Учасники

Автори / LЮК / «Кого ми вважаємо п'яним, європейці вважають мертвим» - короткий щоденник європейського туру LЮК

Харківський гурт LЮК повернувся з європейського туру. 12 червня розпочали з Києва. Завершили 27 червня у Львові. Поміж тим побували в Польщі, Німеччині та виступити на двох чеських фестивалях. За два тижні до туру придбали мікроавтобус Volkswagen. Ним і мандрували. За кермом був звукорежисер Володимир Сухов.

LЮК з'явився 1999-го. Випустили чотири альбоми. Останній, «Мамина Юность», вийшов торік навесні. У складі гурту вокалістка Ольга Герасимова, клавішник Олег Сердюк, гітарист Валентин Панюта, басист Сергій Бельмас та барабанщик Олександр Кратинов. Співають українською, російською та французькою. Деякі тексти написав харківський поет Сергій Жадан. Планують заспівати англійською. Переклали нею десять своїх пісень.

15 червня, ніч, україно-польський кордон

Коли перетинали кордон, готувалися до найгіршого. За GPS вирахували, що попереду 2-кілометрова черга машин. За таких умов добиралися б до митниці 9 годин. У спільну чергу не ставали. Поїхали вільною смугою. Із прикордонниками спілкувався Вова. Одразу заявив їм, що ми їдемо до Чехії з важливою культурною місією - представлятимемо Україну на фестивалях, і швидкий перетин кордону - справа державного значення. Для переконливості розмахував контрактами з фестивалями у Брно й Празі. Вони мали відбутися аж за два тижні, але митники цього не помітили. Сильне враження на них справила фраза «Ми від держави, їдемо!»

16-17 червня. Варшава, клуби praCoVnia та Wetlina Club

До Польщі приїхали вчетверте. Оселилися в невеличкому котеджі. Господарі - Маґда та Якуб - були ввечері на концерті й казали, що знають більшість наших пісень. На першому виступі був аншлаг. Етнічний склад публіки - поляки, українці та білоруси. Але стикнулися з проблемою місцевих клубів. Там не заведено танцювати під час виступу. Глядачі стримані, сидять на стільцях. Але вже після нашої першої пісні підвелися.

18 червня. Познань. Klub u Bazyla

Познань - побратим Харкова, студентське місто. Таку назву отримало через слово «познавать». Нас запросили студенти, які вивчають українську філологію в місцевому університеті. У клубі, де виступали, зазвичай грають хардкор. Там була велика сцена і міцний апарат. Прийшло небагато людей. Проте запросили зіграти наступного року. Годували нас в одному з двох на всю Польщу українському ресторані «Червона калина». Їли пристойний борщ та салат олів'є. Музикант, який там грав, виконував чомусь не українські пісні, а радянську естраду, хіти Пугачової.

19-23 червня. Берлін, клуб Stellas Hangar 49

До Німеччини прибилися вперше. У Берлін заїжджали з боку районів, де живуть турки й араби. Дуже брудно. Здавалося, що в'їжджаємо в якесь українське місто. Ближче до центру це враження зникло.

Концерт відіграли першого ж дня. Клуб розташований у доках, на мосту. З вікон видно річку. Зазвичай тут виступають російські гурти, тож і приходить здебільшого російська діаспора.

Клуби в Берліні вишикувалися вздовж берегу річки Шпреє. Там тобі й концерт, і пляж, і футбол. Раз на тиждень до закладів пускають безкоштовно. Ми сходили послухати берлінський панк-рок-гурт Bonaparte. Біля входу зібралася довга черга. Здивувало, що ніхто не штовхався, не поспішав уперед, хоча легко можна було це зробити.

Місто мультикультурне. Берлінці - дуже прості, відкриті, усміхнені. Відчувають соціальну захищеність, тому живуть розслаблено, у своє задоволення. Літні німці вдягаються по-молодіжному: різнокольорові футболки з принтами, кросівки, кепки. Пенсіонери можуть дозволити собі сидіти з ранку до вечора у кафешці, попивати вино, чай і теревенити.

За атмосферою Берлін подібний на Амстердам або Пітер, тільки без туристів. Нагадує велику квартиру в той час, коли поїхали батьки. Місто насамперед строкатої молоді, яка тиняється вулицями.

За день до нашого приїзду тут завершився гей-парад. Бачили літніх чоловіків у спідницях. Навіть мер Берліна - гей.

Маріхуану можна курити на вулицях. До неї не ставляться, як до наркотику. А от наркоман, який колеться, може зробити це в офіційному пункті. Там безкоштовно видають «дози».

Мешкали в Сергія Жадана. Він приїхав до Берліна писати новий роман. Живе у старезному чотириповерховому будинку зі спіральними дерев'яними сходами та високою стелею.

Двічі ходили дивитися футбол. На березі ставлять великі екрани, це називається public view. Можна прийти й безкоштовно переглянути матч, сидячи у шезлонгу. Вболівають емоційно, але ніхто не напивається, не плює лушпайками від насіння на підлогу.

Дуже миле місто. Легко могли б залишитися там жити.

25 червня. Прага. United Islands

Чехи не люблять російськомовних. Коли звертаєшся до них російською, роблять вигляд, наче не розуміють. Тому розмовляли українською або англійською.

Напередодні фестивалю отримали розклад дня: коли по нас заїдуть до готелю, коли погодують, коли вийдемо на сцену. Цей розклад виконувався хвилина в хвилину. Після виступу спонсори повели нас до ресторану. Засиділися там. Коли вийшли на вулицю, виявилося, на нас чекають двоє водіїв. Нам вони були непотрібні, бо ми пересувалися у своєму мікроавтобусі. Але ті чітко виконували умови контракту.

26 червня. Брно. Babylonfest

Виступало багато гуртів. Усе нагадувало величезний пікнік. На сцені концерт, а біля неї народ лежить, відпочиває, розмовляє. П'яних не було. Той, кого вважаємо п'яним ми, європейці вважають мертвим»

Після виступу підійшли якісь фанати, напідпитку. Казали, що LЮК - найкращий з усіх гуртів, які грали. Брали автографи, фотографувалися з нами. Але залишили суперечливе враження, бо намагалися погладити Олю, обійняти за талію.

27 червня. Львів, клуб Лівий Берег

На кордоні відчули, що повертаємося. Як в'їжджали до Європи, ніхто не вимагав жодних декларацій на музичні інструменти. Прикордонники бачили, що вони сучасні й не становлять особливої цінності. Українських же насилу переконали, що наші гітари й барабани не такі коштовні, як вони думають.

Українці вважають Львів європейським містом. Повернувшись із Європи, розумієш- це жахливе місто зі старими обшарпаними будинками, завішеними рекламою.

Те, що ти знову на батьківщині, відчувається за «вбитими» дорогами й непривітними людьми.

Записала Ганна ГАРІЄНЧИК, Газета по-українськи

Додав Art-Vertep 24 липня 2010

Про автора

«LЮК» м. Харків Офіційний сайт: www.luk.com.ua LЮК відкрився навесні 1999 р. Група LЮК - це союз справжніх ентузіастів, заснований на широкій музичній обізнаності його творців. Рідне місто учасників групи&nd

Автори пов'язані с новиною

Сергій Жадан