Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

MP3

Плач Єремії Пливе кача (2002 р.) 8,45 Mb
Плач Єремії Нині Рождество 3,18 Kb
Плач Єремії Вона 5.29 Mb
Плач Єремії Я піду в далекі гори 4.14 Mb
Плач Єремії Три поверхи вертепу 4.33 Mb
Потік Афіші Галереї MP3 Товари Інформація

Автори / Плач Єремії / ПЛАЧ ЄРЕМІЇ: світло і сповідь

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ у повному складі — явище на столичних сценах доволі рідкісне. Переважно з київською публікою спілкується один Тарас. На відміну від багатьох своїх колег, ПЛАЧ ЄРЕМІІ тривалий час не мав жодного відеокліпу, а цей продукт, як відомо, — серйозна рушійна сила в світі шоу-бізнесу. Раніше Тарас стверджував, що ПЛАЧ ЄРЕМІІ є групою природно-популярною і не вимагає якихось штучних заходів по «розкручуванню» в електронних мас-медіа

Справді, ореол популярності виник навколо групи внаслідок активної концертної діяльності і, звісно, особливої харизми самого Тараса як лідера формації, вправного музиканта і романтика. Саме в іпостасі мандрівника-романтика Тарас постає у відеокліпі на пісню «Я піду в далекі гори» режисера Віктора Придувалова, який нині має репутацію найкращого в Україні кліпмейкера.

Утім, Тарас — людина надзвичайно скромна. Жодним словом він не обмовився про те, що 2010 року групі ПЛАЧ ЄРЕМІІ виповнилося 20 років, сама група пережила певну еволюцію, внаслідок якої викристалізувався стиль, стабілізувався оптимальний склад. Специфічною ознакою стилю є наявність духових інструментів, віолончелі і скрипки. Юрко Дуда — наймолодший учасник команди — створює чудові звукові візерунки за допомогою труби, Всеволод Дячишин і Олександр Каменецький — басист і барабанщик — забезпечують надійний ритмічний фундамент для Тараса Чубая, який співає і грає на гітарі. Залучено також віолончеліста Олексу Пахолківа. Якщо почуєте в піснях звуки альта — не дивуйтесь, адже Тарас навчався у Львівській консерваторії по класу альта.

Ще один сильний бік групи — це вишукана лірика. Серед шести композицій на диску п'ять текстів-перлин, які належать Олегові Лишезі, Вікторові Небораку та Григорію Чубаю. Варто зазначити, що Тарас постійно звертається до творчості батька, поета-дисидента, шістдесятника, якого було репресовано в радянські часи. Не так давно світ побачила книга Григорія Чубая під назвою «Плач Єремії» — тож назва однойменної пісні, і назва групи походять з одного джерела — з поезій Тарасового батька. Не дивно, що найпроникливішою на диску є п'єса «Світло і сповідь», написана Тарасом ще 1991 року... Це добре, що часовий чинник у даному випадку не має ніякого значення. Що добре — те добре завжди.

Було цікаво спостерігати, як у Палаці спорту під час вечірки до Дня Святого Валентина тисяч вісім «тінейджерів» разом з Тарасом Чубаєм виспівували мега-хіт «Вона». Я запитував себе: звідки покоління «пепсі й чіпсів» знає і любить те, що робить ПЛАЧ ЄРЕМІЇ — група, інтелектуально-емоційний потенціал якої набагато перевищує невисокі стандарти молодіжної культури сьогодення. Відповідь проста: Чубай справжній і природній. Йому не потрібно прикидатися «зіркою» і кривити душею заради того, аби сподобатися. А вже ПЛАЧУ ЄРЕМІІ — двадцять! 20 років для будь-якої групи — це солідний вік. У них за плечима шість альбомів й маса концертів. За плечима Чубая — чималий телевізійний досвід ведучого програми «Живий звук», зникнення якої засмутило багатьох. Але не Тараса. Тепер він знову має свободу маневру в усьому. Свободу самовизначення.

Тарас Чубай:

- Я розумію, що наше головне досягнення в тому, що ми не розпалися за ці роки. Повір - для нонконформістської групи в Україні - це рідкість. Як нашу заслугу сприймаю той факт, що досягли ми популярності не за рахунок тривіальних «розкруток» кліпів, а завдяки живим концертам у різноманітних залах для різної публіки. Сьогодні є маса груп-зомбі, яких розкручують за місяць-два. Вони живуть пару років за рахунок штучного підживлення. Коли закінчуються гроші на ефіри, вони просто зникають Наш шлях - інший. Ми не брешемо собі, а особливо тим, кому потрібні наші пісні

Правдива історія ПЛАЧУ ЄРЕМИ почалася ще до створення самої групи. В середині 1980-х Тарас писав пісні і виступав як бард у складі Театру авторської пісні «Не журись». У юнацькі роки він навчався у Львівській консерваторії по класу альта.

...Вже тоді він мріяв про свій гурт, пробував грати в різних напівдитячих групах. В одній з них він познайомився з Всеволодом Дячишиним - бас-гітаристом, який і понині є в складі команди. На початку 1990 року вони зібрали свій перший акустичний склад, де Тарас грав на 12-струнній гітарі, Всеволод - на басу, а Олекса Пахолків (однокласник Чубая) – на справжній віолончелі. Вони багато імпровізували, бавили себе і друзів. Виникли й перші пісеньки. Паралельно Тарас заприятелював з рок-групою АПТЕКА, де солістом був Олег Шевченко-Білий. Група на той момент майже розвалилася, Олег хотів десь грати далі. Коли виявилося, що він ще й хороший гітарист, для нього моментально знайшлося місце в акустичному гурті хлопців. За якихось два тижні репетицій новоутворений квартет уже брав участь у серії концертів на рідних сценах Львова.

Звісно, він завдячує долі, що працював на той час у Театрі «Не журись». Якось під час концертів у львівській філармонії туди завітав Сергій Проскурня з журналістом «Радіо Свободи». Йшлося про інтерв’ю з Чубаєм стосовно групи. Проскурня наполягав, аби Тарас придумав назву команді, бо якось незручно було перед іноземними гостями. Впродовж виступу Тарас напружено шукав назву. За мить до початку інтерв'ю назва виникла сама собою. З особою біблійного пророка назва мала досить опосередкований зв'язок, головну роль зіграло те, що для Тараса це словосполучення звучало як квінтесенція вічності. Важливо те, що саме так його батько Григорій Чубай назвав один із своїх творів. Батько Тараса «відмотав» строк у таборі, рано помер і по собі залишив надзвичайно талановиті поезії.

Поволі група «електризувалася». З'явився барабанник Мирослав Калитовський – молодший брат Олега Калича-Калитовського – відомого у Львові рокера. Відтоді ПЛАЧ ЄРЕМІЇ спробував існувати самостійно, організовуючи якісь невеличкі концерти там, де це було можливо. Перший успіх і, так би мовити, всеукраїнська «засвітка» під час «Червоної Рути» (1991). Тим часом Олег Білий зібрав хеві-металеву капелу БІЛИЙ ЗАГІН, а його місце посів Віктор Майський (нині на жаль, покійний). Майський володів дуже неординарною манерою гри, фактично він сформував гітарне звучання групи. Якийсь час його заміняв Андрій Партика – гітарист БРАТІВ ГАДЮКІНИХ. Власне, час від часу ці двоє, справді класних музикантів, змінювали один одного в складі ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ. Перший альбом «Двері, котрі насправді є» був записаний з Віктором Майським 1993-го. Альбом існував у вигляді розтиражованої касети і містив десять пісень, серед них половина — на вірші Григорія Чубая, по дві — на тексти Віктора Неборака та Юрія Андруховича. Текст до пісні «Пам'ятник» написав Тарас. За десять років цей реліз перевидала в СD-форматі аудіокомпанія «Атлантік». Другий альбом «Най буде все як є» з'явився за рік. Там на соло-гітарі вже грає Олександр Мороко — інтелігентний і дуже технічний гітарист. Потім у складі відбулися суттєві зміни: барабанником став Олександр Кам'янецький, який раніше грав у ПАМ'ЯТКАХ АРХІТЕКТУРИ, а трубачем і клавішником — Юрко Дуда, який в звучання ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ привніс свіжі і пронизливі барви. В оновленому складі команда 1995-го засіла в студію й накопичила понад 30 треків, серед них лише 11 увійшли до наступного релізу «Хата моя».

Увесь час групу опікував Олександр Богуцький, який постійно комбінував функції менеджера, продюсера, адміністратора та промоутера. Новий тематично-стильовий поворот до народної музики великою мірою його заслуга. Вони з Тарасом багато спілкувалися на ці теми, повернення до автентичних джерел було на часі. Так виник альбом «Наше Різдво». Це – добірка чудових колядок. Записана на студії СКРЯБІНА «Спати» за участю НІЧ-ЛАВИ, Юлії Лорд, Андрія Кузьменка та Шури Гери. Ясна річ Чубай активно вводить у концертні виступи обробки лемківських пісень, які чудово збагачують музичну тканину пісень ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ. Кавер-версія на пісню Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори» також виявилася успішною – одноіменний максі-сингл прекрасно розійшовся. Далі - більше. На початку літа 2000 року з'являється альбом «Наші партизани» - зовні концептуальний реліз Чубая і Кузьми зі СКРЯБІНА. Тут були зібрані пісні, що їх співали вояки української повстанської армії. Найяскравішими і характерними серед них «Лента за лентою» «Гей гу, гей га», «Ми йдемо вперед». На вкладці диска є коротенький , промовистий епіграф: «Присвячується нашим героям. Ми пам'ятаємо вас. Слава Україні!». Усі ці альбоми видала київська аудіокомпанія «Караван CD».

Тарас Чубай:

- Головним імпульсом у появі фольклорного струменя в нашій музиці було усвідомлення того, що рік за роком зникає щось справжнє, безцінне. Народна пісня – це не архів або архаїка, це - саме життя. Ми, коли взялися за лемківську пісню, відчули друге дихання. Старовинні пісні продовжують жити в нашій творчості. Ми граємо їх як рок-музиканти, як люди початку XXI століття. Окрім того, через призму автентики робимо ревізію власної музики. Коли 1990-го я взявся за поезії мого батька, думав, що все там розумію. Тепер, за 10 років ті ж вірші відкриваються по-новому, існують глибини, до яких треба дорости. Але це неможливо без певного досвіду - життєвого і сценічного.

Усі, хто був на концерті Тараса Чубая і ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ (Палац «Україна», 11 вересня 2003 р.), мали змогу першими оцінити «Світло і сповідь» - пісенну сюїту Тараса на вірші батька Григорія Чубая. Оцінити в розкішному живому виконанні за участю славетної ПІКАРДІЙСЬКОЇ ТЕРЦІЇ та камерного оркестру ВІРТУОЗІВ ЛЬВОВА. Цьому знаковому концерту передував сингл, після концерту з’явився альбом, запис якого здійснювався влітку 2003 року в Карпатах на хуторі Сіда. Цей хутір розташований на висоті 1200 м над рівнем моря і тому якась гірка, настояна на карпатських травах магія, там є. Якщо точніше — вся сюїта витримана в кліматі максимального самозаглиблення або медитативного трансу. В принципі, «Світло і сповідь» — цілісна річ, вісім частин якої перетікають одна в одну абсолютно легко і вільно. Деякі речі Чубай виконував раніше. Пісня «Ти не маєш довкола свічадонька жодного» звучала вже в далекому 1991-му на «Червоній руті» в Запоріжжі. Але в альбомному варіанті цей та інші треки аранжовані не по-роковому, а в стилістиці, близькій стилю нью-ейдж. Для того, власне, і був запрошений відомий оркестр ВІРТУОЗИ ЛЬВОВА з його шляхетним сріблом струнних. Головним чином Тарасові важливо було донести Слово, точніше — різнобарвну, витончено-метафоричну поетику Григорія Чубая. В альбомі не менш переконливо звучить текст Івана Малковича «Із янголом на плечі». Ця пісня відкриває альбом. На відміну від версії Марії Бурмаки, яка теж зробила пісню з цього вірша, в Чубаєвому творі виразно читаються гуцульські мотиви. По суті, «Світло і сповідь» — це спроба відновити зворотний зв'язок між сином і батьком, між нинішньою генерацією та поколінням сімдесятих. Колись Григорій Чубай в буквальному сенсі врятував життя маленькому Тарасу: на надувному матраці сина віднесло у відкрите море. Ціною неймовірних зусиль батько його порятував. І тепер — хоч як би пафосно те звучало — син рятує батька від зникнення у безодні Часу, від забуття, відкриваючи публіці таємничий світ батькової поезії. Найточнішим було б визначити цей альбом як музично-поетичну містерію, яка вимагає особливого спілкування на найтонших рівнях.

Недавно, на фестивалі «Рок-січ» ПЛАЧ ЄРЕМІЇ показав нову програму у комплекті зі старими хітами, і стало зрозуміло, що старі прихильники групи чудово пам'ятають пісні Тараса Чубая і всіляко підтримували виступ команди. Також актом яскравого повернення у повному складі на сцену став виступ на львівському фестивалі «Лента за лентою» у компанії з іншим хед-лайнером імпрези — групою КОМУ ВНИЗ.

Доречним буде навести цитату зі спогадів про Григорія Чубая Віктора Морозова: «Пісні сина линуть у Небеса. І ще далі, і ще незбагненніше, за ту пронизливу грань, яку ми переступимо пізніше. Не чутно звідти голосу Грицька, але я переконаний, що він був би безмежно гордий за сина, за ту велетенську працю, якій присвятив себе Тарас, реінкарнуючи батька у піснях, проявляючи приховану музику батькових віршів у реальних звуках його гітари, голосу, його ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ».

 

Олександр Євтушенко. Молодь України

 
 

Додав Chyzh 24 листопада 2010

Про автора

«Плач Єремії» — український гурт, офіційно утворений в лютому 1990 року, проте найбільш стабільні його учасники — Тарас Чубай (народився 21 червня 1970 року; гітара, вокал, музика) та Всеволод Дячишин (бас) грають разом ще з 1984 р

Автори пов'язані с новиною

Грицько Чубай , Кому Вниз , Тарас Чубай ,

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска