Автори / Фестиваль Трипільське коло / «Трипільське коло»: свято повітря… і води
Із 30 червня по 3 липня неподалік міста Ржищів під Києвом вчетверте відбувався міжнародний екокультурний фестиваль «Трипільське коло», стихією якого цього разу було повітря (нагадаємо, попередні фестивалі присвячувалися відповідно воді, землі та вогню), а гаслом – «Дихай на повні груди!» Спробуємо поглянути, які принципи проголошували організатори заходу і чи вдалося втілити їх сповна.
Гармонія людини і довкілля
Погодні умови цього разу дали змогу відвідувачам фестивалю, які не злякалися прогнозу синоптиків і таки приїхали, відчути єднання з природою якнайповніше і буквально фізично, зокрема, гармонізуватися зі стихіями води (у вигляді дощів, що нещадно заливали фестивальне поле чи не два дні з чотирьох) і землі (у формі багна, на яке перетворилися всі розмиті зливами дороги). Наймоднішим взуттям заходу стали гумові чоботи, а ті, хто не був їх щасливим власником, місили грязюку просто босяка, оскільки будь-яке інше взуття в ній безславно гинуло. Організатори жартували, що сексуальним символом фестивалю виявився… трактор, який витягав загрузлі в болоті машини, оскільки «всі його хотіли».
Проте це, звісно, не було передбачено, а за планом задекларований принцип намагалися втілити ведучі «Екомайданчика», центральною темою якого стала глобальна проблема зміни клімату як наслідок необачного ставлення людини до природи. Тут можна було почути лекції про вплив транспорту на довкілля, взяти участь у конкурсі «Переможемо сміттєвого монстра» чи у майстер-класі з виготовлення реклами із секонд-хенду.
Тема енергозбереження спонукала організаторів майданчика Energy Camp наочно продемонструвати можливості технологій відновлюваної енергетики, зокрема сонячних панелей і геліоколектора. Передбачали, що завдяки їм відвідувачі зможуть підзарядити свої мобільні телефони або помитися теплою водою в душі. На жаль, погодні умови не вельми сприяли втіленню цих планів, проте навіть споглядання химерних агрегатів під дощем вселяло надію на краще майбутнє людства.
Здоровий спосіб життя. Територія вільна від уживання алкоголю, тютюну та будь-яких наркотиків
Справді, людей із цигарками чи пивом на фестивалі помітно не було. Натомість відвідувачам пропонували відвідати «Територію здоров’я», де добрий трипільський лікар Zub’e (Володимир Швидченко) проводив майстер-класи з виготовлення органічної зубної пасти «твердиня» і розкривав секретив довголіття.
Оскільки запорукою здоров’я є також фізична активність, гості заходу мали змогу випробувати себе, піднімаючись по скеледрому (штучній споруді, що імітує рельєф скелі) або спускаючись по тролею (швидкісний спуск по натягнутій мотузці за допомогою спеціального обладнання). Також працювала «Територія ігор», де дітям і дорослим пропонували пограти в настільні і рухливі ігри, порозгадувати головоломки чи взяти участь у вечірній «Мафії». Крім того, всі дні діяв «Трипілля-квест», учасники якого шукали чарівні яйця міфічної птиці – трипільської зозулиці.
Зробимо Трипілля ближчим!
Сама назва фестивалю апелює до однієї з найдавніших хліборобських цивілізацій світу, про яку можна було більше дізнатися на території «Трипільського містечка», де намагалися реконструювати життя і побут трипільців, а також пропонували майстер-класи з ліплення і розпису посуду, навчання на ткацькому верстаті, випікання кераміки у трипільському горні. На майданчику «Толока» можна було помісити глину, що призначалася для зведення справжньої трипільської хати, яку з року в рік традиційно будують на фестивалі.
Водночас принципом «Трипільського кола» є мультикультуралізм. Крім трипільської тут презентували себе багато інших культур, зокрема на «Території культур світу», де пропонували взяти участь у майстер-класах з японської каліграфії й орігамі, бразильської музики (беримбао, пандейра, атабаке тощо), болгарської мови, довідатися про індійські гопідотс – малюнки на обличчях – або про мову есперанто і повчитися афро-кубинських танців.
Територія відкрита для мистецтва
Творча особистість, напевно, почувалася на фестивалі найкомфортніше, адже саме для неї тут було створено всі умови і можливості показати себе фактично в усіх видах мистецтва. Музика лунала протягом дня на Малій сцені, де виступали численні фольклорні колективи («Божичі», «Буття», «Звучі Дочі» тощо) і проводили різноманітні танцювальні майстер-класи, а ввечері починала працювати Велика сцена, яка презентувала як відомих вітчизняних («Крихітка», «Бумбокс», «Тінь Сонця», Катя Chilly, AtmAsfera), так і закордонних виконавців (з Грузії завітала Аніко Долідзе, а з Білорусі – гурт Rokash). Крім того, гості фестивалю мали змогу стати не лише слухачами, а й виконавцями і випробувати свої музичні здібності на території Drum Zone за допомогою ритмотерапії – повчитися барабанити по доступних для всіх охочих величезних залізних бочках. Несподіване поєднання секретів трав із бандурним мистецтвом пропонував Фестиваль мистецтва трав і бандур.
Для шанувальників художнього слова працювала Літературна сцена, де молоді поети, серед яких Оксана Самара, Дмитро Лазуткін, Олег Романенко, мали змогу не лише почитати свої тексти, а й узяти участь в експериментальних проектах із залученням різних мистецтв (поезія під фаєр-шоу, що виконується у супроводі танцю або під барабани), а також у занятті з художнього читання від актора Сергія Труфанова.
Театральне мистецтво також не оминуло фестиваль: глядачам пропонували виставу вуличного театру проекту «Із табуретом…», відомі «Плоти» і «Мафію» від театру «Чорний квадрат», яскраву музично-танцювальну постановку колективу «ПротиНочі» тощо. Вночі відбувалися фантастичні фаєр-шоу від театрів вогню.
Кіно оселилося у Cinema-наметі, що проводив нічні покази робіт вітчизняних і зарубіжних режисерів.
Художники прикрасили чималу територію фестивалю роботами ленд-арту, самі лише назви яких відсилали до чогось таємничо-автентичного («Тіні забутих предків», «Коло вітру», «Літопис літа» тощо).
Як бачимо, задекларовані принципи заходу було втілено цілком. Та й вони не охоплюють усього, що діялося на його теренах. Адже, крім усього іншого, тут мали змогу проявити себе й громадські активісти (на території NGO-city відбувалися презентації громадських організацій, серед яких: громадянський рух «Відсіч», ВМГО «Демократичний альянс», скаутська організація «Пласт», проект «Владометр» тощо). Для тих, хто бажав зосередитися не на громадській діяльності, а на внутрішньому світі і самовдосконаленні, майданчик езотерики пропонував широкий вибір практик саморозкриття, йогу на всі смаки, масаж і клуб медитації. Самотні серця могли пошукати свою другу половинку на «Території кохання» під час Speed Dating («швидких побачень»). До речі, знайомство на фестивалі має вже свою традицію: пара, яка зустрілася тут тогоріч, тепер тут же справляла весілля за давнім обрядом.
Для найменших працював «Дитячий майданчик», де навчали ліпити посуд, малювати пелюстками квітів, виготовляти жайворонків із тіста, а також відбувався семінар про вплив казок на життя і характер дітей із казкотерапевтом Катериною Єгорушкіною.
Отже, попри всі погодні перешкоди, фестиваль таки відбувся! І зробила його Homo creator – Людина творча, яка навіть під дощем співала, танцювала, малювала, навчалася і самовдосконалювалася. Неймовірний заряд позитивного настрою і творчої енергії живив і зігрівав, а єдиним прикрим моментом було те, що власні дві ноги і два ока не давали змоги встигнути побувати на всіх цікавих заходах і побачити все, варте уваги. Масштабне дійство «Трипільського кола» наче заявляло хмарному небу: «Я – людина-творець. Я нічого не боюся. І я можу все». І, можливо, саме тому в останній день фестивалю таки визирнуло сонце.
Світлана Богдан
http://www.ut.net.ua
Додав Sh.Ocean 06 липня 2011
Про автора
Історична довідка: Більше семи тисяч років зберігала в собі наша земля древню культуру. Певно, нарешті прийшов час відкрити таємницю, доторкнутись духу прадавності.
