Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Інформація

Автори / Театр одного актора Крик / Ведмежими стежками (музичний рейд до Запоріжжя)

Ведмежими стежками

“Краще запізно, аніж ніколи!”

Всі

Зустріч була біля “Родіни”. Запізнююсь. По дорозі з роботи встигаю запхнути в себе обід. Нормально! Можна відтепер хоч у Крим. Але обмежимось Запоріжжям. Маршрутка чекала тільки мене. “Топінамбури”, “топінамбурки”. “Вертеп”. “Арт-Вертеп”. Водій! Останнє немаловажне! Тісно, бо авто не резинове, а нас багато. Ще тісніше буде по дорозі додому. В Запоріжжі знайдемо ще трьох. Своїх, не чужих.

Дорога. Супрун (ГМД “Вертеп”, “Празднік Святого Йоргена”) біля “Шинника”. Технічна зупинка. Вперьод! На південь! Ближче до екватору, хоча б на 90 км, але ближче. По дорозі: коньяк, розмови, тепла атмосфера. Жарти.

- Віка (філолог за фахом та головний літературознавець “Арт-Вертепу” – О.Ч.), як буде мінєт українською?

- З апострофом, - замість філолога відповідає “Куча”, гітарист “Топінамбурів”

І як його не любити після цього?

Коньяк закінчується, а степ навколо - ні. Сумно, бо все біле і темне одночасно. Ще одна зупинка. Фізіологічна. Останній марш-кидок. О! Якісь вогники на горизонті. Невже доїхали? Власне, якщо б спав, а потім прокинувся в авто ніколи б не здогадався, що ми в іншому місті. Будинки ті самі, вулиці також, люди, мова, проспект Лєніна – ну звичайно! – все однакове. Мені це не подобається. Але я один, а їх багато. Проте будемо воювати. Трошки запізнюємось та губимось, але дякуючи технічному прогресу – моб. зв’язок – знаходимось і навіть потрапляємо куди потрібно. І як казав пан Зозуля (автор “Дункана МакКлауда”): “Пробачте за москальську мову – ОППП-А!”

Точно ОППП-А! Перед нами недобудована споруда, що лише своїми контурами нагадує потенційний багатоповерховий будинок. Концерт буде тут? Це вже не андерграунд, а “оверграунд” якийсь... Ні! Врятовані. На повністю глуху стіну хтось чіпляє двері... Схоже нам саме туди. Проходимо доволі глибоченьку яму. “Цікаво... туди кидають буйних з клубу?”... Двері – це ще не все, нагору! Третій чи четвертий поверх. Охорона з інтелектуальними обличчями. Під гостей з Дніпра хтіла прокосити одна аборігенка, але “інтелектуальне обличчя” просікло ситуацію, та зайця (доволі симпатичного) зупинили.

Клуб “Україна”. Дивне, дуже дивне місце... Схоже інфраструктуру ще не відлагодженo, а роботу вже розпочали. Туалет один. Є нормальні і багато, але зачинені. Офіціянки та охорона ходять в зимових куртках – холодно. Сцена є початком доволі довгого та вузького залу. Таким чином останні столи майже виключаються з загального дійства. Ну вони власне і просиділи весь час всмоктуючи в себе пиво. Бар. Коньяк “Три зірочки” – 60 грн. Це вже не ОППП-А, а ідіотизм. В найближчому супермаркеті максимум 20... А ми не такі багаті. Тому посилаємо гінця в супермаркет. До речі, пиво по 4 грн. – теж “нє фонтан”! Кухні немає ні грама...

Концерт. Перші – місцева команда “Нейтрал”. Молоді. Зовсім. Нецікаві.

- Сергій, як охарактеризуєш стиль?

- Дворові пісні під фузовані гітари.

Згоден. Фішка гурту – вокалістом є завідуючий ударною секцією. Враження: йому було дуже не зручно співати та стукати одночасно... Хоча...

“Антон Веревской («Нейтрал», гитарист) считает, что в этой группе, как и у всех других, есть масса поводов для сомнений и неудовлетворенности, но на что коллектив не может пожаловаться, так это на отсутствие популярности” – це уривок з інтерв’ю, що розміщено тут. Ну якщо “не может пожаловаться”, то слава Богу! Тим більше, що аборигенська публіка сприймала “нейтралів” доволі доброзичливо. Ну і ми теж плескали! Як же ж інакше? Ми по іншому не можемо!

Потім запоріжців змінили на сцені “Топінамбури”. Настроювались довго. Потім почали потроху розривати публіку на шматки. На третій пісні доволі величенька (якщо порівняти з “торбівською” чи “діксілендівською”) танцпідлога була заповнена танцюючими “місцевими” та “гостями міста”. Що стосується програми гурту - була виконана вся. Всі 13 чи 14 пісень :). Нових від “топінів” все ще чекаємо. Втомились чекати. Просто неможливо так довго чекати. Проте, що нам залишається? До речі, концерт для гурту був некращий, хоча майже все було як завжди: показовий спокій “Кучі”, перебування в інших Всесвітах Антона (гітаристів), “геніальність, що ллється з обличчя Романа Забуги” ((с) Т. Гуревич) – лідера “громадян”, відсторонена скромність бас-гітариста Кирила Харченка, шоу “Їжа” Добровольського, “Петроград” Удіка. А можливо це тільки здається. І все було добре. Однозначно можна сказати лише одне: люди, які вперше бачать “ГрЪ Топінамбур” стають в житті трошки щасливіші. Мені так здається

По закінченню концерту вродлива дівчинка-ведуча вечору обізвала “Громадянина Топінамбура” “Гаспадіном Топінамбуром”

- Господа всі давно в Парижі, - не розгубився ударник “Топінів”.

Справедливість була встановлено. Можна й додому.

Охорона.

Сходи.

Двері.

Котлован.

- Хведір! Ти ризикуєш потрапити в яму!

Маршрутка. Втома від танців. Тиха дорога в Дніпропетровськ. Незадоволений Роман:

- Скажіть, чому ми так мало знаємо українських народних пісень?

- Рома, мені теж соромно!

Інтерв’ю на диктофон, яке краще не публікувати.

- Чиж! Твій вихід!

- Зрозумів... вийшов.

Р.S. Особлива подяка Артьому-водію, що віз та зупинявся.

Тьотє, що керувала проходом до туалету (посада в неї така, схоже)

Супермаркету, що продає коньяк по 20 грн.

Ані Бешкенадзе за те, що майже кинув палити.

Гуртам “Нейтрал” та “ГрЪ. Топінамбур” – найбільш, бо дякуючи їм вдруге в житті потрапив в Запоріжжя!

Олександр Чиж

 
 

Додав Art-Vertep 16 березня 2003

Про автора

Український театр одного актора «Крик» заснований у 1989 році. Засновником і художнім керівником єдиного в Європі театру одного актора є актор і режисер Михайло мельник, заслужений артист України, перший лауреат Міжнаро

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска