Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Статті Інформація

Автори / Марія Матіос / «Наше суспільство небезпечно хворе»

 

На сайті «Главред» відбувся чат із українською письменницею (поетом, прозаїком і публіцистом), членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників Марією Матіос. Спілкуючись із читачами, вона розповіла про те, що 99,9% письменники в Україні не знають, що таке фінансова винагорода за свою працю, що свої твори вона пише «власною кров’ю», що українське суспільство більше не може жити у форматі політичного ток-шоу, що хотіла би «оббігти всю планету», але жити хотіла би тільки в Україні. Крім того, Марія Матіос висловила впевнення, що жодні новітні технології ніколи не витіснятьпаперові книжки, а також розповіла, що на новорічні свята пригощатиме рідних та друзів варениками із халвою.

Подаємо стенограму чату з Марією Матіос.

Ostapenko_K.: Пані Маріє, чи є для Вас в літературі заборонені теми, те, про що Ви ніколи не будете писати? Над яким із Ваших творів працювалося найдовше, найскладніше, тобто який народжувався найтяжче і чому? Дякую!

Марія Матіос: Я ніколи не скористаюся тим, що мені хтось довірив у хвилину розпуки чи відчаю. Майже всі твори, які явважаю своїми найголовнішими, можу сказати, написані власною кров`ю. Тому вони мені всі рідні, як діти. За часом написання – «Солодка Даруся» – найтриваліша в часі.

Sun: Маріє, Ваші твори мають чимало шанувальників, за Вашими книгами ставлять вистави. А чи хотіли би Ви, аби Ваші твори вивчалися дітьми у школі? І друге питання: що для Вас,як для письменниці, є найбільшою нагородою за Вашу працю?

Марія Матіос: Найбільша нагорода для письменника – це читач.
«Солодка Даруся» вже вивчається в школі. Але наш міністр освіти вважає, що твори живого письменника не можуть бути у шкільній програмі. Отже, він рекомендує сучасним письменникам або вмерти, або вилучити їхні твори з програми. З програми твори можна вилучити без проблеми. Хай спробує будь-хто вилучити люблену читачем книжку з його розуму чи серця. Бажаю успіху міністрові у цьому процесі!

«Солодка Даруся» інсценізована Чернівецьким та Івано-франківським муздрамтеатрами, «Майже ніколи не навпаки» – театром імені Курбаса у Львові, а «Нація» має сценічне зображення у постановці Івано-франківського театру. Переаншлаги на всіх цих виставах мені сповіщають про одне: глядач потребує правди життя, навіть коли вона дуже жорстока. Я, як письменник, препарую минуле задля того, щоб небуло історичної амнезії. Суспільством без пам’яті легко маніпулювати.

MyrRa: Цікава ваша думку. Сьогодні всепросякнуте політикою – освіта, релігія, більшість сфер культури. ЗМІ говорять тільки про політику. Наскільки багато політики в сучасній українській літературі, на ваш погляд? І взагалі, що ви думаєте з цього приводу?

Марія Матіос: Я не знаю, наскільки багато політики в сучасній українській літературі, але я знаю, що література без вибудовування ієрархії моральних цінностей, література, яка не оперує поняттями любові, людської гідності, честі, моралі, стає літературою убогою. Наше суспільство небезпечно хворе саме через відсутність культивування цієї ієрархії. Якщо б моя воля, я би наякийсь час зашнурувала роти усім українським політикам і з усіх рупорів дала би слово притомним по-українськи митцям – художникам, письменникам, науковцям, тобто тим, хто намагався би знизити небезпечно високу суспільну температуру. Суспільство не може жити в цілодобовомустресі і у форматі політичного ток-шоу. Сьогоднішні політики переважним чином мінують минуле, мінують майбутнє і цим невідворотно стримуютьрозвиток країни. Світ надає перевагу іншим швидкостям – рухові вперед,а ми розвиваємося так, начебто всіх нас вразила хвороба Бехтєрєва,тобто одна половина суспільного тулуба розвернута назад.

Vopros: Пані Маріє, ще в березні Ви, коментуючи призначення Табачника на посаду міністра освіти і науки, сказали: «Чи усвідомлює собі Президент, яке УКРАЇНСЬКЕ торнадо буде породжене після цього призначення?» Тепер минуло вже більш ніж півроку, Президент вже начебто мав би побачити і відчути обурення суспільства. Чому ж нічого не змінюється? Тепер Табачнику доручили ще молоддю опікуватися. Що Ви думаєте про це?

Марія Матіос: Про це доречно було би щодня питати Президента, але, як казала моя покійна бабця, «пережили’смивОйну», то я думаю, переживемо і Табачника. Ті, хто вдають, що нерозуміють справжньої ролі Табачника, або були поганими учнями в школі, або є поганими політиками. Бо не засвоїли, що репресії і провокації породжують опір.

svitlanka: Маріє Василівно, Ви – знаний кулінар. Поділіться секретом: що готуватимете до новорічного столу, що - до різдвяного?:) Дякую!

Марія Матіос: До новорічного столу приготую те, що мені надиктує кухонне натхнення, на Святвечір – незмінних 12 піснихстрав. Краплики, тобто вушка із грибами у буряковому соку, також будуть, а також холодні вареники з халвою, які є обов’язковими різдвяними стравами на Буковині. Хто бажає скуштувати на Різдво ці страви, рекомендую прочитати їх рецепт у «Кулінарних фіглях».

gjfdl: Розкажіть, а як Ви потрапили до Шевченківського комітету?

Марія Матіос: 8 грудня 2003 року я була прийнятана роботу Іваном Михайловичем Дзюбою на посаду головного спеціаліста Комітету. Це є державна служба.

Denys: Чи можна в Україні заробляти на життя письменництвом? Чи можна прожити на цей заробіток?

Марія Матіос: Відповідь на це запитання для кожного українського письменника буде різною. Але 99,9% українських письменників вже дуже багато років не знають, що таке фінансова винагорода за свою працю.

ігop Дніпpoпeтpoвcьк: Пані Марія, Ви вважаєте власну справу суспільнозначущою?

Марія Матіос: Безперечно.

Snizhana: Пані Маріє, відомо, що під час навчання в Чернівецькому університеті ви були членом КПРС і активноб оролися проти українського націоналізму. Чому тепер ви змінили свою політичну орієнтацію?

Марія Матіос: Боже, як добре, що я не поміняла сексуальну орієнтацію! А про мої студентські роки 1977-1982 років прошу прочитати у моїй книзі «Вирвані сторінки з автобіографії».

іpинa: Пані Марія! Я зачарована Вашими книжками!

Марія Матіос: Дякую! Для письменника немає більшого зачарування, ніж зачарування своїми читачами. Я пишу для того, щоб мене чули і розуміли. Дякую, що чуєте.

booklia: В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що в літературі є «свої олігархи і свої бездомні». Кого Ви мали наувазі? Хто є літературним «олігархом», а хто - «бездомним»?

Марія Матіос: В українській літературі, можна сказати, що «бездомними» є майже всі, бо якщо в країні майже немає місця для продажу книжки, якщо вже й Хрещатик «зачищений» від книгарень, то хто може почуватися «олігархом»?! Я олігарх в одному – у знанні історії своєї родини. Це, як кажуть на Буковині, дуже помічне в усі скрутні часи для мене.

глoбaльнe_питaння: Маріє Василівно, українська література та взагалі література ХХІ століття – якою вона буде? Чи залишиться для неї місце серед розмаїття електронних ЗМІ та новітніх медіа?

Марія Матіос: Вона буде. Буде, і ще раз буде. І жодні новітні технології ніколи не витіснять паперової книжки.

гoшa: И почему все нынешние националисты ранее были или коммунистами, или комсомольцами? Это такая генетическаям имикрия или врожденная жилка карьеризма-иудства?

Марія Матіос: Шановний Гоша, він же Гога, він же Георгій і т.д.! Я так зрозуміла, що Ви щойно упали з Місяця. Або Ви – малючок старшої ясельної групи. В такому разі я Вам заздрю, бо Ви не жили у просякнутом наскрізь ідеологією радянському суспільстві. Якщо є бажання, можу поділитися досвідом.

Larysa: Пані Маріє, як Ви вважаєте, чи має сьогодні книга вплив на суспільство, на його духовні цінності, потенціал? Чи були в Вашому житті такі літературні твори, про які Ви можете сказати, що вони суттєво вплинули на Вас, Ваш світогляд, щось змінили у Вашому житті?

Марія Матіос: Якби книга не мала впливу на суспільство, її б не читали. А мене формували як людину і як письменника бездоганні батьки, прекрасні вчителі, пульсуюче життя і добрі книги. Їх в моєму житті було багато. Але є в моєму житті одна книга, яка стоїть осібно від усіх, - «Сто років самотності» Маркеса.

zoriana: Чи багато у ваших творах автобіографічного? Хто ваш улюблений герой із вигаданих вами? Що надихає вас писати?

Марія Матіос: Шановна Зоряно, відповіді на всі ці запитання я спробувала дати у книзі «Вирвані сторінки з автобіографії». Буду рада, якщо Ви її прочитаєте. Але, як правило, мої герої не вигадані – вони зібрані з багатьох-багатьох живих людей.

khf: Ви – забобонна людина?

Марія Матіос: Забобонна в одному: я ніколи не розповідаю наперед, над чим працюю.

Але якщо боязнь покари за свідомо за подіяне комусь зло вважати забобоном, то вважайте, що я забобонна від коріння волосся до пальців ніг.

Taras_D.: Чи плануються найближчим часом зустрічі із читачами або творчі вечори? Ви охоче спілкуєтеся зі своїм читачем? Чого ви від нього очікуєте в першу чергу?

Марія Матіос: Якщо є хтось більш «поведений» на спілкуванні зі своїми читачами, то я скидаю перед ним капелюшок. Щойно я повернулася з Харкова, де мала сім публічних зустрічей у рамках благодійного соціального проекту «Від серця до серця – із Заходу наСхід». Я під неймовірним враженням від читачів Слобожанщини! Наступного тижня я буду у Запоріжжі. А далі – в Дніпропетровську і Дніпродзержинську. Приходьте, якщо матимете бажання.

K.T.: Питань і розпитувань про що Ви не любите? Чого-небудь в житті боїтеся?

Марія Матіос: Не люблю порожніх розмов ні про що. А боюся завдати комусь болю або заподіяти зумисне зло. Я вірю в те, що будь-яке зло завжди є покараним. Можу про це написати дисертацію.Найгірше те, що наше зло обертається бідами і нещастями для дітей і онуків. Я ніколи не забуваю про це.

Bapя: Чи плануються екранізації ваших творів? Якщо так, то яких саме?

Марія Матіос: Зараз тривають переговори про екранізацію двох моїх книг – «Солодка Даруся» та «Майже ніколи ненавпаки». Але я належу до тих прикрих, які вважають, що краще ніяке ,ніж погане. Поки я не пересвідчуся, що кіноверсія не спотворить мої акценти в книжках, я не прийматиму поспішного рішення.

hygfod: Чого бракує нашій владі, на Ваш погляд?

Марія Матіос: Найбільше – освіченості. А друге – розуміння того, що людство давно вийшло з печери. І Україна там також не затрималася.

Just: Чим Ви самі пояснюєте Ваше звільнення з посади керівника секретаріату Комітету з Національної премії Україниім. Т. Шевченка та заступника голови Комітету?

Марія Матіос: Я думаю, що Ганна Герман руками Бориса Олійника дає мені знак, що пора нарешті комусь задуматися над Нобелем для України. Але поки що мої творчі плани не кореспондуються з планами їхніми. Бо мої батьки не навчили мене викидати капітуляційні прапори у час несправедливості. Так що далі буде.

helga: Маріє Василівно, у Вас дуже цікаве і незвичайне прізвище. Ви знаєте його історію?

Марія Матіос: Я знаю історію свого роду до 1790 року. Маю фамільні дерева по татовому і маминому «плечах». Вони, доречі, обоє від народження Матіоси. Якщо маєте бажання дізнатися про цебільше, то читайте мою книгу «Вирвані сторінки з автобіографії».

віpa_o.: Пані Маріє, чи любите Ви подорожувати? Чи змогли би Ви жити де-інде, в іншій країні? Наскількимені відомо Ви зараз живете в Києві. Чи часто буваєте в своєму рідному селі?

Марія Матіос: Пані Віро, я – класичний стрілець,а, отже, в душі мандрівник. Якби моя воля, я би оббігла усю планету. Але жити не хотіла б ніде, окрім як в Україні. А у своїх Розтоках буваю, але не так часто, як мої батьки бувають у нас у Києві.

віpa_o.: Як вважаєте, чи багато існує ус віті стереотипів про Україну? Які Вас дивують (або обурюють, або вражають) найбільше? Дякую за відповіді!

Марія Матіос: Нещодавно мені в Німеччині одна досить поважна інтелектуальна пані сказала, що Україна – це велика бідна і голодна країна, де люди дотепер ходять у валянках. В такій рецепції України в цивілізованому світі є найбільша провина самої України. Україна як держава мало що робить для того, щоб такі нісенітниці розвіювати.

мapія: Який спогад з Вашого дитинства Ви вважаєете найціннішим? Якою ви були в дитинстві?

Марія Матіос: Це спогад про те, як я вперше, в трирічному віці, відчула себе людиною: спогад про те, як я босоніж біжу по снігу на своєму хуторі до джерела, а мене наздоганяє бабусине«Марічко, верніться!» Оте «Марічко, верніться!» веде мене життям дотепер, бо коли я про це згадую, я чую, як коле холодний сніг підошви. Подеколи мені здається, що у тих йорданських снігах я отримала щеплення до випробувань, терпіння і непоступливості.
А більше про моє дитинство у «Вирваних сторінках із автобіографії».

lesia: Ви – квіткарка. Що вам дає «спілкування» з квітами?

Марія Матіос: Гармонію і комфорт, який не завжди можуть дати люди.

Cвітлaнa: Пані Маріє, спершу хочу Вас привітати з Вашим Днем народження. Нехай ангели бережуть Вас від труднощів і дарують безліч натхнення. Я, як Ваша щира прихильниця, завжди ходжу на презентації та зустрічі з Вами і обізнана з Вашою творчістю, хочу подякувати Вам за кожну книгу, особливо за найновішу«Вирвані сторінки з автобіографії». Там стільки щирості... Скажіть,скільки часу писалася ця книга, як виникла ідея її написати? А також цікаво і хочеться більше дізнатись про соціальний проект, в межах якого заплановані Ваші мандрівки на Східну Україну. Як там сприймають вашу творчість? Також я була на виставах «Солодка Даруся» та «Нація»івано-франківського театру, невимовно красивих. Скажіть, чи долучалис ьВи до постановок та репетицій? Дякуватиму за відповіді!

Марія Матіос: Пані Світлано, щиро зворушена.«Вирвані сторінки...» написалися за місяць, очевидно, після найважчого періоду в моєму житті, коли я спізнала реальний страх за своє життя.
А на Сході України такі ж вдачні читачі, як і на Заході. З Івано-франківським театром працюю «в чотири руки», бо то майже діти, акторам по 24 роки, а їх болить не менш гостро те, що болить і мене як письменника.

Laoljan: Чи правда, що ви співробітниця СБУ й маєте навіть звання полковника?

Марія Матіос: А чому не генерала?

цeнтp: Вітаю Вас, пані Маріє, чомусь ніхто не піднімає тему про дві сторони в протистоянні між українцями, яке Ви описуєте в своїх книжках. Мабуть читач дуже молодий і не відчуває необхідності цього. Ми з Вами про це якось трохи обгворювали в Інтернеті... Давайте про це. І про те, коли ми побачимо нові книги про нашу громадянську війну 1943-1954 років.

Марія Матіос: Юстас – центру (жарт). Прочитайте, будь ласка, в українсько-російському виданні «Солодкої Дарусі» лист до мене Володимира Григоровича Панченка (с. 408-413) «Може, то мій дядько конфетку Дарусі дав» і мою відповідь йому.

daryna: Пані Маріє, чи не здається вам, що Ваше звільнення – це помста письменника-комуніста письменниці-націоналістці? Адже «його» вже давно ніхто не читає, а«вона» продовжує писати і видаватись. Так минуле помстилось сучасному... І друге питання: що будете робити далі, чи підете до наступного суду?

Марія Матіос: А Ви засумнівалися у моїй твердості?

цeнтp: Стосовно комсомолу і партії – про це треба багато розказувати. І з власного і чужого досвіду. Бо повторення КПСС вже на підході – у вигляді певного фарсу звичайно. Але від того не менш гнітючого і деструктивного – по своїм результатам. Дуже гарний спосіб зображення СРСР – вирізати все до 1964 року і показувати застойні більш-менш благополучні роки, коли вся опозиція вже була знищена, і існувало покірне суспільство в певному мінімалістичному комфорті. Забувають про моральну задуху і черги за туалетним папером старші, а молодші цього просто не знають. тому КПСС - як система може відроджуватися – шматками.

Марія Матіос: Шановний Центр, про всі ці речі,але іншими словами, я написала у «Вирваних сторінках з автобіографії».Я чую, що Вас болить так само те, що болить і мене. Говорімо про ціречі у два голоси! Двоє – це вже багато. До нас приєднаються інші. Ви ж пригадуєте, що навіть моя Солодка Даруся заговорила в момент найбільшого душевного потрясіння? Хіба потрясіння сучасною Україною є не меншим? Говорімо!

volodymyr1948@gmail.com: Не питання, а COMPLIMENT! Вecause YOU are GREAT!

Марія Матіос: Володимире, я Вас почула. Дякую!

 
 

Додав Art-Vertep 21 грудня 2010

Про автора

Корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска