Автори / Святослав Вакарчук / «Найбільше моє бажання – мати хоча б десять днів тихого, спокійного відпочинку»
На запитання кореспондента «ВЗ» «Чого чекаєте від 2011 року?» Славко, викроївши трохи часу у цей міжсвятковий період, відповів альтруїстично: «Сподіваюся, Рік Кота принесе удачу та затишок не лише тим, хто народився у цей рік, а й усім іншим».
- Вірите у гороскопи? – продовжила я «зіркову» тему.
- Вірю у дещо інші речі, а не в гороскопи (сміється. – Г. Г.). Проте, зізнаюся, знаходжу в собі деякі характеристики, якими астрологи наділяють людей, народжених цього року. Тож, певно, щось-таки у гороскопах є…
- Де і в якому товаристві зустріли 2011 рік?
- У Новорічну ніч був вдома, разом із сім’єю. Цього року після понад 100-концертного туру саме таке святкування Нового року було для мене найкращим.
- Якщо озирнутися, задоволені роком, що минув? Яким він був для вас?
- Це був складний, важкий і водночас дуже результативний рік. У березні 2010-го ми випустили новий, сьомий за рахунком, альбом - Dolce Vita («Солодке життя». – Г. Г.). Презентували його в трьох частинах світу – у Європі, Азії та Північній Америці. За дев’ять місяців «Океан Ельзи» відіграв сто концертів тільки в рамках туру. Але ж паралельно були й інші виступи. Наш клавішник Мілош склав у Google map карту «Dolce Vita туру». Загальний кілометраж – 89 711 кілометрів! Побачивши такі цифри, самі були вражені. Це ж трохи більше, ніж два оберти навколо екватора Землі! Цей найбільший за масштабами та географією тур «Океану Ельзи» став для усієї нашої команди найбільшою подією 2010 року.
- А розчарувань минулий рік не приніс?
- З розчаруваннями нам пощастило - їх не було. Ну, майже... Трохи шкода, що не встигли повезти Dolce Vita до Західної Європи. Нам на це просто не вистачило часу...
- Який післясмак залишився після сотні відіграних у рамках «Dolce Vita-туру» концертів?
- Післясмак - фантастичний! Мало що може зрівнятися із тим шаленим обміном енергетикою з людьми, які прийшли на твій концерт. Вони співають разом з тобою! Хіба таке можливо не любити?
- Що в таких масштабних гастролях було найважчим?
- Найважчою була дорога, подолання відстаней. Особливо виснажливими були тривалі перельоти – до Америки або на Схід. Коли мандруєш між часовими поясами… На Далекому Сході взагалі єдиним транспортним засобом є літаки. І коли у тебе концерти два-три дні поспіль, таке пересування від міста до міста надзвичайно виснажує. Усі ми, без винятку, мали «джетлаг» (розбіжність ритму людини із денним ритмом. – Г. Г.). Спочатку не спиш до середини ночі. Потім прокидаєшся о п’ятій ранку. Потім спиш дві години. А потім не можеш взагалі заснути… Для організму людини це неабиякий стрес.
- Читала, що у вашого клавішника Мілоша Єліча виникли непередбачувані візові проблеми…
- Було таке… Його дуже довго перевіряли в посольстві США. Тож перші чотири концерти в Північній Америці ми грали вчотирьох - так, як у старі-добрі часи, без клавіш… На деяких піснях я сам сідав за клавішні. А для мене, зізнаюся, це було досить непросто. Давненько я не сидів за піаніно…
- Були у турі найпам’ятніші концерти?
- Не можна так прямо визначити: ось цей концерт – гарний, а цей - посередній. Але були такі концерти, які запам’ятаються надовго. Наприклад, фінальний концерт туру - 3 грудня в Києві. Він вразив нас подарунком, який підготували наші глядачі, фани. Таких флеш-мобів у нас ніколи не було! А головне - ми, музиканти групи, нічого не знали навіть про їх підготовку. І коли на «Фіалках» у залі начебто нізвідки виникли сотні повітряних кульок – це було щось фантастичне. Незрівнянне ні з чим видовище! А потім десятки прапорів та сотні жовто-синіх стрічок на пісні «Небо над Дніпром»! Вдячні нашій фан-групі «Невидима сім’я», яка взяла на себе левову частку організації такого сюрпризу і подарувала нам ці спогади. Цей концерт був незвичним ще й тим, що половину трек-листу склали ми, а половину – наші прихильники. Вони протягом місяця голосували на нашому сайті за ті пісні, які хотіли б почути того вечора. Обирати могли з усіх альбомів «Океану Ельзи». Але ж, крім київського фінального акорду туру, були й інші чудові 99 концертів (сміється. – Г. Г.).
- Чи продовжуватимете музичні експерименти у напрямі “Вночі”?
- Так. Не певен, що це буде продовження саме “Вночі”, але мої нові сольні музичні проекти точно будуть.
- На каналі М2 натрапила на ваш кліп на пісню “На лінії вогню”. Цей канал має спеціалізацію – “Естрада”. Як вам така нова для “ОЕ” класифікація?..
- Це запитання - не до мене... Поцікавтеся у програмних директорів М2...
- Після виснажливого «Dolce Vita-туру» потребуєте творчої відпустки, паузи? Як поновлюватимете енергетичний запас?
- Книги, фільми, подорожі... Зараз найбільше моє бажання – мати хоча б десять днів тихого, спокійного відпочинку - під шепіт хвиль, у гамаці, із книжкою в руках…
wz.lviv.ua
Додав Art-Vertep 06 січня 2011
Про автора
Святослав Вакарчук народився 14 травня 1975 р. у Мукачевому. Дитинство та юність минули у Львові. У 1991-1996 рр. навчався на фізичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка (спеціалізація – теоретична фізика). Кандидат фізико-математ
