Автори / Нумер482 / НУМЕР482: Знак музичної якості (Інтерв’ю з солістом гурту Віталієм Кириченком)

Наступного року гурту «НУМЕР482» виповниться вже 10 років, але й досі про них в Україні знає лише молода цільова авдиторія — меломани, які цікавляться українським мейнстрімом, котрим небайдуже, як і в який бік він розвиватиметься. Певний час «Нумерів» навіть порівнювали з «Океаном Ельзи» і не сприймали серйозно, та з часом музиканти зуміли знайти свою стилістику і звучання, яке відрізняє їх від багатьох українських колег. Наприкінці минулого року музиканти видали другий свій альбом, який вважають за краще називати дебютным, бо група тут, мовляв, є такою, якою уявляється самим музикантам. До того ж, він отримав однойменну назву: «НУМЕР482». Про новий альбом та різноманітні чинники творчості ми спілкуємося із запальним та непосидючим солістом Віталіком Кириченком.

— Розкажи коротко історію створення групи, коли і як ти до неї потрапив.

— Я саме на днях думав про це. Мені здається, це був кінець ’98 року. На той момент я півтора року як перестав працювати музикантом. До цього працював у групі «Містер Гольф» — це був такий проект із професійними музикантами, зі спонсорами. У нас була своя програма… але зараз це вже не так важливо. Пізніше пролунав дзвінок — телефонували хлопці, запрошували на пробну репетицію. Я обіцяв подумати, почав радитись із друзями, тому що на той момент уже не хотів займатися музикою. Але друзі і особливо дружина Олена порадили спробувати. Я прийшов, хлопці мені заграли, дали свої записи на касеті, і коли я поставив запис Олені (там була така рокова композиція), вона перепитала: «Це і є ті хлопці, котрі тебе запрошують? Іди! Це дуже круто». Так от все і почалось…

— Назву вже разом підбирали?

— Ми зіграли один концерт взагалі без назви. За декілька місяців щось напрацювали, якісь тексти вже були. Потім стали шукати назву. Я прийшов на чергову репетицію і оголосив, що придумав слово «нумер». А Вова, наш гітарист, котрий у цей самий момент пив мінеральну воду, відповів: «482». Це ж знак якості українських товарів! Крім того, це співпало з кодом міста Одеса, з якого ми родом. А потім ми вийшли на вулицю і помітили, що номер мого автомобіля теж складався з цифр «482». Це був знак згори!

— Звичайно ж, ви підтримуєте вітчизняного виробника…

— І вітчизняний виробник підтримує нас (сміється).

— Ви вважаєте себе одеською групою?

— Ми вважаємо себе українською групою.

— Це зрозуміло. Але хіба в вас не присутній особливий одеський дух?

— Ми любимо Одессу, бо там живуть наші батьки, рідні, друзі. З цим містом нас дуже багато чого поєднує. Все, що закладене з дитинства, юності — воно ж нікуди не подінеться. Це місто, що завжди з нами. О, як сказав! Що ж стосується творчості, то вона однозначно виходить за одеські рамки. І взагалі це якось дивно причисляти стилі до конкретного міста: Одеса — це таке, а Вінниця — інше. Зараз світ настільки широкий! Людина в селі може сидіти в Інтернеті і слухати таку музику, котру навіть у Києві не слухають. В той час як яка-небудь столична намарафечена фіфочка слухає «ВІА Гру» в своєму крутому авто.

— Ну, «ВІА Гра» — це ще не найостанніший варіант… Назви музичні колективи, котрі ти вважаєш зразковими особисто для себе, для групи.

— Їх багато, я їх називаю вчителями. Багато з’являється нових виконавців, але все ж є вчителі, котрі з дитинства були зразком. Для меня в першу чергу з рок-н-ролльних команд — це Led Zeppelin, Джимі Хендрікс, Uriah Heep, Rolling Stones, The Doors — це ті особистості, які на мене сильно вплинули. Коли в Україну приїздив Роберт Плант, я його знайшов, потис йому руку і сказав: «Ви — мій учитель по вокалу». Він посміхнувся і поставив мені автограф на концертному квиточку. Просто колись я ходив вулицями і намагався співати, як Роберт Плант, у мене постійно в голові крутились якісь його мелодії.

— А записувати пісні англійською не збираєтесь?

— Ми співаємо інколи. Але ти ж прекрасно знаєш, що спочатку треба чогось досягти у себе на батьківщині. Я вважаю, що в Україні великий ринок. Він з року в рік росте, розширюється. Певний час на нас впливали Red Hot Chilly Peppers. Та й зараз впливають, але вони надто яскраві — мені здається, що на весь світ одних таких достатньо. Якщо взяти Led Zeppelin, то від них почали розвиватись течії в бік глему: глем-рок, арт-рок та ін. А якщо взяти RHCP, то це, в принципі, тупікова гілка, адже вони неповторні. Також U2. Можна, звісно, вчитися в них робити шоу, працювати так само якісно, вчитися партіям, побудові композицій. Вчитися можна у багатьох, але якщо ти будеш грати таку ж музику, то це однозначно буде наслідуванням. Тому зараз ми намагаємося шукати себе, виключно своє звучання, і це одразу помітно на нашому другому альбому. Перше, що мене позитивно вразило, — те, що тут ми знайшли свій саунд, і майже знайшли себе. Зрозуміло, що музикант постійно шукає, завжди йде вперед і не може зупинятися, примовляючи: «Ось, я буду таким». Ні! Ти весь час будеш себе шукати. Зараз в нас приблизно вийшло те, чого ми намагалися досягти…

Стосовно вчителів, то я можу вважати такими й Depeche Mode. Вони хоч і електронщики, але все ж. Чудові приклади були і в Metallica — також є чому вчитися. Але зараз з’являється дуже багато нових молодих команд — в основному англійські — ті, що мені дуже подобаються. Наприклад, такі, як Arctic Monkeys. Дуже прикольні, є з кого брати приклад. Навіть наша пісня «Любові мало» приблизно в їхньому стилі. Ще Coldplay, Keanе дуже подобаються, Audioslave — потужні, але в той же час мелодійні. Це те, що надихає.

— А якщо порівнювати ваш другий альбом із попереднім, цей вийшов досконалішим? Він цілісний, як ти вважаєш?

— Це вирішувати не мені. Якщо копатися в недоліках — це вже метушня, тому що ти це вже здійснив — залиш, зроби висновки і просувайся вперед. Просто треба самому зрозуміти, що було неправильним і зробити нове, але краще. І все-таки, як на мене, другий альбом вийшов ціліснішим за перший.

— Якщо в контексті попереднього альбому ви говорили про таке поняття, як «кавай-рок», чи залишилось воно актуальним і донині?

— Думаю, дух залишився. Тому що є пісні — наприклад, «Любові мало» — це реальна панкота. Є пісня «Краплі і скло» — це така рок-балада. Є лірична «Ти зі мною», а є жорстка «Трилер», тобто різні є пісні, але вони ж об’єднані чимось єдиним, назва чому «НУМЕР482». А ось на наш стиль одягу поняття «каваю» точно не впливає (усміхається). Ми все-таки подорослішали. Хоча щось залишається актуальним. Наприклад, є таке слово російською — «дерзость».

— Ви достатньо довго писали другий альбом…

— Просто склалося таке враження, тому що цілий рік ми нічого не робили. Тобто ми, звісно ж, робили, накопичували матеріал, але, в принципі, вийшло так, що він нам не згодився.

— Плануєте тур на підтримку альбому — як це прийнято на заході?

— Це питання до нашого директора. Звичайно, музиканти завжди хочуть працювати, але там уже як випаде. Ми просто концертуємо, коли нас запрошують.

— Ваш продюсер диктує, що вам необхідно робити?

— Ні. У нас достатньо-таки плідний тандем. Вона практично не втручається в нашу творчість, тобто ми робимо те, що вважаємо за потрібне самі.

— А група ревнує тебе до того, що тобі як фронтмену дістається більше уваги?

— Нам просто вже не 18 і навіть не 25, тому… Є якісь певні моменти, але я намагаюсь не давати приводів.

— Як спілкуєтесь зі своїми фанами?

— У нас є фан-клуб. На жаль, ми мало спілкуємося з дівчатками, але вони спілкуються між собою на форумі нашого сайту.

— Твої пісні автобіографічні?

— Вони всі про моїх друзів, про мене, про мої стосунки з коханою людиною. Я зазираю всередину себе і їх звідти «витягаю». Я дуже черства людина, тому мені іноді складно це робити. Щоби це робилося з легкістю, на мене може вплинути тільки слово «треба».

— А слово «Ні» (таку назву має нова пісня «НУМЕР482», котра на альбомі йде передостаннім треком)?

— Так, і це теж (сміється).

— У тебе добре развинута інтуїція?

— Погано розвинута в тому плані, що я не розбираюсь у людях. От на людей інтуїції у мене фактично немає. Хоча в мене добре розвинута інтуїція на стосунки. Я не дозволяю близьким людям залишати в собі щось негативне. Якщо бачу, що щось не так, завжди першим починаю розмову, розпитую, що ж не так. Саме про це моя однойменна пісня.

— А як ставляться до творчості «НУМЕР482» твої донечки?

— Їм подобається. Я моментально визначаю, коли вони співають не просто тому, що я їм ставлю. Якщо подобається, їм достатньо почути один раз, щоб почати наспівувати. У них відмінна музична пам’ять. Коли ми їдемо в машині і звучить пісня — наприклад, по радіо, то вони відразу ж починають наспівувати і я визначаю, що їм подобається, що, так би мовити, лягає на вухо.

— Куди ти їх водив останнім часом?

— На Новий рік я їх віддав діду з бабусею і вони їх водили скрізь. А я сам водив себе по Одесі.

— Під ялинкою не загадував бажання щось змінити у нашому шоу-бізнесі?

— Нічого не хотів би змінювати. Хай усе буде так, як є. Є люди, котрі увесь час намагаються щось змінити в інших людях, а є люди, котрі намагаються змінити щось у собі. Так от, я хочу бути людиною цієї другої категорії — група номер два (сміється).

— НУМЕР482.

— Так, група, що насамперед намагається змінити щось у собі або у своїй команді, в організації свого мікро-шоу-бізнесу. А те, що він розвивається — це вже зараз помітно. Ти ж бачиш, що років сім тому найпопулярнішими були російські виконавці, а зараз, навпаки, українські — найпопулярніші і найдорожчі, до речі. Я маю на увазі СНД-шний простір. Якщо в попсі, то це «ВІА Гра» і Вєрка Сердючка, а якщо в рок-н-роллі, то в Україні «Океан Ельзи» поки що не може переплюнути ніхто — на даний момент вони найдорожчі. Жодна російська група не коштує стільки, скільки наш «Океан Ельзи».

— Між іншим, вас довгий час називали «клонами ОЕ», а іноді навіть плутали тебе з Вакарчуком. Славко не передавав тобі «вітаннячка» на рахунок вашого кліпу «Серце», котрий нагадує океанівський кліп «Відчуваю»: білий фон, краватки…?

— Ти ще скажи, що ми з ним схожі тільки тому, що ми обидва чоловіки! Це просто такий британський стиль.

— «Океани» не раз змінювали склад. Від вас не так давно пішов барабанщик. Чому?

— Коли алкоголь і наркотики заважають роботі, про яку роботу може йти мова?

— Так і написати?

— Так, адже так воно і було. Розумні люди зрозуміють.

Танита, @Music

Додав Art-Vertep 31 січня 2007

Про автора

Одеський гурт НУМЕР482 існує більше п’яти років. Назва колективу походить від перших трьох цифр штрих-коду українських товарів, що виявляється символічним для творчості гурту. Музику НУМЕР482 можна легко пов’язати з поняттям поп