Учасники

Протягом останнього тижня чи не головною темою обговорення у навкололітературних колах стали звинувачення у порнографії на адресу Юрія Винничука, письменника, що може похвалитись не однією вдало здійсненою письменницькою містифікацією. Однак цього разу обійшлось навіть без містифікацій: невеликий віршик, що його Винничук написав ще юнаком, за кілька днів перетворився ледь не на маніфест противників діючої влади. Його масово тиражують у соціальних мережах, перекладають іноземними мовами, сам письменник активно роздає інтерв’ю і коментарі. Що найцікавіше, політичний памфлет, яким за своєю суттю є «Убий пі...аса», трансформувався у привід для боротьби за право… писати еротичні тексти.

У цій історії багато діючих сторін. І для кожної з них «порнографічний» скандал чимось вигідний. Комуністи, які пожалілись в Генпрокуратуру на Винничука, зробили чергову спробу виставити сучасну українську літературу як щось непристойне і варте осуду. Рік тому представники КПУ непритомніли через те, що столичний пам'ятник перемоги Марія Матіос назвала «фалосом». Цього разу у віршику «Убий пі...аса» їм примарилась порнографія вкупі із закликами до повалення державного ладу. Попри те, що абсурдність звинувачень на адресу Винничука зрозуміла мало не школяреві, Леонід Грач свою порцію згадок у пресі отримав. А це йому сьогодні ой як потрібно: після вигнання з КПУ за конфлікт із Симоненком Грачу треба якось розкручувати власну Комуністичну партію робітників та селян.

Для ініціатора ж скарги – директора недержавного Інституту політичних та соціологічних досліджень Володимира Бондаренка – реклама у пресі теж зайвою не буде. Між тим, логічне запитання «а який стосунок політик і політолог мають до літературного процесу?» в Україні перетворюється на питання риторичне. Не завадила ж відсутність філологічної освіти експерту Варварі Ковальський свого часу надати висновок щодо порнографічного характеру роману Олеся Ульяненка «Жінка його мрії». І саме на підставі цього висновку роман було вилучено з продажу. А скільки інших одіозних рішень ухвалила сумнозвісна Нацкомісія з питань моралі? Втім, ініціаторам скандалу із віршем «Убий пі...аса» подальший розвиток подій навряд чи цікавий: «борцям за мораль» головне було засвітити власні прізвища, що вже було почали припадати порохом.

Простий аналіз мас-медіа свідчить, що звинувачення на адресу Винничука не прокоментував жоден політик. Всі воліють відмовчуватися, вдаючи, начебто і не було ніколи ніякого конфлікту. Відомо лиш про те, що письменникові телефонувала радник президента Ганна Герман, однак на публіку ніхто з влади чи опозиції так і не виступив. Не виключено, що причина банальна: ніхто не хоче, аби саме його асоціювали з отим злощасним «пі...асом».

Літературна спільнота на звинувачення Винничука у порнографії відреагувала теж доволі дивно. Ані Спілка письменників України, ані Асоціація письменників Україні, ані, власне, самі письменники свого ставлення до конфлікту не декларували. Лиш за кілька днів після візиту до Винничука правоохоронців з’явилось звернення українського відділення Міжнародного ПЕН–клубу до світової спільноти, під яким стояло лише два підписи – віце-президентів Андрія Куркова і Миколи Рябчука. Така ж мовчанка панувала в українських літературних колах і тоді, як у порнографії звинуватили Олеся Ульяненка, а у творах Марії Матіос шукали описи монументальних фалосів. Схоже, і цього разу українські літератори вирішили дотримуватись улюбленого національного принципу «моя хата з краю».

Що стосується самого Винничука, то для нього «порнографічний» скандал став своєрідною «хвилею слави». І хоч значна частина новонавернених прихильників письменника не читала жодного твору з його чималого доробку, це не заважає їй натхненно скандувати «Убий пі..аса». Заборонене до вживання у пристойному товаристві слово стало бодай маленьким, але все ж символом непокори. А завдяки комерційній жилці видатних пі...арників братів Капранових протест цей перетворився на боротьбу за право існування еротики в літературі. Вечір «Ніч еротичної поезії», на якому славнозвісний вірш Винничука і отримав друге життя, до цього часу був подією для вузького кола людей. Але щойно до Винничука навідались правоохоронці, як Капранови з аншлагом презентували збірку поезій «Ніч еротичної поезії». Минуло кілька днів – і книжковий портал "Друг Читача" та видавництво "Зелений пес" оголосили Народний кастинг еротичних поетів для другого видання популярної збірки "Ніч Еротичної Поезії". Інтерпретація винничуківського вірша «Убий пі..аса» з політичної площини перемістилась до площини сексуальної. А у випадку з молоддю годі шукати більш дієвого способу популяризувати ідею, як надати їй еротичного відтінку. Чого вартий лише проведений у Львові флеш-моб, на якому молодь імітувала пози з Камасутри, а останні рядки вірша натовп кричав разом із Винничуком.

Чи не вперше за часів незалежної України саме еротична складова стала частиною культурного протесту. Втім, таке показове вживання обсценної лексики на публіці, що викликає захват у молодих українців, поступово затьмарює сенс літературного скандалу. Начебто йдеться про протест проти цензури і наступів влади на свободу творчості. В реальності ж маємо скандування матюків на адресу безликого «пі...са», що став ледь не збірним символом діючої влади, і заклик просувати еротику у книжках. Навіть більше – долучитись до написання еротичних текстів. Втім, не виключено, що сороміцькими віршами і переглядом картинок із оголеною натурою боротьба за свободу духу і завершиться. Всі розійдуться задоволеними: комуністи шукатимуть нові приводи для звинувачень українських письменників в аморальності, самі письменники шукатимуть нові шляхи для популяризації себе у масах, а молодь згадуватиме, як публічно декламувала вірші з матюками. Бурлеск теж починався як комедія із домішкою еротики, а у підсумку все звелось до стриптизу.

Фото dt.ua

Руслана Гончаренко, "Культура України"