Автори / Мандри / Самурай Фома
Узимку 1990–го Фома (Сергій Фоменко) вивів на сцену Київського фестивалю «Йолки–Палки», організованого популярною музичною сторінкою «Фонограф» газети «Молода гвардія», свій перший склад «День помирає рано». Запам’ятався Фома меланхолійно–сумними піснями і якимись нетутешніми, самозаглибленими образами. Пізніше, коли ми познайомилися, я довідався, що у нього в житті тоді був дуже важкий період і він фактично сповідався через пісні й шукав підтримки. До появи через сім років групи «Мандри» Фома мав сольний проект, грав у групі «ЯРН» і з Іваном Москаленком (він же — діджей Дербастлер) записав три спільні альбоми.
— Нещодавно Іван переслав мені ці альбоми по інтернету, я уважно їх послухав і навіть вибрав сім композицій, які сьогодні можна зіграти по–новому, і звучатимуть вони актуально.
— До речі, Іван не так давно створив дивовижний колектив «Мама–діаспора», де грає на трубі Євген Дідик із «Гайдамаків».
— Восени 2001–го Фома, як дитина, радів появі CD–збірки Rock Ukrainien, виданої Virgin France — французькою філією всесвітньо відомого лейблу Virgin. Там були записи «ВВ», «Океану Ельзи», «Мертвого Півня», «Плачу Єремії» та «Мандрів». Збірку було видано зусиллями наших незалежних продюсерів Оксани і Вадима Мельничуків. Тоді ж, 2001–го, відбувся перший концертний тур містами Республіки Польща, організованого головою Спілки українців Польщі паном Петром Тимою.
— Мене здивувало, що багато наших польських фанів прибігали до мене по автограф із власноруч зробленими і розмальованими дисками з піснями «Мандрів». Ми їх тоді обмінювали на справжні, легальні альбоми, які привезли з України. Тепер маю дуже оригінальну колекцію «хенд–мейд–дисків» із Польщі. З Петром Тимою ми співпрацювали також із нагоди нашої участі в рамках Міжнародного фестивалю української культури в Сопоті.
— Восени того ж 2001–го «Мандри» стали учасниками фестивалю «Україна» у столиці Великобританії, який організував українець із Лондона Андрій Жовнірук.
— Таких запрошень до Лондона було кілька. У різні роки ми їздили разом, інколи — я сам. Щоразу намагався затриматися там, аби повніше ввібрати в себе неповторний вселенський аромат музичного Лондона, де дійсно збиралися представники різних музичних культур із цілого світу.
— 2007–го на запрошення громадської молодіжної організації «Не будь байдужим» «Мандри» беруть участь у культурно–просвітницьких акціях у маленьких містечках разом із «Тартаком», «Флайзою», «Мотор’ролою» та «Гайдамаками». Мета — пропаганда культурних цінностей і української мови серед молоді.
— Мені ті акціїї дуже сподобалися через наявність інтерактивного спілкування з аудиторією. У Полтаві наприкінці концерту хтось запропонував нам виконати Гімн України. На сцені тоді були «Флайза», Олександр Ярмола з «Гайдамаків», Сашко Положинський з «Тартака», Сергій Присяжний з «Мотор’роли». Ми говоримо: «Добре, заспіваємо Гімн, якщо ви всі нас підтримаєте. І почали співати. За пару хвилин 9 тисяч молоді вже співали з нами, а потім підбігали, щоб уточнити ті чи інші місця Гімну.
— 2007–го Фома також опікувався серйозним проектом, мета якого — консолідація національної еліти. Це мав бути форум представників усіх прошарків суспільства — журналістів, бізнесменів, людей мистецтва, який міг би реально створювати пакети пропозицій до уряду, лобіювати їх у парламенті, апелювати до міжнародних організацій.
— Реальна загроза, яку маємо, — це те, що українство програло інформаційну війну з «совдепією». Чому в Україні, коли вмикаєш радіо, неможливо почути українську пісню? Чому в будь–якій державі ти чуєш музику цієї країни, а в Україні чуєш музику її сусідки? Ми мусимо бути достатньо агресивними в лобіюванні наших ідей, мені не подобається загальна загальмованість, інертність. Потрібні реальні дії і суспільний резонанс.
— За найбільшим своїм захопленням, власне музикою, Фома роками приховував жагучий потяг до малювання. Разом зі своїми картинами–героями Фома зіграв роль художника у фільмі молодого режисера Сергія Наталушка «Спокуса». Те, що робить Фома–художник, мистецтвознавці називають «урбаністичний наїв».
— Те, що маємо зараз у культурі, це жорсткий постколоніальний синдром, коли інтуїтивно відчуваєш, що країну захоплено інтервентом із північного сходу. І сили не рівні, тому що тут діє ціла армія менеджерів із великими грошима, новітніми технологіями та імперськими амбіціями. Усім цим шоу–бізнесом керують сили зла, які затягнули своїм павутинням і багном мізки й уяву споживача. Головна зброя інтервентів — високі технології, велике «бабло» і цей диявольський телевізор,який, ясна річ, зомбує «електорат». У світі є багато різних телевізій, що не обдурюють, а розвивають глядача. У нас відбувається справжня експансія поп–фаст–фуду, зробленого «лівою ногою». Раніше я думав, що з цим треба боротися, тепер прагну просто вийти за межі цього «зачарованого кола» і бути самим собою. Яскравий приклад тому — Євген Гудзь — лідер групи «Гоголь Борделло», світова зірка, чия команда входить до десятки найрейтинговіших колективів планети. А це тому, що свій месидж він видав не в Києві, де колись мешкав, а у вільному світі. Наш світ поки що — це світ омани. Інший приклад — «Гайдамаки», які нині є нормальними міжнародними зірками. Я переконаний: історію і культуру творять окремі самураї. Такими у нас можу назвати Андрія Середу — лідера «Кому вниз», головного «вевешника» Олега Скрипку, фронтмена «Мертвого півня» Михайла Барбару і тих, що покинули цей світ — Сергія Кузьмінського, лідера «Братів Гадюкіних», і Василя Гонтарського, співака групи «Вася Клаб». Власне, усі ми самураї, тому що належимо до певного клану людей, які роблять свою справу за принципом: роби те, що маєш робити, і нехай буде, що має бути. Те, що країна слухає різне лайно, — не наша проблема. Однак точно знаю — річка завжди тече до моря, навіть коли її намагаються заховати у якийсь резервуар.
— Наприкінці вересня 2009–го «Мандри» презентували новий кліп на програмну піс¬ню «Світ» і зіграли ексклюзивний концерт із матеріалом з нового однойменного альбому.
— Уже два роки працюємо над альбомом. На студії працюємо у ті рідкісні моменти, коли трапляються довгі паузи в гастрольному графіку. Ми уважно слідкуємо за реакцією публіки на нові речі, не забуваючи про старі хіти. Час від часу ми видаємо диски–сингли з одним–двома треками майбутнього «Світу». Вийшли «Новорічна», «Світ», «Будемо разом».
— «Мандри» у попередні роки видали альбоми, які нині є раритетами — «Романсеро про ніжну королеву», «Легенда про Іванка та Одарку», «Дорога», концертний диск «Мандри у Країні Мрій». Відомо, що «Світ» буде максимально дорослою роботою, ще й насичена електронними експериментами акордеоніста групи Леоніда Бєлєя.
— Цікаво, що назви пісень там будуть дуже короткими — «Світ», «Ніч», «Сонце», «Проміння», «Три пляшки пива» — усі звучатимуть стільки ж, як під час створення. Паралельно ми записали кілька патріотичних пісень, що ввійдуть уже до іншого альбому, — «День переходить у ніч», «Дума про Кармалюка». Щодо клімату, або аури альбому «Світ», — це буде суміш рок–мейнстриму, реггей та балад меланхолійно–філософського штибу. Ми повністю відмовилися від будь–якого загравання з іншими стилями, водночас зосередилися на винахідливому аранжуванні «з родзинками» від Льоні Бєлєя, і все це разом являтиме нове обличчя «Мандрів». Нині ми знаходимося на шляху створення незалежного внутрішнього простору, який нагадує жовто–блакитний підводний човен із надсучасними комунікаціями і технологіями. Робимо це для ознайомлення світу з нашими внутрішніми історіями. От був у нас на концерті один дідок із Британії — діджей Скретч, який у молодості грав у знаменитих групах CLASH, POGUES. Йому подобається український драйв — він повернеться додому і крутитиме там на радіо українську музику...
Групу «Мандри» покинув її багаторічний учасник Салман Салманов — він навчається і мешкає нині на Кіпрі. Натомість наш чоловічий склад прикрасила Інна Прокопчук — солістка відомої формації «ДримбаДаДзига». Вона реально круто співає, гарна дівчина, і концерти за її участю ідуть із шаленим драйвом. Інна додала нам неповторного шарму, стала «перлиною» «Мандрів».
— Останнім часом багато говорять про нову іпостась Фоми як лідера такого собі угруповання, що виконує фолк–панк–шансон і має стати криголамом на західному напрямку для основного складу.
— Поки що наш фолк–панк–шансон являє собою партизанський міні–загін із трьох людей. Це акордеоніст–віртуоз Данило Денисов, звукорежисер «Мандрів» Андрій Обод та я. Данило грає на інструменті, який є акордеоном і ще багато чим — справжнє диво сучасної техніки! Це панк–тріо вже мало чималий успіх — у Києві під час сольного концерту в клубі «Докер АБС», на фестивалі у Фінляндії та в Берліні під час виступу на кінофестивалі Берлінале. Нині маємо запрошення з Великобританії, Ісландії та Німеччини і передбачаємо певний «флеш–бек», власне, для «Мандрів»
Олександр Євтушенко, «Україна Молода»
Додав Art-Vertep 09 квітня 2010
Про автора
Склад гурту лід-вокаліст Сергій Фоменко (Фома) акордеоніст Леонід Белєй ударник Андрій Занько гітарист Сергій «Чиж» Чегодаєв перкусіоніст Салман Салманов Мандри — український музичний гурт, який виник у 1997-у роц
