Автори / Гурт Сахара Сахара / Солодка пустеля на берегах Дніпра
Життя людини з матеріальної точки зору — це існування білкового тіла. Проте аспекти життя людини не такі однозначні. Однією з таких неоднозначних речей в людському житті є музика. Можна скільки завгодно говорити про те, що таке музика і яке її місце в житті суспільства. Можна говорити і про те, що для деяких людей музика — це покликання, що без неї багато хто просто не уявляє свого існування. Але є ще одна важлива риса цього мистецтва: воно може демонструвати щирість або нещирість свого творця. Творчість дніпропетровського гурту «Сахара Сахара» — якраз випадок прояву щирості у своїй музиці. Проте на одній лише демонстрації душевних якостей музику не зробиш, потрібні спеціальні навички і знання. Насичений, якісний саунд гурту не дає приводів сумніватися у професійності його учасників. Їх запрошують на фестивалі «ГогольFest» і «Соседний мир». Про них кажуть: «поп-музика з людським обличчям».
Хто ж є обличчями цієї музики? «Сахара Сахара» — це: Валентина Левченко (вокал), Роман Гречка (бас-гітара), Костянтин Єретик (барабани), Ілля Гомола (клавішні) та Антон(темброімітація наступних звуків: «чктк-чктк-чктк», «фійу-фійу-фійу» і т.п.).
Про музику, про своє життя в музиці і про плани колективу розповідає вокалістка гурту.
— Як утворився ваш колектив?
— Музична тусовка Дніпропетровська — це досить вузьке коло людей, тож ми один одного знали. Крім того, був досить відомий у свій час гурт «САХР», в якому наші теперішні басист і барабанщик грали інструментальний пост-рок. Мені він дуже подобався, і я вже тоді хотіла співробітничати з хлопцями. Ну а я користувалася у всесвітній павутині ніком «Сахар». Згодом я до них приєдналася, тобто до «САХРа» приєднався Сахар. Так і вийшла «Сахара Сахара».
— Як тобі вдається суміщати музичну діяльність з роботою?
— Ну а як у більшості людей поєднуються якісь устремління з роботою? Робота дає можливість заробляти. Якби у представників нашого колективу була можливість заробляти музикою, то ми б і займалися однією музикою. Але в основному ми всі працюємо.
— Як пишеться музика у вашому гурті?
— Основний композитор — це наш басист. Він приносить басові рифи, басову партію, під ці рифи я пишу вокальну партію. А потім вже підключаються барабани і клавіші.
— Значить, коли є музика, з’являються і якісь тексти?
— Так, і не якісь, а хороші тексти!
— Хто їх пише?
— Якісь пишу я сама, але частіше мені допомагають наші хлопці. Тексти у нас теж являють собою продукт колективної творчості.
— Чи треба шукати у творчості щось відмінне від інших? Або головне передати емоцію, настрій?
— Коли «Сахару» порівнюють з іншими гуртами, то подібність у першу чергу шукають у тому, що пов’язано з жіночим вокалом. З ким тільки мене не порівнювали: і з Земфірою, і з багатьма відомими руковими виконавцями. Але я до цього ставлюся спокійно.
— А скільки часу в день повинен витрачати вокаліст на музику?
— Потрібно займатися як мінімум годину — півтори. Це якщо говорити про вокальну техніку. Крім того, є речі, про які потрібно постійно пам’ятати: треба стежити за температурою чаю та інших напоїв, займатися дихальною гімнастикою 15 — 20 хвилин на день. Вправи для дикції теж потрібно робити протягом не менше 15 хвилин у день. Зв’яґзки — взагалі складний інструмент, це вам не гітара і не бас. Коли болять руки, на гітарі грати ще можна, але коли болять зв’язки, співати дуже важко.
— Для того щоб створювати пісні, треба слухати багато музики, або це може перешкодити творчому процесу?
— Тут немає якогось універсального рецепту. У всіх людей своя система дій. Якщо говорити про мене, то я в дитинстві слухала багато класики і багато чорношкірих виконавців. Дуже важлива для мене творчість Ели Фітцджеральд; напевно, і зараз мій улюблений джаз — це старий класичний джаз.
— Ви граєте музику, яку можна назвати популярною. Чи є в такій музиці місце метафізичному моменту? Які критерії творчого процесу у вашої музики?
— Тут можна сказати, що ми робимо музику тому, що вона нам самим потрібна. Я — керівник Дніпропетровського філіалу міжнародної компанії. І я знаходжу в собі сили ходити після цієї вимотуючої роботи на не менше вимотуючі репетиції. Я цей вибір роблю щодня. Коли я співаю, то знаходжуся в якомусь унікальному просторі і одержую від цього задоволення. Ось і вся метафізика.
— У вашій музиці є помітним романтизм.
— Так, мені здається, що ми дуже романтичні.
— Але при романтизмі втрачається якийсь критичний підхід. Я хочу сказати, у справжнього мистецтва начебто мають бути якісь протилежності, ліризм має бути обов’язково поєднаний з гумором. Іншими словами, романтизм обідняє чуттєву палітру?
— Наша музика дуже «переживательная». Вона дівоча, емоційна. Але попри романтичний імпульс в ній дуже складні партії. А ще одного такого, як наш бас-гітарист, напевно, взагалі немає. Щоб на світ з’явилася людина, яка так грає, повинен був скластися цілий комплекс чинників. Десять років Роман присвятив тому, щоб грати так одну ноту на басу. У нього розтяжки пальців неймовірні.
— Багато музикантів вважають, що музика повинна бути складною. А що ти вважаєш в музиці найголовнішим?
— Ми ж люди дорослі. Наші хлопці проходили різні етапи. У них були періоди, коли вони були певні, що музика повинна бути технічно складною. Зараз у нас пісні дуже прості, дуже прямі. Як мені здається, в музиці головне — це її здатність викликати певну емоцію. Я бачила на концертах у людей сльози на очах і як вони руками махають разом зі мною. Коли от так передаються якісь емоції — це, я вважаю, і є найголовніше. Коли ми створюємо свою музику, то буває, що ми нічого не говоримо, а лише переглядаємося, — і я розумію, що хлопці перебувають в тому самому стані, що і я. В моєму житті, напевно, немає нічого кращого.
Олексій Овчаренко, «Експедиція ХХІ»
Додав Art-Vertep 18 травня 2010
Про автора
сахара сахара - группа днепропетровских музыкантов. окончательное формирование состава произошло в 2009. До этого участники коллектива экспериментировали с составом, песенными формами, способом подачи и набором инструментов.
