Автори / ДримбаДаДзига / Етно-прорив
Недавно молодая украинская фолк-рок группа «ДримбаДаДзига» покорила свой первый долгожданный Эверест - выпустила дебютный альбом «ОГОооо!!!». Результатом кропотливой и упорной работы стала пластинка, после которой ДДД можно смело ставить в один ряд с такими героями этно-сцены, как «Гайдамаки» и «Мандри». Мы связались с вокалисткой группы Инной Прокопчук, дабы поговорить о национальной традиции, зарубежных этно-фестивалях и успехах «ДримбаДаДзиги» в деле продвижения украинской аутентики в массы… - Я так понимаю, что в основе ваших песен лежит народное творчество. Где вы берете эти песни? - Саме так. Первинно за основу ми взяли народну творчість, а саме народні тексти пісень, але більшість мелодій змінили в процесі аранжування. Це –– пісні, які збираються в фольклорних експедицій. Наш репертуар складають твори з мого експедиційного матеріалу, а також моїх колег –– оскільки гарні тексти, так звані «перлини», не завжди зустрічаються, тому запозичила кілька. Також є композиції, які ми робили спеціально під якісь проекти, тому є пісні з книжок, є авторські тексти чи в народний текст потрапляють авторські вставки, як, наприклад, «Холодна водиця», «Різдвяна»… - Недавно мы общались с группой «Сонцекльош» - у них все песни являются обработками фольклора. А у вас в репертуаре есть собственноручно написанные песни? Кто их сочиняет? - У нас теж більшість пісень народні, але є й авторські. Останні написані в такій же стилістиці чи манері як народні («ОГОооо!», «Сонце», «Хотів її»), так що слухач, який не займається професійно фольклором, не відрізнить народну від авторської. Тексти пишу я, а мелодію ми інколи змінюємо в процесі аранжування на репетиції, тобто це як і моя, так і робота гурту. - К слову, о других украинских группах. Как у вас складываются отношения с коллегами? - У нас зі всіма приязні стосунки, але найчастіше спілкуємося з «Гайдамаками» та «Мандрами». - У вас недавно вышел первый студийный альбом. Как происходила работа над ним? - Так, вийшов нарешті. Процес проходив доволі довго, оскільки були і фінансові труднощі, і пошук того, хто нам буде зводити альбом, потім дизайн і саме вже друкування носіїв. Десь з півтора року нас питали, коли вийде альбом… Тепер можемо просто видихнути і розповісти про тих, хто брав участь і допомагав нам з цим альбомом. До альбому увійшло 12 пісень, з яких два треки - це бонуси, власне, на пісню «Сучка» ремікс зробив Dakila, і цю ж пісню у первинному вигляді виконали «Лукині роси». У пісні «Думала» слухачі можуть почути прекрасний бек-вокал Олександри Стражнік. Накопичуванням матеріалу займалися Сергій Желудько та Олексій Кльонкін, а зведення та мастерінг робив Ігор Громадський. Зі всіма було приємно і комфортно працювати, за що їм можна вкотре подякувати. - Вы выступали на многих фестивалях. Даже побывали на польском «Przystaneck Woodstock». Как вам там понравилось? И как вы туда попали? - Ми потрапили на цей фестиваль вже на другому році свого існування, і наші ще не розпещені уяви були в шоці! Це –– грандіозна подія, на яку з’їзджаються зовсім різні люди. Що вразило? Головна сцена, виконавці на головній сцені. Ми виступали на іншій, дещо меншій, але теж були вражені апаратом і обслуговуючим персоналом. А як глядачів нас вразила вільна поведінка оточуючих, які купались в грязюці, в спеціально відведених місцях; якість звучання; великі трактори, які підвозили пиво до наметів, де можна було його купити; різноманітні театральні заходи, майстер класи… Наші фестивалі тепер теж не гірші, але все ж таки нема цієї атмосфери і масштабності. Можливо, на той момент нам так здалось, але ж ми не один раз були на фестивалі Przystaneck Woodstock. - Вы ведь выступали и на «Країні мрій». К тому же, по личному приглашению Олега Скрипки. Как вы познакомились? - Не знаю звідки взявся міф про те, що Олег особисто запросив нас на фестиваль. Вже чую це запитання не вперше. Думаю, що Олегу є чим зайнятися. Так, він формує програму фестивалю, але запрошують люди, які займаються організацією. Щодо нашого знайомства, то ми знайомі, оскільки час від часу десь зустрічаємось, але особливо приязних стосунків між нами нема. - В ваших песнях очень сильное национальное начало. Расскажите, с чего начинается Родина? - «Уяви, що ти береш голку і робиш вишиванку на власному тілі, на задньому фоні палають вітряки, а небом поміж зір літають душі предків». Мені дуже сподобався цей відгук про наш концерт від речника мистецької агенції «Дзиґа» Юрка Вовкогона, тому і цитую його. Мабуть, Батьківщина починається із свідомості конкретної людини, і кожен розшифровує це поняття по-своєму. - На какой музыке вы выросли? Менялись ли музыкальные вкусы с годами? - Можу сказати, що тоді соціум нав’язав мені російський рок. Пам’ятаю навіть, що колись грали на гітарах і горланили ті пісні. Що може бути простіше: знаєш п’ять акордів і чим ти гірший за рок-зірку пострадянського простору? А потім якось забулось, захопилася народною музикою. Тепер вже свідомо обираєш, що сьогодні будеш слухати. Коли ж тобі чотирнадцять, слухаєш те, що і твоє оточення. - Назовите 5 своих самых любимых пластинок. - Так одразу сказати не можу. Я слухаю різну музику. Наразі лежать в моїй машині альбоми польської групи Hey, азербайджанської джазової співачки Азізи Мустафа Заде, американської групи Kultur Shock та The Pretty Reckless. Ніяк не доберусь до подарунку –– живого концерту Дженіс Джоплін; також припадає пилом самовчитель з польської мови, який треба дістати, бо за тиждень як раз їдемо до Польщі. - Недавно у вас произошли кадровые изменения в группе – появились новые трубач и барабанщик. Как вам с ними работается? - Я вважаю, що зміни –– це завжди на краще. Нові люди привнесуть новий звук і, можливо, нові ідеї. Хороші музиканти, гарні люди, тому і працюємо добре. Наразі вони більше працюють, тому що опрацьовують наш матеріал, тобто розбирають свої партії, але ми робимо і нові пісні. Вже відіграли кілька концертів з новими музикантами: в барабанах з’явилась більша потужність, а труба виконує свої функції, як і було. - Кстати, легко ли такой хрупкой девушке, как вы, уживаться с грубыми мужланами? - Кремезними мужланами їх складно назвати. Можу сказати, що дискомфорту ніколи не відчувала. Навіть люблю більше спілкуватись з хлопцями – та й в моєму оточенні завжди переважали чоловіки. Стосовно ДДД, то ми вже, мабуть, не розділяємо себе за статевими ознаками. Можна назвати нас родиною: всі вже знають, який у кого характер, і від кого чого можна очікувати. Звичайно, що хлопці мені як дівчині можуть в чомусь допомогти. - Как вы расслабляетесь? - Хочеться одразу відповісти: «Та я і не напружуюсь». Ну, один із способів релаксу – це кермо автомобіля і дорога, а ще гарний фільм чи книга. - И последний, риторический вопрос. Что лучше: сладкая ложь или горькая правда? - Зізнаюсь, що я не вмію брехати, тому завжди чекаю взаємності.
А потрапили туди, доречі, дуже просто: зв’язались з організаторами, наші пісні розмістили на сайті фестивалю, де за них голосували люди. Так нас вибрали і запросили.
Ми своєю музикою намагаємось зберегти пісенну спадщину наших предків, зробити її цікавою для нашої молоді. Може, у видозміненому вигляді ці пісні поживуть публічно, а не у фонотеках науковців, матимуть більш тривале життя.
Взагалі можу слухати практично все, і як музикант робити свої висновки чи запам’ятовувати цікаві моменти.
Додав Nusya 03 листопада 2010
Про автора
«ДримбаДаДзига» - це нова хвиля української етнічної музики! Це вибух сучасного саунду, наповнений старовинними українськими мелодіями та ритмами, які створюють неймовірний драйв та знайомлять слухача з прадавньою культурою, запрошуючи його у
