Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Статті Інформація

Автори / Дарина Важинська / За двадцять рік

інструкція: читати від найновішого до найстарішого - згори вниз, за почуттями - знизу догори

**

тихо-ти хо
тшшш - шумує
мо-ло-ко
туману
мливо
пливом
колисає

раптом - бах!
повітря струмінь
туго дмухне
гримне
блисне
крапне небо
прагне небо
хмари
бгати човниково
воду
сипати травнево

веснаїв

Свіжі київські балкони,
Очі сині, тремкість літер,
Пальці теплі та солоні -
Все голубить весновітер.

Такі ж юні ми з тобою
Знов побачилися двоє
І одразу десь ділося
Марево це - зимоосінь

Вітер нам принесе літо
І балкони знову будуть
Слати сонячні привіти
Юним синьооким людям.

**

Вірші припиняють життя на папері,
переселяються з вуст у вуста,
передаються статевим шляхом,
впадають у вічі.

Вірші переселяються в речі,
щоб їх частіше вживали,
частіше торкались,
увічнювали
чи викидали.

Вірші бажають спуститися з неба,
стати як хліб чи вода, а чи ганджа.
вони хочуть у побут,
так прагнуть і пнуться -
Чи вдасться?

Бабина осінь

Бабине літо упало в морози.
Бігало босе, аж раптом - зима.
Шалики, шапки, шкарпеточки носить,
ввечері спрагло ковтає наркози,
злизує сльози - і ночі нема.

Ранком воно заплітатиме коси,
вистромить носа, захоче тепла.
Кав і чаїв у горнятках попросить,
в зимній воді перемиє весь посуд
і спатиме далі - аж поки весна.

**

само-запевнення
само-заповнення
само-зварйованість
само-відновлення
само-віднайдення
само-потреба
само-кохання -
все саме для тебе.

=?

І коли, здавалося, все вже минуло,
варто почути, як хтось каже
«Jestem Tw?j, dziewczynko»
або навіть «Ja ja, Ich liebe dich»,
щоби збагнути, що нічого
й не збиралося минати.

Відстань має властивість
зменшуватися з часом.
Колись вона зникне остаточно.

**

колись, щоб вгамувати дамські сльози,
досить було мати пляшку шампану й бути гусаром.
елеґансько подати келих - і можна іти в нумера.
дама щаслива, гусар задоволений.

а чи здатен хтось тепер, у вік цифрових технологій,
так швидко, легко і невимушено заспокоїти даму?
певно, що ні - гусарів більше немає,
та й дами п`ють горілку. з горла.

**

Першим серпнем
липовим липнем
долонею ржавою
розмазуєш сльози
обличчям.
Захлипаєш літом
сльозами солоними
вилитим шитим
туманним мороком
осені спраглої.
Поглине тебе.

**

а насправді нічого й не було.
насправді це було вигадкою
наших запалених пізнім літом мізків
наших розпалених чужим ліжком тіл
наших сплетених рук і покусаних губ.
дарую. пий.
чую. будь.

фарби

стрибай, стрибай у чорне
ти вся в білому
воно буде гарно контрастувати.
вимазуйся в зелене
пий червоне
купайся в голубому.
намалюй на собі квіти
яблука і коней
і можливо тоді
я тебе полюблю.

**

Смуги на лівій нозі – смуги на правій руці
Чотири на чотири, як бійці а чи шахісти.

Пелехатий птах у картатому вбранні
сідає на сусідню гілку
і дивиться вишневим оком,
дивиться – співає.
ти крокуєш сходинками,
ти ідеш парапетом,
пірнаєш ув оркестрову яму
і наче ведеш очима за собою.
я слухняно йду – хвилину, день, рік,
я слідую твоїй очеретяній дудці,
не гублюсь лише через твоє вбрання з клаптиків –
білий-чорний, білий-чорний, білий-чорний.
Сірий.

**

Злива
Істерично лясне по щоках
Заллє сльозами волосся
Замацає вбрання
А потім огорне
І притисне
До себе

 
 

Додав Nusya 04 травня 2009

Про автора

Народилася в серпневому Дніпропетровську. Студентка, поетка. За дитинства ходила до безлічі гуртків, де нічого так і не навчилася. Не гребую прозою, але все-таки пишу вірші, пробую перекладати поляків.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска