Автори / Кіно / Мудаки зняли «Труси», або Відродження українського кінематографа
Знаєте, яке в мене хобі? Ходити з Мусею в кіно! Особливо ми з нею полюбляємо дивитися щось новеньке та оригінальне. Нещодавно, наприклад, прогулювалися неподалік кінотеатру «Київ» і запримітили доволі неординарний напис на афіші - «Мудаки. Арабески». Зрозуміло, що ми такого кіно не могли пропустити!
На другому поверсі кінотеатру на нас чекали сємки, пиво «Десант» і купа народу у спортивних штанях та капцях. Як згодом виявилося, ті люди були режисерами й акторами короткометражок «Мудаки. Арабески». Лише один із виконавців ролей, Кирило Бін, прийшов на пресуху в оксамитовому піджаку та випрасуваних брюках. Кирило пояснив свій взірцевий вигляд тим, що він зіграв роль у короткометражці «Кончена», тому і прийшов, як кончений, у костюмі.
Ми з Мусею намагалися не виділятися серед присутніх: жували сємки і слухали, що розповідають про українські короткометражки. Такий проект став першим в Україні. Його продюсери Денис Іванов і Володимир Тихий повідомили, що стрічки знято абсолютно безкоштовно. Єдине, що їм допомагало, це натхнення та бажання. Головна ідея такого кіно - висвітлення теми, а не використання новітніх технологій.
У цикл «Мудаки. Арабески» входять 14 короткометражок. Назви досить оригінальні, у деяких, ми б сказали, навіть кричущі: «Та це ж гімно!», «Таксі?!», «Тупик», «Останній лист», «П'ятниця», «Рано-вранці (рекреації)», «Українська література: посібник для мудаків», «Глухота», «Мій друг Сєрьога», МMS, «Бабуся», «Труси», «Кончена», «Свєта».
Під час презентації нас із Мусиндою найбільш зацікавили короткометражки «Кончена» і «Труси». Саме про них дуже багато розповідав Денис Іванов. Як не дивно, стрічки з такими назвами відзняли жінки: Жанна Довгич та Аксінія Куріна. Фраза «Жанна зняла «Труси» звучить доволі неоднозначно. Але режисерки ні в якому разі не цураються своєї творчості. Куріна взагалі сказала, що намагалася позбавити українське кіно цнотливості. Проте, ми так і не зрозуміли, яким чином вона це збиралася робити. А найцікавіше - чим?
Досхочу налускавшись улюблених сємок, усі відправилися в залу на перегляд «мудацького кіна». До речі, на прем'єру завітали Лідія Таран із Юлією Жмакіною (обидві стояли у черзі за чимось смачненьким), Антін Мухарський (позував на камери фоторепортерів, легко входячи у роль мудака), Андрій Халпахчі (постійно оточений журналістами), а також балерини з дитячого музикального театру (дівчат запросили для «розряду атмосфери»).
Сівши у залі кінотеатру (хто у зручні крісла, хто на приставні стільці, а деякі й на підлогу), усі завмерли в очікуванні крейзового українського кіно. Режисери вийшли ще раз представити свою творчість, але після слів одного з них: «Давайте краще вже подивимось!», світло відразу згасло. Уважно подивившись інтро до стрічок, ми з Муською приготувалися до найцікавішого. На екрані з'явилася назва першої короткометражки - «Та це ж гімно!». Відверто кажучи, такий багатообіцяючий хедлайн... Але саме на цьому моменті апаратура заглючила, й екран вимкнувся. Як то кажуть: «Кина не будет, электричество кончилось». Але, врешті-решт, хвилин так через десять перегляд короткометражок розпочався.
Протягом сеансу у залі було чутно охи й ахи, сміх та вигуки «Мудаки, блін!», але я думаю, що жоден із глядачів не залишився байдужим до міні-кінострічок. Правильно сказала бабуся в інтро: «Можете бути обуреними, можете бути задоволеними, але жоден із вас не залишиться байдужим».
Що б не казали, проте наші, можливо, й мудаки, все ж таки попрацювали на славу!
Муся навіть кричалку придумала:
Наші хлопці молодці,
молодці - кіномитці!
І дівчата - не фуфло,
Відтворили нам кіно!
Дуся
Додав ceny bab 25 вересня 2010
