Стефан Таранушенко

Мистецтвознавець (зокрема знавець укр. архітектури) і музейник родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 — 29 проф. Харківського Художнього Інституту. Один із перших науковців в Україні отримав науковий ступінь доктора мистецтвознавства і звання професора. 1934 заарештований і засуджений на п'ять років, позбавлений звання й наукового ступеня. З 1939 працював у музеях Курська, пізніше в Астрахані. Дозвіл повернутися в Україну отримав лише 1953 року. Працював в Інституті історії, теорії та перспективних проблем рад. архітектури. Реабілітований 1958 року. Аби відновити незаслужено втрачені ступінь і звання вченому необхідно було звернутися з проханням до Вищої атестаційної комісії СРСР, що він відмовився робити зі словами:«Вони відібрали в мене звання незаконно — нехай вони мені його повернуть. Але просити я їх не буду».

Помер у Києві.

Таранушенко досліджував нар. будівництво (зокрема на Харківщині), дерев'яні храми, кам'яну архітектуру, нар. прикладне мистецтво, творчість окремих митців.

Учасники

nady