Олександр Тараненко

Народився на землі, виріс у селі, їздив у сідлі — так коротко можна сказати про автора. Хоча на коневі, куди в чо¬тири роки підсадив його перший вихователь — дід Дмитро, їздив охляп. То вже на велосипеді, знайденому дядьком Іваном у німецькому бліндажі Олександр Тараненко гасав, доки не поїхав до міста Олександрії навчатися в культосвітньому технікумі. А тих клятих окупантів досі ненавидить особисто за те, що, спаливши сільраду, «викрали» у нього день на¬родження. Явленого на світ Божий 11 листопада 1940 року по війні його, мабуть, для зручності записали 1 січня 1941 року. От і мучиться людина, бо хто кого буде вітати з днем народження у новорічну ніч? Відтоді й живе за подвійними стандартами: школу закінчив незаконно рано, першого вірша про любов у районці надрукував у сімнадцять не за паспортом. Одружився, одержав два дипломи, двічі став батьком та раз дідом, час від часу плутаючи свій вік, хоча жив усі ці роки — як люди: слюсарював на заводі, був вихователем в інтернаті, на комсомольській і громадській роботі. А найбільше писав у газети. З того, що лишалося у його журналістському блокноті і пам'яті, творив поезію, сатиричні, та гумористичні вірші. Останні з них увійшли до цієї збірки, а до того були веселі книги про «живу природу», що називалися «Заяче щастя» та «Баран за базарі». Всього ж за чверть віку автор натворив і видав більше 20 ліричних, пісенних та гумористичних книг.

Учасники

Art-Vertep