візією. Саме там вони оформляли збірки молодих митців. Саме вони посміхалися кілька років тому в Академічному театрі одночасно з молодим поетом, який презентував свій поетичний доробок. Останній містив ілюстрації дівчат.
Закінчили університет художниці у червні 2007 року, здобувши кваліфікацію магістрів філології. Влітку 2007 додали ще одне місто до своєї колекції - переїхали до столиці. Зараз працюють у Києві, де займаються викладацько-перекладацькою діяльністю, вдало поєднуючи це з творчістю. Картини слугують не лише ілюстраціями до книг, але й гарними подарунками друзям та знайомим.
1. Ірино і Наталю, ви займаєтеся графікою. Що для вас є робота з олівцем?
О.І: Скоріше, з ручкою. Перш за все, не робота. Це процес розчинення в кожному штриху, який виводиш на папері. Я називаю це закоханістю у лінію.
О.Н: Своєрідна сповідь. Іноді здається, що олівець по-своєму шепоче до тебе. Малюючи, починаєш розмовляти з ним. Здається, він і слухати вміє. Такий собі діалог.
2. За освітою ви обидві філологині. Чи допомогла вам філологічна освіта у вашому становленні як художниць?
О.І: Звичайно! Саме вона допомогла в плані розвитку образності. Коли розумієш, що з мови можна “виліпити” будь-який образ, з часом переносиш цю здатність і на папір.
О.Н: Філологічна освіта стала своєрідним каталізатором в цьому становленні. По-перше, розвинула здатність образно сприймати світ, а по-друге, навчила неабияк цінувати час, тому і малювати почали, напевно, на двадцять років раніше, ніж це могло статися за інших обставин.
3. Мистецтво – річ прогнозована, чи тут можливий відступ від правил?
О.Н: Просто необхідний. Справжнє мистецтво, на мою думку, поза правилами, поза обмеженнями. Це і є те пристанище свободи, яке так потрібне справжньому митцю. Коли, незважаючи на острах осуду чи несприйняття, починаєш створювати те, чого не було раніше.
О.І: Для мене мистецтво якраз найменш прогнозоване явище. Я звикла тікати у нього саме для того, щоб відступати від правил, які диктуються нам повсякденним життям.
4. Як ви ставитесь до гіпотези про те, що жінка твердіше стоїть ногами на землі, а тому їй важче творити?
О.Н: Дозвольте категорично не погодитися з цим твердженням. Можливо, така думка існує тільки через те, що жінок в мистецтві, на жаль, набагато менше, ніж чоловіків. До того ж, існує стереотипне сприйняття жінки через призму сім’ї, а це накладає на неї купу обов’язків і позбавляє часу. Наскільки мені відомо, справжнього творця часто доводиться буквально за ноги знімати з небес і повертати на землю. І тут вже не в статевій різниці справа.
О.І: Якби ж мене хтось навчив твердіше стояти ногами на землі! ))
5. Ви – близнючки, але по-своєму різні як зовнішньо, так і внутрішньо. Чи існує якась спорідненість у тому, що ви малюєте?
О.І: Напевно, про спорідненість свідчить те, що ми одразу ж розуміємо зміст картин одна одної, хоча абстрактне мистецтво досить специфічне. Та мене більше тішить те розмаїття тем, яке характеризує наші роботи.
О.Н: Як спорідненість, так і різниця. Манера схожа, образи, ідеї різні. Одне витікає з іншого. До того ж, завжди можливий погляд збоку і здорова критика, що не менш важливо.
6. Чи є у вас якісь авторитети, ті митці, на яких ви рівняєтесь?
О.Н: Завжди неабияк захоплював Сальвадор Далі. І як художник, і як особистість. Його “Щоденник генія” буквально просякнутий впевненістю у власній геніальності. В його картинах – максимальний відхід від правил, приклад справжнього мистецтва, специфічного, самобутнього, епатажного, неповторного… Проте я вважаю, що справжній художник – це та людина, що створює щось своє, не рівняючись на когось. А для того, щоб уміти це, слід багато читати, вивчати, пізнавати світ. До того ж, сьогодні значно важче вразити глядача, ніж це було колись. Тому й вимоги до сучасних Далі та Пікассо значно вищі.
О.І: Я намагаюся вивчати манеру не лише художників-абстракціоністів, але й представників інших стилів. Наприклад, захоплююся поєднанням кольорів та способом нанесення фарб імпресіоніста Клода Моне. Подобається також творчість норвезького експресіоніста Едварда Мунка.
7. Яку роль відіграє для художника перебування в стані закоханості?
О.І: Перебування в стані закоханості якраз і здатне зробити з людини художника. А вже для художника воно стає третьою ногою, третьою рукою, другою головою, а головне, гадаю, другим серцем.
О.Н: Загостреність чуттів і відчуттів, піднесення, шалена любов до життя, відчуття насиченості останнього… Все це відчуваєш, кохаючи. Все це і є джерелом натхнення.
8. І наостанок побажання читачам від Ірини та Наталії Опрів.
О.І: Я завжди дуже прошу людей: намагайтеся бути справжніми – виражайте свої почуття повною мірою, піддавайтеся власним поривам, одним словом, будьте дикими…
О.Н: Бажаю працездатності, віри в себе, закоханості в справу, яку робите. Бажаю почуватися естетами, вимагаючи максимум як від себе, так і від інших. Може, тоді й нас хтось через кілька століть вважатиме гідним прикладом для наслідування.
ІРИНА ОПРЯ. ВЕСНА
ІРИНА ОПРЯ. БАГАТОВИМІРНІСТЬ
ОПРЯ НАТАЛІЯ. В ПОШУКАХ ІСТИНИ
ОПРЯ НАТАЛІЯ. СВІТОВІДЧУТТЯ
Додав pasichnyk1 03 листопада 2008
Про автора
Пасічник Наталія Іванівна народилася 3 липня 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області. Отримала ступінь бакалавра в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володмира Гнатюка, факультет іноземних мов, англійська філол
