Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Статті Інформація

Автори / Дарина Важинська / Пое

***
Тонко і гостро
загойдались трави
в залізній хатинці
у рідині

відкручу
вдихну
ковтну
вивільню -

гойдайтесь тепер
у мені!
30.11.09

***
із мого тіла тягнуться струни
струмені стрімко стікають струмками
червінню вишиті, сріблом облиті,
глухо гудуть, прочиняючи браму.

ніби заплутані вовняні нитки
шорстко звивають, шепочуть, лоскочуть,
спершу затиснуть - тоді відпускають,
котять, закручують, всяко морочать

бовтають голову довгими пальцями
місяцем вроджені, тижнем обмежені,
наче букети пахучої сальвії,
гострими голками густо мережані.
23.09.09

***

Вдень, коли сонце підтягається до зеніту,
то висипає на землю останнє пшоно променів.
Запахи стають щільними й гострими,
вони сухо ширяться повітрям,
витікаючи звідусіль, немов пісок.
Вітер жбурляє запахи
від залізниці до річки
від чоловіків до жінок
від дерев - до бродячих псів.

Мої ранки пахнуть сиром і чорним хлібом,
вечори - мадерою та землею,
а дні вже давно належать вітру.
10.09.09

 
 

Додав Nusya 16 березня 2010

Про автора

Народилася в серпневому Дніпропетровську. Студентка, поетка. За дитинства ходила до безлічі гуртків, де нічого так і не навчилася. Не гребую прозою, але все-таки пишу вірші, пробую перекладати поляків.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска