Автори / Міжнародний театральний фестиваль Драбина / Тиждень драматургічно-театральних експериментів
11 грудня закінчила свої експерименти на театрально-драматургічній платформі у Львові Нова драма з Royal Court, залишивши по собі цікаві знайомства, гарячі дискусії, нові задумки та творчі проекції.
Цьогорічний фестиваль мав цілком змінений формат і мету. Саме тому, замість звичного показу вистав, глядачі мали змогу спостерігати експериментальні роботи молодих львівських режисерів із п’єсами сучасних українських та грузинських драматургів-учасників проекту. Окрім того, гості фестивалю мали змогу відвідати творчі зустрічі із британськими гуру театральної майстерності, а також із тими, кого вони відібрали у свої учні.
Важливими для українського театру є ті наголоси, які британці роблять у своїй роботі, зокрема, йдеться про роль драматурга у процесі появи вистави на театральних сценах – у Британії режисер та драматург працюють разом, драматург виступає головною дійовою особою, на відміну від творчого процесу української постановки. Спробувати попрацювати у такому тандемі вдасться і тим українським та грузинським драматургам, чиї п’єси Royal Court обере для постановок у Лондоні. Адже саме такими і є цілі міжнародного проекту від британців, які шукають нові таланти та свіжу кров для своєї театральної сцени: “Ми сподіваємося поставити їхні п'єси у Лондоні, а також, що їх ставитимуть і тут — на українській сцені”, – зазначає керівник міжнародної програми лондонського Royal Court Еліз Доджсон.
Тим часом львівські режисери, які працювали над п’єсами учасників «Нової драми з театром Royal Court», мали змогу інтерпретувати тексти за власним бажанням, а автори побачили вже кінцевий результат продукту, який за волею митців вийшов більш близьким вже до постановки, ніж до традиційних читань п’єс.
Грузинському драматургові Лаші Буґадзе, на жаль, не вдалося побачити експериментів режисера Євгена Худзика із його “Політичною п’єсою”, оскільки він приїхав дещо пізніше на проект. Проте українські автори Маріам Агамян та Павло Ар’є із цікавістю відгукуються про побачене. «Приємно бачити, як твоя п’єса набуває словесної випуклості, ніби оживає у момент читання», – зазначила Маріам, чиї п’єси «Живий чи мертвий» та «Палач» читав львівський театр УКУ «Різні люди». Для Павла Ар’є перегляд сценічного експерименту режисера Тамари Квес із його «Людиною у підвішеному стані» мав ще одне значення: «Це дає змогу побачити, що у тексті варто допрацювати і дещо переробити, адже ти бачиш його втілення».
Ще одним цікавим елементом фестивалю став відео-вербатім Сашка Брами “New York – My Dream”, головний герой якого Freddy Marx Street виступив одразу ж після показу із живим концертом.
І, як одне із головних дійств цьогорічного фестивалю, творча зустріч із грузинськими та українськими драматургами: Басса Джанікашвіллі, Дата Тавадзе, Бачо Квіртіа, Давід Габунія, Нестан Квінікадзе, Лаша Буґадзе, Павло Ар’є, Євген Марковський, Марина Соколян, Маріам Агамян, Оксана Савченко та Віра Маковій. Кожен із них має свій неповторний характер та мистецький підхід до написання драматургії, який вони й продемонстрували під час вечора у театрі Леся Курбаса, читаючи уривки зі своїх робіт, жартуючи та розповідаючи про себе (часто також у драматургічній формі). Давід Габунія вразив гостей знанням української, адже свій текст він читав саме по-українськи. Лаша Буґадзе викликав просто нестримний регіт своїм хлопчиком, що чхає і його неперевершеною бабусею із дуже розширеним варіантом «будь здоровий». Маріам Агамян нагадала деякі моменти Конституції України, аби не розслаблялися. А от Євгеній Марковський розповів історію свого життя від найменших літ до сьогодення, особливо закцентувавши на «пиши: же, е, ен, я!».
А на завершення – невеличке afterparty – презентація п’єси-переможця (ІІІ місце) конкурсу п’єс “Драма.UA” “Катрін у пастці” Марії Вакули. Символічно-абстрактну п’єсу молодого драматурга читав театр УКУ «Різні люди» під виглядом постановочних сцен для аудіозапису. До слова, такий хід використаний не просто так, у найближчому часі п’єса презентуватиметься як радіовистава і стане першою ластівкою до відродження українського радіотеатру.
Коли говорити про підсумки, то слід згадати ще одну подію, яка дуже гармонійно вписалася у проект – круглий стіл «Стан театру в Україні: компаративний контекст і можливості у майбутньому», участь у якому брали гості лондонського Royal Court, доктор із Прінстонського університету Мейгіл Фавлер, драматурги-учасники «Нової драми», а також актори, викладачі та театрознавці Львова. Завдяки гостям із-за кордону випала хороша нагода дізнатися, яким чином розвивається театр у Британії, які ставить перед собою пріоритети та акценти і як зберігає свого глядача. Учасники дискусії спробували порівняти театральні процеси України, Британії та США, виявляючи, що кожна країна має різні проблеми та ставить свої завдання перед театром.
Свій слід у театральному житті Львова «Нова драма із Royal Court» залишила все ж помітний – корисні знайомства, спільні театральні-драматургічні ідеї, плани нових проектів та творчої співпраці, що продовжують з’являтися і по закінченню фестивалю.
Додав Chyzh 24 грудня 2011
Про автора
Для когось драбина – це звичайнісінький реманент, схований на горищі або в підвалі, для нас – Драбина – це можливість знайти собі подібних й щаблина за щаблиною дертися нагору мистецького неба.
